Українське — козацьке бароко. Золоте життя під булавою гетьманів.
Українське (козацьке) бароко — це унікальний мистецький стиль XVII–XVIII століть, що поєднав європейське бароко з місцевими традиціями та став символом культури Гетьманщини. Його особливість — пишність, динамізм і водночас людяність, що відображала дух козацької державності.
Основні риси українського (козацького) бароко — це поєднання європейського бароко та народних традицій: використання пишного декору, але з локальними мотивами — рослинними орнаментами, дерев’яними конструкціями, народними сюжетами.
Архітектурні особливості споруд того часу — викривлені та криволінійні фасади, куполи грушоподібної форми (характерна риса українських храмів), багатий декор: ліпнина, позолота, різьблення.
Виникло українське (козацьке) бароко на хвилі національно-визвольної боротьби 1648–1654 рр., коли козацтво стало рушійною силою культурного розвитку. Стиль відображав державницькі ідеї та ментальні риси українського народу.
Українське бароко XVII ст. називають «козацьким» не дарма, бо саме козацтво було носієм нового художнього смаку. Відомо чимало творів архітектури та живопису, створених на замовлення Козацької старшини. Будучи величезною військовою і значною суспільно-політичною силою, козацтво утворило власне творче середовище. Козацька старшина була головним замовником храмів і мистецьких творів.
Козацькі думи, пісні, танці, літописи, ікони, козацькі собори — за ними величезний духовний досвід XVII–XVIII ст., значну частину якого втілили у своїй художній діяльності саме козацтво. Все це залишило в культурній свідомості народу глибокий слід.
У XVIII ст. Київ, Чернігів, Львів стали центрами барокової архітектури.
Найвідоміші архітектурні пам’ятки українського (козацького) бароко
КИЇВ
Софійський собор (після перебудови Іваном Мазепою) — один із головних символів стилю.
Михайлівський Золотоверхий собор — приклад відновлення давньоруського храму в барокових формах.
Георгіївський собор Видубицького монастиря — шедевр з п’ятьма банями, збудований коштом полковника Михайла Миклашевського.
Церква Всіх Святих над Економічною брамою (Києво-Печерська лавра) — класичний приклад п’яти банного козацького храму.
Андріївська церква — творіння Бартоломео Растреллі, що поєднує козацьке бароко з елементами європейського рококо.
ЧЕРНІГІВЩИНА
Троїцький собор у Чернігові — величний собор, зведений за підтримки Івана Мазепи.
Катерининська церква у Чернігові — збудована на честь козаків, що брали участь у взятті Азова.
Будинок полкової канцелярії (Чернігів) — одна з небагатьох збережених цивільних будівель.
Собор Різдва Богородиці в Козельці — відомий своїм грандіозним дерев’яним іконостасом.
ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ТА СХІДНА УКРАЇНА
Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях — усипальниця гетьмана Данила Апостола.
Покровський собор у Харкові —поєднує риси української дерев’яної тридільної церкви та кам’яної архітектури
Миколаївський собор у Ніжині — один із найдавніших прикладів мурованого козацького бароко.
Дух українського бароко — архітектура, іконопис, музика — усе було покликане не лише прославити бога, а й показати велич козацької держави та її еліти. Краса козацького мистецтва породила легенду про золоте життя під булавою гетьманів, про козацьку країну, країну тихих вод і світлих зірок.
Уявіть собі Київ XVIII століття: золоті бані Лаври сяють на сонці, вулицями лунає багатоголосий хор, а Козацька старшина будує нові собори, прикрашаючи їх орнаментами, що поєднують європейську пишність із народними мотивами. Саме ця краса породила легенду про «золоте життя» — символічний образ доби, коли культура й політика йшли поруч.
Козацьке бароко було не лише стилем, а й міфотворчою системою, яка створила легенду про «золоту країну» — духовний і культурний ідеал українців XVII–XVIII століть.
За легендою, коли Сонце сходило над Києвом, його проміння торкалося бань Києво-Печерської лаври й вони сяяли так, ніби сам небесний вогонь сходив на Землю. Люди вірили: це знак, що гетьманська булава тримає країну в гармонії та достатку.
А коли Іван Мазепа наказав прикрасити Київ золотими куполами, казали, що кожна баня — то свіча, запалена за долю України. І доки сяють ті свічи, доти не згасне надія народу.
Ці легенди — маленькі «перлини» козацького бароко, де мистецтво перетворюється на міф, а міф — на живу пам’ять.
