Місця сили України. Мальовничі Карпати.

Продовження статті «Місця Cили України. Легенди і містика»

Карпати – казковий край у центрі Європи.

Мальовничі та неймовірні Карпати для багатьох є джерелом відновлення духу. Вони надихають, зцілюють, відновлюють фізичні та душевні сили. Оспівані поетами, огорнуті легендами, Карпати приваблюють своєю магічністю і кожен з мандрівників намагається розгадати їх таємницю.

Вперше назву «Карпати» згадував Геродот в V ст. до н.е. В той час Карпієм називали річку, яка впадала в Дунай. Але гірську систему Карпат виокремив Птолемей, коли Південні Карпати увійшли до складу Римської імперії. Сталося це в 105 році нашої ери.

Назва «Карпати» стародавня. Науковці до сьогодні розходяться в теоріях, звідки вона взялась. Одні стверджують, що назва походить від фракійського племені карпи, яке мешкало на Передкарпатті у III–IV століттях н. е. Інші вважають, що її походження індоєвропейське. В перекладі kar означає «кам’яні гори».

Карпати оповиті безліччю легенд і міфів. Наприклад, місцеві жителі стверджують, що Говерла — це ім’я дівчини, яку спонукало нещасливе кохання.

В давні часи простий хлопець Прут блукав гірськими стежками й зустрів доньку короля — Говерлу. Молоді люди покохали одне одного, але батько дівчини заборонив їхні відносини через соціальну нерівність. Говерла відмовилася коритися волі батька і тоді король перетворив її на гору. Хлопець довго шукав свою кохану, а пролиті ним сльози перетворились на річку Прут.

У Карпатах часто можна почути про мольфарів, знахарів, віщунів та цілителів, які живуть високо у горах або далеко у лісі та мають міцний зв’язок із природними духами. Це й не дивно, адже Українські Карпати — це унікальна місцевість з красивою природою, особливою енергетикою та потужною силою Землі. Тому багато туристів для зміцнення здоров’я, відновлення душевного балансу та сил, а також для заспокоєння та натхнення природними силами та стихійними духами, вирушають шукати потужні «місця сили» у Карпатах.

Манявський скит і водоспад

Манявський скит і водоспад – «місця сили», де панує особлива енергетика. Люди здавна вірили, що тут можна очистити душу і набути нових життєвих сил.

За легендою, Манявський скит був заснований ченцями Києво-Печерської лаври, які втікали з Києва перед навалою монголо-татар у 1240 році. З часом це стало місцем паломництва, а в XVII ст. афонським ченцем Йовом Княгиницьким на місці скиту був заснований монастир.

Через значення монастиря в православному світі (в його підпорядкуванні було більше 500 менших монастирів) Манявський скит називають «Карпатським Афоном». На думку істориків, на території скита похований видатний гетьман Війська Запорозького Іван Виговський.

Особливу атмосферу Маняви підтримують й природні дива. Якщо відійти від скиту приблизно на кілометр, то можна знайти відомий Блаженний камінь. Нагадує він пащу дикого звіра чи динозавра, з-під якої тече цілюща вода. Кажуть, що цілюще джерело Блаженного каменя має такі ж властивості, як і води Лурду.

З-під цього каменю віками витікала вода, але з моменту закриття обителі у 1785 році зникло і джерело. Понад 200 років воно залишалось сухим, але з відновлення монастиря у 1998 році, на тому ж місці знову почали збиратись краплі цілющої води. Це місце стало ще одним об’єктом паломництва.

Однією з найяскравіших перлин Карпат є Манявський водоспад. Він ховається у мальовничій ущелині між гострими скелями на річці Манявці, серед стрімких гір. Висота падіння води 20 м. Це один з найвищих водоспадів в Українських Карпатах. Долина річки Манявка біля водоспаду протягом 200 м має форму каньйону з висотою стін до 20 м. Нижче за течією — декілька порогів заввишки до 2 м.

Мешканці села Манява в давнину називали водоспад «шипіт» через своєрідний шум, який утворює вода, говорячи, що водоспад «шипотить».

Каскади водоспаду ніби розрізають сам час, адже за стіною води можна побачити гірські породи, яким понад 60 млн. років!

У підніжжі Манявського водоспаду утворилось дрібне озерце. За повір’ями, тут колись був язичницький храм, де стародавнім богам приносили жертви й просили молодості.

Писаний Камінь

Писаний Камінь — група мальовничих скель. Величезні брили пісковику починаються з північного заходу з каменів заввишки 2–3 м і тягнуться ланцюгом 80 м на південний схід, переходячи у масивні моноліти заввишки до 20 м. Верх каменів утворює горизонтальну площину.

Писаний Камінь розташований у Верховинському районі Івано-Франківської області, за кілька кілометрів на південний схід від села Буковецького перевалу.

Свою назву Камінь одержав від карбів (петрогліфів), найдавніший з яких походить з часів Київської Русі. За деякими припущеннями, в минулому на скелях було язичницьке капище. Залишками капища вважають дев’ять круглих виїмок-чаш, які вирубані в камені. На внутрішніх стінках окремих заглибин збереглися виразні сліди видовбування якимось гострим предметом. Дно деяких із них має ознаки випаленого каменю. Поміж «чашами» і довкола них є понад 30 символічних малюнків петрогліфів.

Писаний Камінь — цікава історична та геологічна пам’ятка. Зі скель розгортається велична панорама гірських хребтів і вершин. Це місце привертає увагу багатьох екстрасенсів.

Легенда про Писаний Камінь

Дуже давно навколишні гори заселяли племена карпів, які дали назву Карпатам. Це були люди-гіганти, як міфічні титани, наділені надзвичайною силою. Так-от, вони прикотили сюди ці камені, щоб увіковічнити пам’ять про перебування тут, закопали свої скарби і накрили їх каменями. Відтоді і ходять сюди люди, щоб поклонитися могутньому духові своїх предків.

Українські Карпати… Від самого лише звучання виникають приємні, ні з чим незрівнянні відчуття… А ще з цією назвою підсвідомо виникають асоціації із чарівною співанкою-коломийкою про величний, неповторний гуцульський край з високими горами, смерековими лісами, зеленими полонинами та голосом трембіти, що немов кличе відвідати цю незбагненну, чарівну, благодатну землю…

Продовження у наступній статті…