Містерії Осіріса та Ісіди. Адепти – танатонавти.
МІФОЛОГІЯ. ЕЗОТЕРИКА. ПСИХОЛОГІЯ. ФЕНТЕЗІ.
Єгипет — батьківщина стародавніх містерій. Міф про Ісіду, Осіріса і Гора багато дослідників називають Біблією єгиптян. Міфи ініціювалися і впроваджувалися в масову свідомість кастою посвячених жреців, які зберігали давні знання. Багато текстів на папірусах і стародавні настінні написи свідчать про те, що ритуал поклоніння Ісіді та Осірісу був для єгиптян священним.
МІФОЛОГІЯ
Згідно зі згадками в давньоєгипетських текстах і розповіді давньогрецького філософа Плутарха, Осіріс був старшим сином бога землі Геба і богині неба Нут, братом і чоловіком Ісіди, четвертим з богів, що царювали на Землі в найперші часи, успадкувавши владу від прадіда Ра, діда Шу та батька Геба.
Ісіда — дочка богині неба Нут та бога землі Геба або бога сонця Ра, сестра й дружина бога Осіріса, богиня родючості й материнства. Ісіда славилася мудрістю, завдяки чому змогла дізнатися таємне ім’я бога Ра, і передати це знання синові Гору. Для стародавніх єгиптян знання таємного імені бога Ра давало магічну владу.
Осіріс — бог відродження, цар потойбічного світу Дуат, суддя в царстві мертвих. Стародавні єгиптяни шанували смерть і воскресіння Осіріса, убитого богом Сетом. Повернення до життя Осіріса асоціювалося із весняним пробудженням природи. Осіріс щороку помирав і відроджувався до життя, його ототожнювали з фараоном, який після своєї смерті ставав Осіріс — владикою підземного світу.
Головним центром шанування Осіріса був Абідос, де, за переказами, богиня Ісіда поховала голову Осіріса. У давнину в Абідосі щорічно влаштовувалися театральні дії Ро-Сетау, звані «містеріями Осіріса», пов’язані з уявленнями про посмертне існування людини.
Одягнені в костюми богів, жреці відтворювали перед глядачами боротьбу Осіріса з ворогами та Сетом. Сцена завершувалася оплакуванням смерті Осіріса, потім з тріумфом жреці зустрічали його урочисте «воскресіння».
У «Текстах пірамід» Осіріс згадується разом із ім’ям «Маат» — богинею істини та порядку. Згідно з текстами, щоб визначити, чи гідний покійний вічного блаженства в царстві Осіріса, на терезах зважувалося його серце. На другу чашу терезів ставилася фігурка Маат. Якщо чаші врівноважувалися, небіжчика визнавали гідним.
ЕЗОТЕРИКА
«Містерії» — означає «бути закритим», «мовчати». Найдавніший текст про містерії – священна єгипетська «Книга мертвих», автором якої був бог Тот. Адепт, який присвячувався в містерії, проходив ряд випробувань, які символізували його смерть і наступне воскресіння з мертвих. «Посвячені» мали зберігати все, що відбувалося під час містичних церемоній, під найсуворішим секретом.
Принцип посвячення полягав у тому, що фізична життєдіяльність людини може бути паралізована глибоким летаргічним сном, тоді як її психічна (духовна) природа активізується відомим лише ієрофантам способом.
Проходячи ініціацію, адепт (ієрофант) занурювався у штучний стан коми, у якому здатний був відчути духовний світ, побачити богів, вийти у безмежний простір і зрозуміти свою справжню сутність. У найвищій, кінцевій стадії посвяти, душа адепта тимчасово звільнялася від свого тіла, доводячи цим реальність свого існування і факт продовження життя після смерті.
У єгипетській «Книзі мертвих» описаний шлях, яким потрібно пройти тим, хто прагне «до духовної свободи». У цьому описі перераховані переходи, галереї та камери Великої піраміди Гізи. Про це розповідав французький письменник Жерар де Нерваль у книзі «Подорож на Схід».
Усі приміщення Великої піраміди мали відповідати різним етапам ініціації. Увійшовши до піраміди, присвячуваний не міг повернутися назад, і ніхто не повинен був знати про випробування, які він зазнав.
Той, хто бажав бути присвяченим у Містерії Осіріса та Ісіди, повинен був витримати виснажливі битви у підземних галереях піраміди. У «Великих містеріях» символічна смерть тривала два дні, тому посвячений мав провести у саркофазі камери царя дві ночі. На світанку третього дня ієрофанту присвоювався титул «Великий майстер». Тільки перед тими, хто, подолавши смерть, проходив через обряди ініціації, відкривалися знання, недоступні простим смертним.
Через містичні коридори та камери Великої піраміди проходили ініційовані, вони входили як люди, а виходили як Боги.
ПСИХОЛОГІЯ
Використовуючи термін сучасної психології, під час ініціації – посвяти, адепта вводили у «змінений стан свідомості». Стародавні індійські філософи кілька тисячоліть тому розділили стани свідомості на чотири класи: неспаний стан свідомості, сон без снів, сон зі сновидіннями і «четвертий стан», що називається в сучасній психології — змінений стан свідомості.
З давніх часів жреці та вчені займалися вивченням таємниць людської свідомості, намагаючись розгадати загадку природи чи Бога. Тисячоліття тому жреці розробляли методи, що вводять людину в змінений стан свідомості. Жреці зберігали у глибокій таємниці езотеричні можливості людського організму та людської психіки, оскільки критерієм «четвертого стану» була можливість спілкування з Богом.
ФЕНТЕЗІ
Французький письменник і філософ Бернард Вербер у трилогії «Ми Боги» описує знамениті в Єгипті «містерії Ісіди», які налічували чотири випробування, пов’язані з чотирма стихіями: землею, вогнем, водою і повітрям.
Пройшовши випробування стихіями, присвячуваний з зав’язаними очима відповідав на різні запитання, після чого отримував уроки фізики, медицини, анатомії та символіки.
Бернард Вербер описує «спосіб вільної подорожі світом смерті — танатонавтику», за допомогою якого вчені осягали «карту території мертвих». Танатонавту розкривався сенс життя. Проходячи сім територій мертвих, людина відчувала: радість, страх, огиду, жах, насолоду, силу, могутність. Сьома, остання, територія — міграція душ через нові перетворення, вибір нової реінкарнації, яка б виправити помилки і недоліки, зумовлені попередніми існуваннями.
Можливо, подібні відчуття відчували адепти в ритуалах посвяти в стародавні містерії Осіріса та Ісіди, щоб здобути таємні знання.
Мудреці Сходу кажуть:
«Час рухається, а життя тече, заповнюючи об’єм. Час має майбутнє і минуле, як два відліки: народження і смерть, що переходять один в одного».
