Загадки та золото етрусків.
Етруски з’явилися на Апеннінському півострові в IX столітті до н.е. і вже через три століття були розвиненою цивілізацією, яка могла пишатися високим рівнем майстерності ремісників, успішним землеробством, а також наявністю металургійного виробництва.
Народ, який населяв землі сучасної італійської Тоскани трохи більше двох тисячоліть тому, що називав себе «rasna», залишив сліди напрочуд швидкого розквіту та безліч непояснених загадок. Нестача письмових і матеріальних історичних свідчень, значний часовий період, що відокремлює сучасність від епохи етрусків, не дозволяють поки досконало вивчити життя представників цієї цивілізації, але відомо, що і на античні народи, та й на сучасний світ, етруски вплинули дуже помітно.
Цивілізація Віланова, перша з культур залізного віку на території Італії, рядом вчених вважається раннім етапом існування етрусків, інші ж заперечують наступність між двома культурами, визнаючи версію про вигнання представників Віланова етрусками.
Походження етрусків – одне з питань, що викликає суперечки серед істориків ще з античних часів. Геродот стверджував, що цей народ прийшов на Апенніни з Малої Азії – ця версія і зараз має найбільшу популярність.
Тит Лівій припускав, що батьківщина етрусків – Альпи, і народ виник завдяки міграції племен із півночі. Згідно з третьою версією, етруски нізвідки не приходили, а жили на цій території завжди. Четверта версія — про зв’язок етрусків зі скіфами — вважається нині псевдонауковою, незважаючи на свою популярність.
Причинами зникнення народу називають як асиміляцію з римлянами, так і вплив зовнішніх факторів – зокрема малярію, яка могла бути завезена до Етрурії мандрівниками зі Сходу. Самі етруски «мовчать» про свою історію – їхня мова, незважаючи на успішне дешифрування написів на надгробках, продовжує залишатися нерозгаданою.
Цивілізація етрусків залишила цікаві сліди. Етрурія знаходилася у виключно сприятливому регіоні з погляду природних ресурсів. Тут удосталь зустрічалися будівельний камінь, глина, олово, залізо, росли ліси, були розвідані поклади вугілля.
Етруски, крім високого рівня розвитку землеробства і ремесел, досягли успіху і в піратській справі — вони мали славу відмінних кораблебудівників і тримали в страху судна інших племен.
Однак взаємодія етрусків із давніми народами Середземномор’я не мала характеру протистоянь – навпаки, жителі Етрурії охоче переймали цінності Стародавньої Греції та особливості ведення побуту. Відомо, що давньогрецький алфавіт був запозичений спочатку етрусками, а від них римлянами. Незважаючи на те, що етруську мову вчені поки не можуть перекласти, записана вона грецькими літерами – як на табличках з міста Кортони, виявлених у 1992 році.
Вважається, що ряд слів, які вживає і сучасна людина, мають етруське походження. Це, зокрема, «персона», «арена», «антена» (у значенні «щогла»), «літера» і навіть «сервіс» (означало «раб, слуга»).
Етруски були великими шанувальниками музики – під звуки флейти вони й готували, і воювали, і вирушали на полювання, і навіть карали рабів, про що пише з обуренням грецький вчений та філософ Арістотель.
Ймовірно, під музику вони й одягалися – цікаво, що знаменита римська тога з пурпурною окантовкою веде свою історію саме від етрусків. Цей великий шмат тканини, як правило, з вовни, з’явився завдяки еволюції від прикрашених орнаментом плащів етруських вождів.
Жінки носили пишні спідниці, ліфи на шнурівці та дуже любили прикраси. Збереглися браслети, каблучки, намиста етрусків, зроблені із золота. Особливої майстерності етруські майстри досягли у створенні фібул – застібок із золота надзвичайно тонкої роботи, якими скріплювали накидки.
Етрусками був зведений найбільший іподром Стародавнього Риму — Ціркус Максимус, або Великий Цирк. За легендою, перші змагання у гонках на колісницях були проведені царем Тарквінієм Пріском, який був родом з етруського міста Тарквінії у VI столітті до н.е.
Давня традиція боїв гладіаторів також бере початок з етруської культури жертвоприношень, коли полоненим воїнам стали давати шанс вижити замість того, щоб принести їх у жертву богам.
Змішування різних культур, взаємний вплив світів Стародавньої Греції, Стародавнього Риму та Етрурії один на одного призводили до збагачення досвіду різних народів та водночас до втрати самобутності кожного з них. Етруски в античному світі — одна з найважливіших складових, без них історія людства була б іншою.
Довгий час етрускам приписували створення Капітолійської вовчиці – знаменитої бронзової скульптури, що зображує вовчицю, яка вигодовує молоком двох немовлят — Ромула і Рема, легендарних засновників міста Риму. Нові датування з радіовуглецевого аналізу включень вказують на час створення скульптури — Високе Середньовіччя (XI-XIII ст. н.е.)
З етрусками пов’язана низка географічних назв. Тірренське море було названо так давніми греками, оскільки контролювалося «тірренами» (грецька назва етрусків). Адріатичне море було названо на честь етруського міста-порту Адрія, яке контролювало північну частину цього моря.
У Римі етрусків називали «туски», що позначилося пізніше у назві регіону Італії — Тоскани. Столицею регіону є місто Флоренція.
