Хампі — руїни Віджаянагара та валуни гігантів.
Хампі — невелике село на півночі індійського штату Карнатака. Розташовано за 300 км від курорту Індії — Гоа. Світову популярність цьому місцю принесли руїни міста Віджаянагара — колишньої столиці (з 1336 по 1565) Віджаянагарської імперії. У 1565 році, після падіння імперії, місто було зруйноване і пограбоване ісламськими султанами.
«Хампі» походить від слова пампа, давньої назви річки Тунгабгадра, на берегах якої було збудовано місто Віджаянагара. Хампі асоціюється з історичною областю Кішкіндха, царством ванарів (мавпаподібних гуманоїдів), яке згадується у «Рамаяні». Перше відоме поселення людей на цьому місці виникло у I столітті.
Хампі розташований у самому центрі руїн Віджаянагара і на сьогоднішній день продовжує залишатися важливим релігійним центром індуїстів завдяки діючому храму Вірупакші. Це місце має величезне архітектурне та історичне значення. Тут збереглося безліч пам’яток, які колись були частиною стародавнього міста, які тепер входять до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, де вони вважаються «Пам’ятники Хампі». До цього часу в Хампі продовжуються розкопки та витягуються нові артефакти.
Цивілізація королівства Віджаянагар досягла свого апогею під час правління Крішна Діва Райя, коли було підписано союз із португальським Гоа. Хампі, збагачений бавовняними полями та прянощами, був одним із найкрасивіших міст середньовічного світу. Його палацами та храмами захоплювалися арабські, португальські та італійські мандрівники.
Місце для столиці Віджаянагарської імперії було обрано не випадково — з одного боку річка, а з трьох інших — гори з гігантських валунів, які використовувалися середньовічними віджаянагарськими архітекторами для статуї гігантських мурті індуїстських божеств. Деякі валуни заввишки до 15 метрів. При цьому деякі з них лежать так, що незрозуміло, як вони взагалі тримаються один на одному.
У Хампі протікає річка Тунгабгадра. Види тут фантастичні, береги річки Тунгабгадри облямовані завалами гігантського каміння. Серед нагромадження каміння — руїни стародавнього міста. Валуни настільки великі, що храми та палаци на тлі цього каміння здаються іграшковими. Мандрівники описують ці місця як казкову країну Гулівера.
Валуни розкидані абсолютно хаотично на території понад 20 кв. км. Складається враження, ніби в країну ліліпутів прийшов Гулівер, мальовничо розкидав навколо величезні камені, а серед них збудував гарне іграшкове місто з колонами. І тягнеться цей дивовижний краєвид на багато кілометрів.
На протилежному від Хампі березі Тунгабгадра, за 12 км від Анегунді, є маленьке село Хіре Бенкал. Поруч із ним, майже на десять кілометрів простягся великий, скелястий пагорб — Дургададі. Колись у давнину, на цьому пагорбі існувало поселення, мешканці якого залишили по собі багато дивовижного. Там можна побачити наскельні малюнки, безліч дольменів, уламки виробів із каменю, кістки, кераміки. Все це відлуння давно минулої епохи, що зберігає безліч таємниць та загадок.
За півкілометра на захід від дольменів, на вершині гранітного моноліту лежить камінь, який відрізняється від решти валунів своєю правильною круглою формою. Мабуть, колись камінь стояв прямо, як стіл. Може люди влаштовували там гніздування для орлів, які були священними та були покровителями Карнатаки? Місцеві легенди розповідають, що цей камінь сідав Гаруда, коли прилітав на Землю.
Еріх фон Денікен писав про це у своїй книзі «Кам’яний вік був іншим»:
«На схід від міста Дхарвар, що знаходиться в індійському штаті Карнатака, є височина — пагорби Дургададі. Там на великому плато, створеному самою природою, досі зберігся цвинтар — Хіребенкал. На ньому знаходяться багато сотень невеликих кам’яних могильників, мініатюрні дольмени, більшість з яких орієнтована на схід, а за ними, за якусь сотню метрів на захід, з’являється дивовижне видовище — ландшафт битви гігантів, панорама невідомого світу. Прямо з-під землі височіють кам’яні гриби; на чотириметрових вертикально стоять монолітах покояться п’ятиметрові гранітні плити, дуже схожі на гігантські столи для велетнів. Серед повалених менгірів, величезних гранітних блоків-монолітів, уламків скель і розбитих плит важко вгадуються обриси стародавніх кам’яних кіл… Дивний і величний світ!»
Безліч легенд пояснюють походження цього унікального місця. За однією з версій, сюди їх переніс Хануман — бог мавп. Лише у 20 столітті у походження гір із каменів-гігантів з’явилося наукове пояснення. Такі гори виникли завдяки унікальному природному явищу. Земна кора в районі Хампі відносно невелика. У цьому місці багато мільйонів років тому стався найпотужніший викид породи із самого ядра землі. Магма стрімко піднімалася до поверхні, остигаючи по дорозі. Вона застигала вже біля самого краю, і на поверхню викидалася у вигляді гігантських застиглих шматків породи.
Таким чином, каміння в районі Хампі – це застиглі шматки магми. За своєю структурою вони надзвичайно тверді і подібні до метеоритів з космосу. Тому, коли бачиш камені заввишки п’ятнадцять метрів, гладко розрізані навпіл для будівництва столиці імперії Ваджаянагара, залишається лише здивовано розводити руками. Це за межею сучасних знань про будівництво!
Елементи полігональної кладки стін зустрічаються по всій території комплексу Хампі. Стіни, що не зазнали руйнування, досягають висоти 10-15 метрів і виконані з чітко укладених гранітних блоків без скріплюючого розчину. Вражають уяву гранітний «козирок» комплексу Шиви дугоподібної форми, колони з базальту, гранітна «колісниця», колони, що співають, на яких грали сандаловими паличками.
Хампі — це місце, де захоплює все: палаци, храми, акведуки, валуни, кам’яні колісниці …
Але найдивовижніше в Хампі — це прибережні пагорби, що тягнуться до горизонту і створюють сюрреалістичні марсіанські пейзажі. Груди великих гранітних валунів — абсолютно різноманітних розмірів і форм, створюють враження проникнення в іншу реальність. Час завмирає у цьому дивовижному місці…
