Собор Святого Марка — символ Венеції.
Собор Святого Марка – (Basilica di San Marco) — візантійський храм дожів Венеції знаходиться на однойменній площі поруч із Палацом дожів і є чудовим архітектурним зразком візантійського стилю.
Євангеліст Марк вважається покровителем Венеції. Легенда розповідає, що святий Марк (Сан-Марко) якось повертався з Аквілеї, де проповідував християнство, і, захоплений бурею, змушений був зупинитися на одному з островів Венеціанської лагуни. Уві сні Марку з’явився ангел і сповістив, що тут він знайде спокій. Слова, які вимовив ангел, згодом були написані на прапорі Венеціанської республіки:
«Мир тобі, Марк, євангеліст мій» (Pax tibi Marce evangelista meus).
Апостол Марк помер в Александрії, де й був похований. У 829 році два венеціанські купці таємно вивезли мощі святого Марка з Александрії і доставили до Венеції. Над гробницею Святого Марка, поруч із Палацом дожів, венеціанці звели Собор Святого Марка, що став серцем Венеції.
Початкова будівля храму була зруйнована пожежею 976 року. 1063 року при дожі Доменіко Контаріні почалося будівництво нового монументального собору. До 1071 собор був, в основному, закінчений, а в 1094 році за дожа Вітале Фальєро відбулося урочисте освячення. Але будівництво храму тривало ще кілька століть.
Собор Сан-Марко був центром життя Венеції. Тут відбувалися всі найважливіші державні церемонії — присвячували дожів Венеціанської республіки, отримували знаки влади венеціанські флотоводці та кондотьєри, проводилися загальноміські урочистості.
«Viva San Marco!» — так звучав бойовий клич венеціанських військ, а сама Венеціанська республіка в офіційних документах і просторіччя нерідко іменувалася Республікою Сан-Марко.
У Соборі Святого Марка зберігаються скарби та реліквії, привезені з усього світу венеціанськими купцями, завдяки чому Сан-Марко перетворився на музей середньовічного мистецтва. Безліч стародавніх реліквій потрапило до собору після розграбування хрестоносцями Константинополя у 1204 році.
Вся конструкція храму Сан-Марко – візантійська. Собор побудований у формі грецького хреста і є типовою візантійською хрестовокупольною базилікою, побудованою за зразком константинопольської церкви Святих Апостолів. Собор має п’ять куполів, викладених з цегли і встановлених на невисоких барабанах з вікнами по периметру. Собор складний з цегли, але його первісних стін уже не видно під мармуровим облицюванням та пишним декоративним оздобленням. Фасади собору прикрашені мозаїками, скульптурою, колонами та різьбленням. Мозаїки виконані в XIII столітті венеціанськими майстрами П’єтро Веккіа та Себастьяна Річчі.
На початку XIV століття собор був увінчаний готичним карнизом з мармуру і чудовим найтоншим різьбленням по каменю.
Над одним із кутів собору Сан-Марко височить скульптурна група «Порфірові тетрархи», висічена в IV столітті з темно-червоного порфіру та вивезена венеціанцями з Константинополя.
Венеціанці називали цю композицію «Чотири маври». Під «Чотирьма маврами» висічено старе венеціанське прислів’я:
«Людина може робити все, що хоче, але не повинна забувати про наслідки».
Скарбниця собору Сан-Марко вціліла донині, і в ній продовжує зберігатися частина стародавньої храмової скарбниці. Тут знаходяться численні трофеї та реліквії, вивезені свого часу венеціанцями з Візантії, Єгипту, Близького Сходу та Персії.
Над головним входом до храму, на лоджії собору, немов над тріумфальною аркою, височить четвірка коней — квадрига Святого Марка з позолоченої бронзи. Створення квадриги приписують скульптору Лісиппу і датують IV століттям до н. е.
Квадрига прикрашала константинопольський іподром і була вивезена до Венеції в 1204 році в ході Четвертого хрестового походу після розграбування хрестоносцями Константинополя дожем Енріко Дандоло.
До собору ведуть п’ять входів, прикрашених монументальними різьбленими порталами. З Візантії було привезено одну з масивних бронзових дверей собору. Інші чотири виконані венеціанським майстром Бертуччо, близько 1300 року.
Інтер’єр собору, що вражає своєю величчю, прикрашають чудові мозаїки, що переливаються золотом на теми Старого і Нового Заповіту. Величезні мозаїчні полотна створювалися візантійськими та венеціанськими майстрами протягом чотирьох століть, вони суцільним килимом покривають куполи та арки собору. Склепіння, куполи і верхній рівень стін собору вкривають мозаїчні полотна загальною площею близько 4000 кв. м.
У вівтарній частині храму є одна з головних святинь Венеції — «Золотий вівтар» — Пала д’Оро. Привезений у Венецію з Константинополя, вівтар є одним з найвидатніших шедеврів візантійської перегородчастої емалі. Мініатюри вівтаря (близько 250) виконані візантійськими майстрами у X—XII століттях. Готичну раму з позолоченого срібла прикрашають медальйони з емалевими зображеннями імператорів і святих у сяйві золота та численних дорогоцінних каменів (загалом їх налічується 1927, у тому числі 320 смарагдів, 255 сапфірів та 75 рубінів).
Собор відомий своєю акустикою, чим приваблював багатьох найбільших музикантів та композиторів різних епох. Джованні Вівальді, батько Антоніо Вівальді був головним скрипалем собору Сан-Марко.
Базиліка Сан-Марко — «Золота церква» стала однією з головних «театральних майданчиків», на якій розвертаються події роману Ден Брауна «Інферно». Завдяки підказкам «Божественної комедії» Данте Аліг’єрі, одним із об’єктів фантастичних пошуків професора Ленгдона стає символ Венеції — Собор Святого Марка.
Собор Сан-Марко – символ Венеції – Республіки Святого Марка – одна з унікальних пам’яток Італії.
У 1987 році собор увійшов до об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
