Загадки медицини стародавніх цивілізацій.

Нині важко уявити, що у кам’яному віці первісні люди виконували досить складні хірургічні операції. Унікальні знахідки довели, що неандертальці непогано розбиралися в медицині та вміли надавати один одному медичну допомогу. Однак середня тривалість життя в первісному суспільстві не перевищувала 25 років.

Наприкінці XX століття неподалік французької комуни Енсісем археологами було розкопано 45 стародавніх поховань з останками 47 людей кам’яного віку.

Неолітичний некрополь Ensisheim відомий найдавнішою керамікою в Ельзасі, а також черепом людини, яка пережила подвійну трепанацію 7000 років тому. Відсутність тріщин біля 2-х отворів в черепі, рівні, закруглені краї, свідчили про проведені хірургічні операції. Неймовірно, але факт — давній пацієнт добре переніс обидві операції, про це говорять нарости над прооперованими місцями.

Проводилися операції, зважаючи на все, крем’яними ножами.

Вони не тільки не поступалися гостротою сучасним скальпелям, але й мали знезаражуючий ефект — частинки кремнію не дозволяли розмножуватися бактеріям.

Чеський  етнограф, дослідник стародавніх інків Мілослав Стінгл називав серед найдавніших медичних інструментів «бронзові скальпелі різної величини, пінцети, голки, дужки, бронзові ножі, що нагадують за своєю формою кухонний ніж-січку, а також затискачі, за допомогою яких місцеві інкські лікарі перетягували вени, щоб зупинити кровотечу».

Високого рівня у своєму розвитку досягла хірургія майя, яким були відомі такі складні операції як трепанація черепа та пластичні операції на обличчі. Для прикраси та інкрустації зубів майя застосовували срібло, золото, нефрит та яшму.

Сучасні медики були вражені, коли у них з’явилася можливість ознайомитися з давньоєгипетським Папірусом Едвіна Сміта.

«Папірус Едвіна Сміта» названий на честь американського бізнесмена і авантюриста Едвіна Сміта, який додав цей папірус у свою колекцію в 1862 році, купивши його у продавця в Луксорі на ім’я Мустафа Ага. Хоча Сміт усвідомлював важливість документа, він його не публікував. Він помер у 1906 році, залишивши його своїй дочці, а вона передала його Нью-Йоркському історичному суспільству. Організація дала завдання Джеймсу Брестеду перекласти його. Це завдання він виконав у 1930 році.

У 1938 році папірус передали в Бруклінський музей, а через десять років (в 1948-му) — в медичну школу Нью-Йоркського університету, де його зберігають донині. Папірус декілька разів експонував Музей мистецтва Метрополітен.

Вражає той факт, що цей «медичний трактат» є копією більш раннього джерела, датованого 2700 роком до н.е. Саме володіння технікою хірургії дозволило древнім єгиптянам просунутися у сфері муміфікації.

Перш ніж розпочати бальзамування тіл померлих, стародавні єгипетські хірурги тренувалися на скелетах. Найяскравішою знахідкою послужив знайдений в 1914 році в Гізі скелет Іду, що належав, мабуть, до культури Бадарі (близько 4150 до н.е.).

Виявляється, що стародавні єгиптяни вивчали будову людського тіла і до виникнення муміфікації практикували збереження у саркофагах кісток померлих, і що вірування у необхідність зберіганні тіла для потойбічного існування душі набагато давніше династичного Єгипту.

Дослідження біохіміка Ульріха Везера в університеті Тюбінгена, проведені наприкінці XX століття, довели, що скелет Іду перед похованням пройшов спеціальну обробку, в кістках виявилося чимало антисептичних складових, типових для деревних смол, а вміст натрію в 12 разів вищий за норму.

Проведені німецьким біохіміком дослідження дозволили з’ясувати багато нового про виникнення муміфікації у Стародавньому Єгипті. Вже за часів Стародавнього царства єгиптяни добре знали окремі стадії процесу, які потім докладно описав Геродот.

В 2015 році археологами були знайдені стародавні хірургічні інструменти в пам’ятниках тагарської культури, що відносяться до періоду IV-III століть до н. е. Археологи з’ясували, що 2,5 тисяч років тому хірурги проводили найскладніші хірургічні операції, у тому числі трепанацію черепа.В арсеналі хірурга кінця першого тисячоліття до нашої ери був оперативний ніж для різання кістки, пилки, різальний інструмент, пінцети, медичні зонди та аналог сучасного скальпеля – ланцет.

Вражаючі здібності в медицині мали індійські лікарі, підготовка яких велася в спеціальних школах. Саме в Індії ще в найдавніші часи було проведено першу операцію, яка отримала значно пізніше назву «кесарів розтин».

Багато медичних практик Стародавнього Єгипту сучасні медики використовують і досі:

Вимірювання пульсу

Ймовірно, в результаті застосування практики муміфікації стародавні єгиптяни дізналися про систему кровообігу. Вони знали, що вона проходить по всьому тілу пов’язана з «пульсом». У своєму знанні про судинну систему єгиптяни також порахували кількість судин, що йдуть до кожної частини тіла. Однак їх число було неточним, оскільки вони не знали, якими крихітними можуть бути вени та артерії.

Тампони

Часто згадані як «вузол Ісіди», тканинні тампони виготовлялися з клаптиків тканини, часто бавовняної, шляхом їх згортання і перев’язування мотузкою посередині. Назва «вузол Ісіди» пов’язана з богинею Ісідою, яка, за легендою, використовувала тампони, коли була вагітна богом Гором для його захисту від бога Сета.

Зубні пломби

У «Папірусі Еберса» є згадки різних наповнювачів (пломб) та мазей. В одному з рецептів описано лікування зуба (кмин, смола ладану, мелена пшениця, мед, що має антибактеріальні властивості, і охра — барвник з великим вмістом заліза.

Обрізання

Стародавні єгиптяни широко практикували обрізання. На папірусах збереглися зображення лікарів, які виконують процедуру на пацієнтах.

Геродот у своїй «Історії» відзначив практику обрізання серед єгиптян.

Протези

Протези для заміни відсутніх частин тіла були необхідні, оскільки це було пов’язано з вірою єгиптян у життя після смерті, тому що тіло має бути цілим, щоб повернутися до нього у потойбіччя.

Хірургія

На багатьох муміях видно сліди хірургічних операцій, від трепанації до видалення пухлин. Скальпелі, що використовувалися в операціях, виготовлялися з міді, слонової кістки або обсидіана.

Пацієнтам давали алкоголь та седативні засоби перед операцією. Як седативний засіб міг використовуватися корінь мандрагори, а маковий сік — опіат, використовувався для ослаблення болю.

Опіати

Маковий сік використовувався стародавніми єгиптянами в хірургічних операціях, він додавався у пиво чи вино. Молочний сік, що видобувається з недостиглих коробочок опійного маку, був не таким сильнодіючим, як сучасні опіати, але все ж таки ефективним.

Рецепти

У медичних папірусах збереглися десятки рецептів ліків разом із інструкціями щодо дозування та застосування цих інгредієнтів.

Єгипетські лікарі навчалися і в давнину за спеціальною програмою, будучи членами «дому життя», який зазвичай був пов’язаний із храмом. Також були такі медичні посібники, як Папірус Еберса і Папірус Едвіна Сміта, в яких містилися описи хвороб, методів їх лікування та рецепти ліків.

Лікарі Стародавнього Єгипту мали гарну репутацію, і правителі інших імперій навіть просили фараона надіслати до них лікарів, щоб лікувати своїх родичів. Імена деяких з лікарів Єгипту — Імхотепа — архітектора, лікаря, астронома, радника фараона Джосера, Меріт Птах і Песешет (перші жінки-лікарі) і Хесіра — залишилися в історії. Обставини життя та діяльності цих людей оточені легендами, оскільки лікування у Стародавньому Єгипті являло собою синтез магії та терапії.

Містика огортає стародавнє мистецтво лікування, а відповідь на запитання: «звідки давні люди отримували знання в медицині» – на жаль, залишається відкритим.