Кумбе Майо. Перу. Золото інків.
КУМБЕ-МАЙО
Кумбе-Майо розташований за 19 км на південний захід від перуанського міста Кахамарка на висоті близько 3,3 км над рівнем моря. Тут знаходяться руїни акведука завдовжки близько 8 км, спорудженого ще до виникнення Імперії інків. Мовою кечуа Кумбе-Майо означає «добре зроблений водний канал». Кумбе-Майо вважається однією з найдавніших споруд на території Південної Америки.
Індіанські племена Південної Америки будували та використовували системи складних каналів та водосховищ, які дозволяли транспортувати воду з гір до місць проживання людей. Одна з версій археологів — акведук збирав води з Атлантичного вододілу та перенаправляв їх у бік Тихого Океану. Невідомо, що за цивілізація створила його, але імовірно акведук був споруджений близько 1500 до н.е.
Інки зуміли створити могутню імперію, що змінила вигляд Анд і підкорила безліч народів. Вони досягли високорозвиненого соціального ладу, не опанувавши навіть колесо. І незрозуміло, яким чином був побудований акведук такої ідеальної форми, адже для цього потрібна або неабияка майстерність, або сучасні технології, або навіть випереджаючі їх технології, які пізніше були втрачені.
Призначення акведука дослідникам до кінця не зрозуміло, оскільки Кахамарка не потребує додаткового водопостачання. Народи, які жили в цих місцях у ті далекі часи, поклонялися воді, тому вчені вважають, що акведук використовувався швидше за все з церемоніальними цілями. Підказки, напевно, потрібно шукати в петрогліфах, що зустрічаються на акведуці та навколишніх печерах, але зміст їх археологам поки що не зрозумілий.
КАМ’ЯНИЙ ЛІС
У Кумбе Майо також знаходиться відома туристична пам’ятка — «кам’яний ліс», що виріс на горах Кахамарки з вулканічного каміння, деформованого ерозією. За свою форму це місце називається «Кам’яні ченці».
Каміння «лісу» мабуть використовувалося людьми для потреб, оскільки залишилися сліди випила з породи, для чого безперечно необхідна була неабияка майстерність, чи сучасні технології. Деякі дослідники припускають, що ці дива в Кумбе Майо не водна ерозія, а робота людських рук (!?)
Перші історичні відомості про найбільшу імперію інків датуються 1200 роком н.е., останні — 1544. Важко уявити, як за 350 років інки могли досягти такого найвищого рівня розвитку, щоб збудувати через гори тисячі кілометрів доріг, сотні кілометрів підземних тунелів, звести Куско, Тіуанако, Мачу-Пікчу, гігантські споруди Ольянтайтамбо та Саксайуаман.
У XVI столітті в інкській імперії було понад 23 тисячі кілометрів (!) покритих доріг, побудованих через весь континент з півночі на південь, через центральні та гірські Анди, по долинах і крутих схилах, у горах, джунглях, на кордоні гірських льодовиків.
Важко повірити, що найскладнішу систему комунікацій, яка за довжиною перевищує половину довжини екватора (довжина екватора 40,07 тис. км.), створили інки. Також важко уявити, що 10 км акведука Кумбе-Майо споруджували інки.
Можливо, інки лише добудовували та ремонтували те, що вже було збудовано задовго до них. Альтернативні історики не виключають варіанта, що першими будівельниками в Андах були представники стародавньої високорозвиненої в технічному відношенні цивілізації.
КАХАМАРКА. ЗОЛОТО ІНКІВ
Територія міста була заселена понад 3000 років тому. Зокрема в Кумбе-Майо були знайдені сліди до-чавінських культур, таких як культура Кахамарка. У період між 1463 і 1471 роками ці території завоював полководець інків Тупак Інка Юпанкі, приєднавши Кахамарку до Імперії Інків.
Кахамарка відома тим, що саме тут завершилася доба Імперії Інків. 15 листопада 1532 року останній правитель інків принц Атауальпа дружелюбно прийняв іспанців у Кахамарку. Однак загін іспанських конкістадорів зі 168 осіб, під проводом Франсиско Пісарро, використали ситуацію, захопили в полон Атауальпу, убивши при цьому кілька тисяч інкських воїнів і мирних жителів.
В надії бути випущеним на волю, Атауальпа запропонував Пісарро заповнити приміщення, в якому його тримали в ланцюгах, до стелі золотом, а сусіднє — сріблом.
Протягом більш ніж трьох місяців інки збирали золото та срібло та приносили його до Кахамарки. Атауальпа порушив старий, але суворий закон, який говорив: «щоб ніяке золото і срібло, що надійшло у місто Куско, не могло бути винесено з нього під страхом смерті», наказавши винести золото і срібло з Куско.
Однак, після отримання викупу, іспанці звинуватили правителя інків в організації повстання, вбивстві власного брата Васкара і засудили Атауальпу до смерті.
Приміщення, у якому тримали Атауальпу, отримало назву «Кімнати викупу».
Як викуп за життя Атауальпа іспанці отримали близько 6 тонн золота і приблизно 12 тонн срібла. Вироби із золота та срібла знаменитого викупу (посуд, чаші, коштовності, кахлі з храмів, предмети розкоші, що створювалися не одне століття численними народами та цивілізаціями Південної Америки), були переплавлені в злитки. Переплавлення золота, що склало викуп, почалося 13 травня 1533 і закінчилося 18 червня 1533 року.
Від скарбів Імперії Інків, що вражають уяву, до наших днів не дійшло майже нічого. Після того, як конкістадори стратили Атауальпа, інки зібрали і сховали золото, що залишалося у храмах та палацах. Пошуки зниклого золота тривають і досі. Якщо колись археологам пощастить знайти цю легендарну скарбницю, ми, безперечно, дізнаємося про цивілізацію «дітей Сонця» багато нового. 
