Містичний храм Шиви — Натараджі в Чідамбарамі. Індія
Чідамбарам – місто в штаті Тамілнаду, яке є одним з найбільш сакральних місць Індії. «Чітамбарам» означає «Місто бога космічного танцю». Це старовинне храмове місто розташованим за 240 км від Ченнаї. Тут досі проводять ритуали у давній ведійській традиції.
Головна святиня Чідамбарама — храм Натараджа, присвячений Шиві в його іпостасі Натараджі (Короля танцю), який виконує священний танець Ананда Тандава («танець радості» Шиви), що символізує руйнування та створення Всесвіту. Танець Тандава має важливий сакральний зміст. У рухах цього танцю приховані не тільки основи світобудови, а й закони існування навколишнього світу.
Храм був зведений у незапам’ятні часи, перша згадка про Чідамбарам датована VI ст. до н. е., але як стверджують міфи, збудований він був ще раніше на честь бога Шиви, який танцює свій космічний танець.
Легенди свідчать, що свій перший танець, який і започаткував всю цивілізацію, Шива танцював саме тут, у Чідамбарамі. Танець складається із 108 рухів, у яких і закладено інформацію про закони буття. Усі ці рухи зображені на барельєфах індійського храму. Вважається, що той, хто зможе точно повторити танець Шиви, зможе осягнути всі секрети світобудови.
Згідно з легендами, як перший, так і останній танець Шива також має станцювати в Чідамбарамі. Але це означатиме кінець світобудови. А щоби цей кінець не настав, танець Шиви постійно охороняють жреці храму – дикшитари (dikshitar).
Це особлива каста жреців, яка присвятила своє життя служінню в храмі. Вони ведуть замкнутий спосіб життя, приховуючи свої стародавні знання від решти світу. Самі вони вважають, що їхні предки колись спустилися на землю з небес разом із Шивою, тому деякі називають дикшитарів прибульцями. Служителі храму не схожі на жоден народ Індії, носять своєрідні зачіски, тому легко впізнавані, їх можна впізнати косичкою в передній частині голови.
Знання дикшитарів досі не вивчені, оскільки храм Чідамбарама – єдиний індійський храм, який не має жодних писемних пам’яток і документів. Дикшитари не мають (або не демонструють) писемності, себе вважають нащадками цивілізації, яка прийшла в ці місця разом із Шивою.
Згідно з місцевою легендою, цар Хіраніяварман здійснив сюди паломництво з Кашміру, щоб вилікуватися від прокази. Здійснивши омивання у храмовому ставку ШиваГанг, він повністю вилікувався. На подяку за одужання він розширив храм. Крім того, привіз 3000 брахманів із клану Дикшитар, чиї нащадки й досі залишаються жрецями храму. У наші дні в Чідамбарамі мешкає близько 250 сімей дикшитарів.
Одна з місцевих легенд свідчить, що колись місцевою покровителькою була богиня Калі. Але одного разу сюди спустився Шива для того, щоб станцювати для двох великих святих. Калі ця ідея не сподобалася, вона викликала Шиву на танцювальний поєдинок. Вони домовилися, що той, хто програє, мусить піти. Суддею танцю став сам Вішну.
Протягом тривалого часу ніхто з учасників поєдинку не поступався іншому. Поки Шива не зробив свого коронного руху «вертикальний шпагат» – ногу закинув за голову. Цього Калі повторити не змогла через скромність – і програла. Вона залишила це місце, а Шива залишився тут назавжди, отримавши ім’я Натараджа – «володар танцю».
У південній Індії всього 5 храмів, що символізують стихії. Кожен присвячений одній стихії — землі, воді, вогню, повітрю. А храмовий комплекс Чідамбарам присвячений 5-й найтоншій і всеосяжній стихії — Акаші, яка пронизує весь Всесвіт і в якій, як стверджує найдавніша ведійська традиція, укладена енергія Творіння всього на світі. Тому кожна деталь храму відкриває посвяченому саму суть природи речей.
Акаша (з санскриту — «ефір», «небо») — це поняття з індуїзму та теософії, що позначає першооснову, тонку енергетичну субстанцію або «поле», яке зберігає інформацію про все, що відбувалося, відбувається або відбудеться. Акашу називають «Книгою життя» або «енергетичним інтернетом» душі.
Дах храму в Чідамбарамі виконаний із чистого золота, його прикрашають дев’ять ступ. Ці ступи уособлюють, за однією версією – дев’ять отворів людського тіла, за іншою – дев’ять складових частин Всесвіту. Дах складається з 21600 черепиць — це кількість вдихів людини за добу. Черепиці у свою чергу утримуються за допомогою 72 тисяч цвяхів – як 72 удари людського серця за хвилину. Дах підтримують 64 дерев’яні балки – на честь 64 видів мистецтв, які необхідно опанувати людині для здобуття влади над іншими.
Вважається, що у храмовому комплексі Чідамбарам зберігаються незліченні скарби, які жертвували храму протягом довгих століть правителі багатьох династій. Золоті ноги Шиви та його діамантова діадема – не єдиний скарб храму.
За довгі роки храм накопичив чимало цінностей. Його обдаровували імператори династії Чола, йому підносили коштовності місцеві раджі. Індійські купці Ост-Індської компанії відраховували йому золоті монети, англійські губернатори щедро оформляли храму володарські права на землі та цілі села.
Тому дах головного святилища храму сяє чистим листовим золотом, а статуї богів прикрашені перлами, алмазами, рубінами та смарагдами. Триста років тому раджа Рамнатха подарував храму небачені зелені рубіни. Досі ніхто так і не зміг їх оцінити. Кажуть, що храм має цінності на мільярди доларів. Головною пам’яткою храму є фігура Шиви, що танцює, вирізана з єдиного шматка бузкового рубіна.
Богу Шиві присвячені два важливі свята: одне відзначається у червні, друге – у грудні. Кожне з них триває 10 днів, на дев’ятий день богів вивозять до міста на колісниці. Ця дерев’яна колісниця декорована багатим різьбленням, і тисячі людей тягнуть її до місця призначення з усією силою своєї віри. На десятий день проходить даршан (благословення) через появу танцюючого Шиви у всій його величі, що виходить із зали тисячі колон.
З розповідей мандрівників, які побували в Чідамбарамі, відвідування храму залишає віруючих у стані екстазу, з таким почуттям, ніби вони справді побачили «космічний танець» Шиви. 
