Національний музей карет у Лісабоні — подорож у часі.

Лісабон – старовинне місто легендарних мореплавців, яке живе одночасно в кількох вимірах. Це і столиця великої імперії мореплавців з багатою історією і традиціями. І сучасний мегаполіс із креативним і барвистим вуличним мистецтвом, музеями, арт-галереями і кав’ярнями.

До багатьох історичних пам’яток Лісабона відноситься і Національний музей карет — справжня перлина для поціновувачів історії, мистецтва та розкоші. Він вважається однією з найкращих колекцій карет у світі. Музей відкрито 23 травня 1905 року з ініціативи португальської королеви Амелії Орлеанської, останньої королеви Португалії.

Музей відкрили в будівлі королівського манежу, побудованого з ініціативи інфанта Жуана в 1787 році (остаточне оздоблення розписами, азулєжу і гравюрами завершили в 1828 році) за проектом італійського архітектора Джакомо Азоліні в неокласичному стилі. В залі манежу на той час розташовувалося 29 карет.

2010 року влада міста вирішила побудували для музею сучасну величезну будівлю (вартістю 40 млн євро) зі скла і бетону на березі річки Тежу на площі Афонсу де Альбукерке. Відкриття музею відбулося 23 травня 2015 року.

Основна експозиція складається з понад 100 експонатів XVI—XX століть: від розкішно оформлених кабін португальських королів до стриманих варіантів для державних службовців. Багато з них є подарунками іспанських, австрійських, данських, французьких і італійських монархів. Представлено 20 різновидів карет, насамперед коляски, купе, седани, кабріолети, кларенси, мілорди.

Національний музей карет у Лісабоні має захопливу історію, що поєднує королівську розкіш, архітектурну еволюцію та культурну спадщину Португалії. Експонати музею карет — це справжні витвори мистецтва на колесах, які вражають не лише розкішшю, а й історією, що стоїть за кожною каретою.

Найстаріший експонат музею датується XVI століттям — карета Філіпа III Габсбурга, короля Іспанії та Португалії, якою він приїздив до Лісабона у 1619 році. Карета прикрашена різьбленням, позолотою та гербами — справжній символ імперської величі.

Другою за віком каретою є екіпаж королеви Марії Франциски Савойської, дружини королів Афонсу VI і Педру II. Витончений дизайн карети із бароковими елементами підкреслював статус королеви.

Один із найрідкісніших експонатів — церемоніальна карета папи Клемента XI, яка вражає деталями оздоблення та символікою Ватикану.

Ці карети — не просто транспорт, а сцена, на якій розгорталися події європейської історії.

У музеї знаходяться також дитячі карети принців і принцес — мініатюрні екіпажі, запряжені поні або навіть козами, які використовувалися для прогулянок у королівських садах.

Крім карет в музеї представлено безліч транспортних засобів, турнірні екіпажі та мисливські повозки, а також мундири, сідла, колеса, мисливські труби, турнірні щити для коней, шаблі, костюми для верхової їзди знаті, наряди жокеїв — все, що так чи інакше пов’язане з транспортом на кінській тязі.

Фрески та гобелени в старому манежі — алегоричні сцени, що прикрашають стелю, створюють атмосферу ритуалу, де кожна поїздка була майже магічною церемонією.

Стара будівля музею в неокласичному стилі та нове бетонно-скляне крило, спроектоване Паулу Мендешем да Роша, створюють контраст між минулим і сучасністю. Це як портал між світами — один наповнений духом монархії, інший — холодною раціональністю модерну. Цей музей — не просто про транспорт. Це про владу, ритуали, і трохи магії.

Хоча Національний музей карет у Лісабоні не позиціонує себе як місце містики, навколо нього витає чимало легенд і загадкових історій, які додають експозиції особливого шарму.

Міфи та загадки, що кружляють навколо музею

• Карета Філіппа III (1619) — кажуть, що ця карета, якою король прибув до Лісабона, зберігає «відбиток влади», і що її присутність у залі створює відчуття невидимого нагляду. Деякі відвідувачі стверджують, що відчували холодок, проходячи повз неї.
• Карета Папи Климента XI — прикрашена релігійною символікою, вона викликає асоціації з таємними церемоніями. Є припущення, що вона могла бути свідком важливих дипломатичних місій, про які не зберіглося жодних записів.
• Дитячі карети, запряжені козами — виглядають казково, але є легенда, що одна з них належала принцу, який зник за загадкових обставин. Відтоді її нібито не можна пересунути без скрипу, що нагадує дитячий плач.

Легенда про чорну карету королеви Амелії — «Карета, що не знала спокою»

Кажуть, що в останні роки монархії в Португалії, королева Амелія Орлеанська наказала зібрати найвеличніші карети королівського двору в одному місці — так народився Музей карет. Але одна з них, чорна карета з червоним оксамитом усередині, нібито мала свою волю.

Старі доглядачі розповідають, що уночі, коли музей зачинено, охоронці чули звук копит і скрип коліс, хоча всі експонати стояли нерухомо.

Ця карета, за переказами, везла королеву в день, коли вона востаннє покинула палац, перед падінням монархії. Вважається, що вона ввібрала в себе останній подих епохи. Один з реставраторів, який намагався її пересунути, нібито впав у непритомність, а коли отямився — говорив французькою, мов королева.

На дверцятах карети вирізьблено грифона з розкритими крилами, що, за легендою, охороняє душу монархії. Дехто вірить, що поки карета стоїть у музеї, дух старої Португалії не зникне остаточно.

Національний музей карет у Лісабоні — це справжня подорож у часі, де містика минулого буквально витає в повітрі. Його експозиція — не просто зібрання старовинних екіпажів, а справжній театр історії, королівської розкоші, символів влади та загадкових історій, де кожна карета — мов сцена для королівських драм і тріумфів.