Містичні місця Києва. Андріївська церква — барокова перлина.

Андріївська церква займає особливе місце серед численних історичних пам’яток Києва. Цей шедевр західноєвропейської барокової архітектури, що височіє над Київським Монмартром — Андріївським узвозом, приваблює киян і гостей столиці не лише своєю пишною красою і незвичним місцем розташування, а й численними легендами, з якими пов’язана історія цього храму. А вона, як відомо, почалася задовго до появи самого міста.

Лаврський чернець Нестор, відомий як автор «Повісті минулих літ», свідчить, як на одному з київських пагорбів апостолом Андрієм Первозваним було здійснено пророцтво про заснування Києва.

Проповідуючи християнство та мандруючи світом, апостол Андрій дійшов до Дніпровських круч, де зупинився на ночівлю під горами, на березі. Прокинувшись зранку, він промовив до учнів своїх: «Бачите ви гори ці? На горах цих буде місто велике, і багато церков воздвигне тут Бог…»

Ця красива легенда здавна надихає киян, але чи міг апостол Андрій, один з учнів Христа мандрувати територією сучасної України?

Згідно з «Житієм апостола Андрія Первозваного», написаним ченцем із Константинополя Єпифанієм у Х ст., святий дійсно відвідував узбережжя Чорного моря і піднімався берегами древнього Борисфена (сучасного Дніпра) на північ. Тож, цілком імовірно, що Андрій міг дістатися київських пагорбів і навіть піднятися на один із них.

В пам’ять про літописні події на одній з київських круч над Дніпром з XII ст. зводились храми на честь апостола Андрія. Вже у 1215 році на місці сучасної Андріївської церкви була побудована Хрестовоздвиженська церква, яка проіснувала до початку XVII ст. Згодом на її місці була споруджена дерев’яна церква, що згоріла під час пожежі в кінці XVII ст.

З середини XVIII століття легендарний пагорб прикрасила вишукана архітектурна перлина Києва — Андріївська церква,  яка входить до складу Національного заповідника «Софія Київська».

Андріївська церква — православна церква на честь Святого Андрія у стилі бароко, пам’ятка архітектури та монументального живопису світового значення, споруджена у 1744–1754 роках за проектом видатного архітектора Бартоломео Растреллі.

Церкву запропоновано внести до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Андріївська церква будувалась як храм царського дому Романових у Києві. Розпорядження про початок будівництва видала донька Петра І, імператриця Єлизавета Петрівна. Вона особисто брала участь у закладці першого каменю у підмурок майбутньої церкви.

Попри те, що саме Растреллі є автором архітектурного проекту церковної будівлі, зовнішнього і внутрішнього оздоблення та іконостасу, сам зодчий насправді ніколи не відвідував Київ. Будівельними роботами керував архітектор Іван Мічурін, який з перших днів роботи зіткнувся з неабиякою інженерною проблемою — великою кількістю грунтових вод.

Під час будівництва довелося відводити частину підземних джерел вниз на Поділ. Завдяки цій технології на Контрактовій площі з’явився один з перших київських фонтанів — Самсон. Вода до нього надходила з Андріївської гори дерев’яними трубами.

Глибина фундаменту церкви сягає 15 м, висота 60 м. На будівництво церкви витратили 23 500 штук цегли, 28 970 пудів цвяхів; на позолоту верхів — 1590 книжок і 20 аркушів листового золота. Церква прикрашена орнаментом, розробленим Растреллі.

Однак після смерті Єлизавети оздоблення Андріївської церкви розтягнулося на багато років. Освячення Андріївської церкви відбулося 19 серпня 1767 року, у верхню мармурову дошку були покладені мощі восьми святих. 1768 року церкву було передано Київському магістрату, пізніше — Київській міській думі.

У 1891 р. в храм влучила блискавка, реставрація і відновлення куполу було проведено архітектором Володимиром Ніколаєвим лише по фотографіям, бо креслень не було. Оригінальні креслення Растреллі вважалися втраченими, але їх було знайдено у Відні в музеї «Альбертіна» у 60-х роках XX cт., за допомогою цих креслень тільки у 1978 р. куполам повернули їх первісний вигляд.

Інтер’єр Андріївської церкви вражає, захоплює, милує око своїм іконостасом. Цей розкішний, триярусний іконостас з червоного дерева прикрашений позолоченим різьбленням є витвором мистецтва. За свідченням науковців та дослідників архітектури, саме в Андріївській церкві зберігся єдиний у світі бароковий іконостас, створений архітектором Растреллі. Інтер’єр храму прикрашають 69 ікон середини XVIII століття. Усі вони зроблені за ескізами автора будівлі.

Комплексна реставрація Андріївської церкви розпочалась у 2009 році і тривала 11 років. На всі роботи витратили 5,3 мільйона доларів. При цьому довелось робити бетонні укріплення пагорбу і стилобату, підвести майже нові фундаменти, відновлювали екстер’єр церкви, реставрувати внутрішнє та зовнішнє оздоблення. Тоді ж вперше в історії храму відреставрувати чавунні сходи середини XIX століття і відкрили для відвідувачів оглядовий майданчик.

Щоб віднайти і відтворити автентичний колір стін церкви майстри понад 30 разів робили підбір фарби – так звані «викраси», аби відшукати первинний авторський шар пофарбування. Зразки надсилали на аналіз в Німеччину, де з допомогою комп’ютера підбирали тони. Для наступних поколінь навіть зафіксували формулу, по якій підбирали автентичний відтінок.

13 грудня 2020 року (у день Святого Андрія), після 11 років реставраційних робіт, Андріївська церква відкрилася. Урочисту літургію провів представник Вселенського Патріарха – митрополит Галльський Еммануїл (Адамакіс) разом з настоятелем храму єпископом Команським Михаїлом (Аніщенком).

17 вересня 2023 року нам з чоловіком пощастило бути присутніми на літургії, яку провів ієрарх Константинопольского Патріархату, єпископ Команський. Враження незабутні!

Тривалий час Києвом ходять чутки про особливість місця, на якому побудовано Андріївську церкву. Існувала апокрифічна легенда, за якою місце нижче пагорба колись було затоплене, поки одного дня тут не з’явився апостол Андрій Первозваний. Він вдарив посохом — і вода відступила, а частина утворила підземне озеро всередині гори, на якій тепер стоїть церква. Власне, саме тому храм не має дзвіниці: перший же дзвін пробудив би ці первинні води.

За іншою версією, під цим храмом зустрічаються сім великих підземних джерел, які живлять місто. Якщо щось станеться з пагорбом чи церквою, вони виринуть нагору й миттєво затоплять весь Поділ, а за ним, з’єднавшись із Дніпром, розпочнуть наступний великий потоп.

Цікаво, що коли в 1930-х роках один за одним знищувалися київські храми, Андріївську церкву не зачіпали. Подейкують, що боялися звільнити підземне джерело.

Таким чином, поки Андріївська церква стоїть на своєму місці, Києву нічого не загрожує.

Одна з найцікавіших історій пов’язана з місцевим майстром, який перед Великоднем вирішив зробити подарунок-гру для мешканців міста. Він виготовив великодні прикраси та символи свята і приховав їх на території церкви. Ця історія стала початком тривалих пошуків, адже ніхто досі не знайшов ці прикраси, і пошуки тривають до цього часу…