Золоті ворота — головна брама стародавнього Києва.
Золоті ворота — головна брама стародавнього Києва, пам’ятка оборонної архітектури Київської Русі, одна з найдавніших датованих споруд Східної Європи, символ Києва. Свою назву одержали за аналогією із Золотими воротами в Константинополі (Царгороді).
Історик Микола Закревський назвав Золоті ворота: «дорогоцінним залишком давньої величі й слави Києва».
Будівництво Золотих воріт згадується в літописі під 1037 роком:
Заложив Ярослав город — великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він… потім церкву на Золотих воротах, кам’яну, Благовіщення святої Богородиці.
Імовірна дата спорудження воріт 1017–1024 рр. Тому, що на 1037 рік уже є записи про спорудження багатьох будівель «міста Ярослава»: Золоті ворота, Софійський собор, церква Святої Ірини та інші. За один рік стільки будівництва не могло бути виконаним, адже населення Київа складало біля 30 тисяч чоловік. Можливо, що в літописі згадується будівництво за останні майже 30 років перед 1037 роком, тоді Золоті ворота могли з’явитися і за часів Володимира Святославовича.
Захист «міста Ярослава» полягав і у використанні наявних природних перешкод — схили гір, яри, болота. Золоті ворота були споруджені у місці, де незначний перепад висот потребував додаткових укріплень. Цей в’їзд до міста був парадним, через ці ворота прибували до Києва посли інших держав. Тому тут були подвійні оборонні рови. Це була бойова башта із проїздом, із надбрамною церквою.
Будівництво воріт разом із Софійським собором згадується у «Повісті минулих літ» у 1037 році. Золоті ворота не згадуються у писемних джерелах у період після грудня 1240 року (монгольська навала) до XVI століття. Джерела XVI—XVII століть уже свідчать, що ворота перебувають у напівзруйнованому стані.
Відомо, що у 1648 році саме біля Золотих воріт вітали Богдана Хмельницького після перемоги над польським військом. Зважаючи на потребу захисту Києва від ворогів у середині XVII ст. почалася реконструкція фортифікаційних споруд міста. Вали ввійшли до основи Старокиївської фортеці. Перед Золотими воротами було збудовано земляні бастіони й у них розмістили гарнізонну варту. Таким чином Золоті ворота служили для захисту міста у складі фортеці до середини XVIII століття, коли їх було визнано як небезпечні й засипано землею.
У 1751 році після обстеження вцілілих фрагментів Золотих воріт їх вирішили засипати землею, щоб зберегти залишки споруди. Так руїни й простояли майже вісімдесят років.
З 20-х років XIX століття розпочалося археологічне дослідження Києва. 1832 року Кіндрат Лохвицький провів археологічні розкопки Золотих воріт. 25 червня 1834 року (на день народження імператора Миколи I) відбулося урочисте відкриття Золотих воріт — вони були освячені.
Однак від атмосферних опадів пам’ятка руйнувалася й далі, що надзвичайно непокоїло вчених. У 1970-ті роки було прийнято рішення звести над залишками павільйон, який не тільки захищав би їх, а й відтворював первісний вигляд споруди.
Достеменно невідомо який вигляд мали ворота. За дослідженнями ширина головного об’єму становила 10,5 м, висота 13,36 м, довжина 17,65 м.
У квітні 1982 року з нагоди святкування 1500-річчя Києва над руїнами Золотих воріт звели павільйон у давньоруському стилі. З обох боків брами відтворили фрагменти валу з дерев’яним укріпленням. З півдня поставили двостулкову браму і міст. З півночі, з боку «міста Ярослава», відтворили герсу, опускні дерев’яні ґрати. Усередині будівлі розмістили музей брами. Поруч в 1997 році поставили пам’ятник Ярославу Мудрому.
Всередині реконструйованого павільйону Золотих Воріт розташовано експозицію присвячену історії будівництва, існування та реконструкції головної брами стародавнього Києва. Найголовнішою частиною її є залишки стін Воріт, що збереглися до нашого часу.
Доля Золотих воріт була нерозривно пов’язана з долею міста і його занепадом після татаро-монгольської навали. За легендою, татари, підступивши до Києва, запропонували, аби кияни видали непереможного лицаря Михайлика, тоді військо відступить від міста. Кияни погодились, а лицар пригрозив, що, коли його віддадуть ворогові, не бачити Києву ні його, ні Золотих воріт. Сів лицар на коня, підняв на списа Золоті ворота і проїхав через вороже військо аж до Царгорода…
Збудовані в XI ст., зруйновані в XIII ст., закопані в XVIII ст., розкопані у XIX ст., відтворені у XX столітті… Золоті ворота залишаються важливим символом історії і культурної спадщини Києва. Їх велич і значення переплітаються з історією Київської Русі і відображають багатство та могутність столиці.
