Містика замків України. Легенди та таємниці.
Замки та фортеці по праву займають перші позиції в рейтингах найбільш відвідуваних місць України. За різними каталогами, створеними істориками, на території України з давніх-давен і до XVIII століття було зведено близько 1000 замків, фортець і оборонних споруд. Звичайно ж, до наших днів з них збереглися небагато, але кожен із тих, що вцілів, справді унікальний і зберігає у своїх стінах чимало загадок та таємниць.
Кожен замок має безліч історій, своїх привидів, що блукають коридорами і проникають крізь зачинені двері. Легенд багато, а може це зовсім і не легенди? Адже існують на землі особливі місця, де відбуваються дуже дивні речі. Навіть якщо ви не вірите в існування привидів, особливу енергетику таких місць відчує кожен. Це щось особливе.
Моя розповідь про найзагадковіші та наймістичніші замки України.
ЗАМОК ПАЛАНОК
Замок Паланок — Мукачівський замок — колишня резиденція Трансільванського князівства, розташований на горі вулканічного походження заввишки 68 метрів та займає площу близько 14 тис. м². Точна дата заснування замку невідома, вперше згадується у документах, датованих XI століттям.
З 1396 по 1414 роки замком володів князь Федір Коріатович, який одержав замок у подарунок від Угорського короля Сигізмунда. Князь зробив із замку Паланок неприступну фортецю, перетворивши його на свою резиденцію. Під кам’яною вежею на випадок тривалої облоги Коріатович наказав видовбати в товщі базальтової вулканічної породи колодязь завглибшки 85 метрів (!), завширшки 2,5 метра.
З історією колодязя пов’язана легенда…
Коли глибина колодязя була вже нижчою від рівня річки Латориці, а води в ньому все ще не було, Коріатович у розпачі кинув фразу, що мовляв за воду готовий віддати душу дияволові. І тут же біля нього з’явилася темна постать і запитала: «Якщо завтра в колодязі з’явиться вода, чи ти віддаси ти взамін п’ять мішків золота?». Князь погодився. Наступного ранку криниця була заповнена чистою водою.
Князь зрозумів, що минулої ночі він уклав договір із нечистою силою. Придворний слуга зрозумів, що чорт не вказав, якого розміру мають бути мішки та скільки в них золота. Коріатович схопився за цю ідею, і надвечір наказав пошити п’ять маленьких мішечків і покласти в них по одній золотій монеті. Вночі він приніс їх до колодязя. Чорт сильно розлютився, що його обдурили, і зі словами «Все одно води з колодязя не пити», зник у колодязі. Тут же вода з нього зникла (немає її там і сьогодні), а місцеві жителі запевняють, що ночами з глибини колодязя лунає протяжне лякаюче виття… чути «як чорт вовтузиться».
Зараз глибина замкової криниці становить 40,5 метра, але води в ній немає, вона зникла в XIX столітті. Напевно, чорт «постарався» — адже 500 років чекав на обіцяне…
Існує ще одна легенда: Якщо в колодязь кидали качку, то через деякий час вона випливала в річці Латориця, до якої нібито від колодязі веде 600-метровий підземний канал.
Прославили Паланок дві жінки – Софія Баторі та Ілона Зріні – свекруха та невістка, які ворогували між собою.
Але якщо Ілона увійшла в історію як національна героїня Угорщини та Хорватії, то Софію Баторі спіткала містична слава.
Прізвище Баторі, безперечно, багатьом добре знайоме за страшними вампірними історіями. Але це не Ержебет Баторі (Кривава графиня) — угорська графиня з роду Баторі, відома серійними вбивствами молодих дівчат.
Софія Баторі — дальня родичка Ержебет Баторі, була також неймовірно жорстокою і заслужила собі дуже погану славу.
ХОТИНСЬКА ФОРТЕЦЯ
Хотинська фортеця — фортеця X—XVIII століть, чудовий зразок середньовічної оборонної архітектури. Фортеця розташована у місті Хотин Чернівецької області на правому березі Дністра. Перша згадка про Хотинську фортецю датується 1002 роком.
Перші поселення з’явилися тут десь у VIII-IX століттях. Скелястий берег, висотою до 20 метрів, що прорізав глибокий каньйон, створював зручний підхід до річки для переправи через Дністер. Згодом Хотин став найважливішим перехрестям торгових шляхів. Для оборони переправи у XII столітті було збудовано дерев’яно-земляний замок.
За наказом князя Данила Галицького у XIII ст. на місці замку було споруджено фортецю: дерев’яні укріплення замінили на кам’яні, навколо замку вирили глибокий рів і звели 7-метрову стіну.
Хотинська фортеця переходила з рук до рук протягом століть. Її землі входили до десятка князівств та імперій. Довгий час фортеця була форпостом Галицько-Волинського князівства. У XV столітті її зміцнює молдавський король Штефан ІІІ. Було зведено нові стіни, висота яких сягає 40 метрів, товщина — 6 метрів; збудовано п’ять веж та два палаци. Хотинська фортеця набула того вигляду, який не зміниться протягом п’яти століть.
Усі кам’яні стіни фортеці опоясує загадковий кам’яний орнамент. Досі немає єдиної думки, що хотіли зобразити муляри, коли викладали ці незрозумілі візерунки. Одна із загадок фортеці — пляма на стіні, що породила безліч версій свого походження, пляма мокра завжди — і в спеку, і в холод.
За легендою, в цьому місці замурували невинну молоду дівчину і її сльози, що не вичерпуються, видно досі. Ця жертва була принесена духам, щоб жоден ворог не міг узяти фортецю, а воїни не відчували страху перед ворогом.
Король Штефан III сам особисто брав участь у будівництві фортеці. За наказом короля в скелі була видовбана криниця глибиною 68 метрів, шириною 2,5 метра, яка зберіглася досі.
Легенд про криницю складено чимало. Ось одна з них:
«Давним-давно, за часів першого захоплення турками Хотинської фортеці, жив у цих місцях знахар. І була в нього красуня донька Катерина. Захворів якось у турецького паші його єдиний син. Ніхто не міг його вилікувати. Послав паша за знахарем. Не міг відмовити знахар і вилікував сина паші, але трапилося непередбачене.
Закохався турецький син у Катерину, не хотів брати її силою, а хотів, щоб вона сама погодилася вийти за нього заміж. Довелося Катерині підкоритися, інакше паша погрожував вбити знахаря. Через рік народився у Катерини синочок. Дуже полюбив паша свого онука і подарував йому золоту колиску. Знахар місця собі не знаходив, думаючи як визволити Катерину з синочком з полону. І вигадав. Зібрав він особливих трав, зварив із них зілля, і передав потай у Хотинську фортецю.
Викинула Катерина золоту колиску в колодязь, напоїла синочка зіллям, випила сама і перетворилися вони на воду. Тоненькими цівками води просочилися вони через товсті кам’яні стіни фортеці, за якими на них чекав знахар, щоб розчарувати. Але не тут було. Не вдалося знахарю їх розчарувати, бо золота колиска була зачарована сильнішим закляттям.
Ось чому і до цього дня на стіні фортеці і в спеку і в холод мокра пляма. Це Катерина з дитиною чекає, що їх розчарують. А станеться це, якщо хтось дістане золоту колиску з дна колодязя. Кажуть, що якщо заглянути в колодязь у місячні ночі, то видно, як блищить чарівним світлом на дні криниці золота колиска. Але дістати її нікому досі не вдалося.
Ось така сумна Хотинська легенда…
ЗАМОК ЛЮБАРТА
Луцький замок або замок Любарта — верхній замок Луцька, один з двох замків, що збереглися, неперевершена пам’ятка архітектури та історії — один з найважливіших, найстаріших і найбільш добре збережених в Україні замків.
Луцький замок зберігся, проіснувавши 7 століть. У XIV столітті замок служив резиденцією галицько-волинського князя Любарта Гедиміновича. Власників замку було чимало, але фортеця носить ім’я литовсько князя Любарта – останнього правителя Галицько-Волинського князівства.
Замок Любарта будувався довгих 40 років. За цей час Дмитро пішов із життя. На його місце прийшов Великий князь литовський Вітовт, який продовжив будівництво, а після його смерті, будівництво потужного форпосту закінчив князь Свидригайло. Так фортеця отримала ще одну назву – Замок трьох князів: Любарта, Вітовта та Свидригайла.
Луцький замок був найпотужнішим оборонним форпостом, про що свідчать товсті стіни, що досягають трьох метрів в основі та метр у верхній частині.
За переказами, князь Любарт збудував замок для своєї коханої дружини Ганни-Буче. Три вежі з’єднувалися між собою кам’яними мурами, що свідчило про нескінченність почуттів князя. Кожна з веж була символом Віри, Надії, Любові.
За сімсот років свого існування замок Любарта обріс неймовірними, надзвичайно таємничими, незрозумілими та романтичними легендами. Найвідоміша з легенд розповідає про вічне кохання князя Любарта до княгині Ганни-Буче.
Занадто рано обірвалося життя красуні, не дожила вона до закінчення будівництва замку. Засмучений князь до останнього дня свого життя приносив на могилу коханої свіжі квіти. Це дозволило знайти спокій душі княгині, і її привид не блукає стінами замку.
Тому замок став місцем паломництва місцевих молодят, які піднімаються на вежу з вірою, що цей ритуал збереже кохання у їхніх серцях назавжди. У В’їзній вежі навіть оселилася пара соколів, які мешкають там уже кілька років.
Перекази свідчать, що у стінах Луцького замку заховані князівські скарби. Незважаючи на те, що коштовності нібито час від часу знаходять, скарб привласнити ніхто не зможе, оскільки вмираючи, князь прокляв свої скарби. 
