Казкова Каппадокія. Кам’яна фортеця Учхісар і Каміни фей.

Каппадокія – «країна чудових коней» — колишня стародавня держава на північному сході Малої Азії. Це справжній рай, відомий своїми долинами, неймовірними пейзажами, конусоподібними скелями та вежами, увінчаними кам’яними «капелюшками» — «камінами фей».

Гострі фіолетові плити, гладкі охристі скелі, білі скелі з туфу, пагорби застиглого сірого попелу та чорні базальтові стовпи – все це формує химерний малюнок Каппадокії.

Феномен Каппадокії зародився давно: за одними даними – 9 млн. років, за іншими – 60 млн. років тому. Вулкани утворили тут гігантську подушку із застиглої лави, попелу та уламків гірських порід, товщиною понад 300 м та площею 300 кв. км. Згодом все це трансформувалося в м’який, пористий туф з палітрою відтінків — від біло-рожевого до червоного, коричневого і навіть чорного.

Потім лавову подушку обробляли вітри, вода, перепади температур та землетруси. Мільйони років вони вивітрювали і згладжували гігантський панцир, що накрив землю, виточуючи з нього колони, замки під конічними дахами, гриби з капелюшками з базальту. В результаті виникли каньйони та долини, які не мають аналогів у світі.

Більшість скельних утворень та історичних місць Каппадокія знаходяться на території сучасної турецької провінції Невшехір. Не менше їх і в сусідніх провінціях Аксарай, Кайсері та Нігде. Центром туристичної Каппадокії вважається національний парк Гьореме з однойменним селищем.

Люди не могли залишитись байдужими до цього царства каменю, століттями освоюючи таємничі землі. Культурна спадщина Каппадокії вражає своєю багатогранністю. Археологічні пам’ятки та міста, такі як Гьореме, Зелве та Учхісар, запрошують в подорож у минуле на фоні мальовничих будинків піщаного кольору та різнобарвних куль у небі.

НевшехірНевшехір – неповторна пам’ятка Каппадокії, де знаходиться величезна кам’яна фортеця, яка служить своїм мешканцям протягом тисячоліть. Ця скеля, з дірками як у швейцарському сирі, є найкращим місцем для зустрічі заходу сонця у всій Каппадокії. Вона вважається найвищою точкою в окрузі, її можна побачити з багатьох точок Каппадокії. З вершини фортеці відкриваються дивовижні види на навколишні скелі.

Учхісар – перекладається як «три фортеці», це 60-метрова скеля, що знаходиться на 1400 м над рівнем моря. Історики досі не можуть точно сказати, хто першим вирішив використати скелю як фортецю. Відомо лише, що сама скеля виникла близько 10 млн. років тому, коли сталося виверження відразу трьох стратовулканів: Ерджіяс, Гасандаг, Меленіз. Вулканічний попіл з часом перетворився на гірську породу, в якій дуже зручно будувати тунелі та переходи, чим місцеві жителі займалися з захопленням і фантазією.

Ще в період хетського царства (бл. 1800-1180 до н. е.) Учхісар вже був відомий як фортеця. Пізніше її чудові оборонні здібності оцінили і давні римляни, і візантійці. Гора з м’яких туфових порід, стала ідеальним матеріалом для створення потужної цитаделі.

Учхісар в свій час вміщував понад 2,5 тисячі жителів, що свідчить про грандіозність будівлі. Було налагоджено цілу систему сигнальних вогнів між трьома фортецями: Башхісар, Ортахісар і Учхісар, за допомогою яких їх «коменданти» повідомляли про небезпеку. Водопостачання здійснювалося за допомогою спеціально сконструйованого водопроводу довжиною близько 3 км. Але поступово, через ерозію скельної породи, стіни фортеці стали руйнуватися і обвалюватися, тому люди почали розселятися біля її підніжжя.

Учхісар цікавий не тільки скельною фортецею, а й характерними для цієї місцевості конусоподібними голубниками з розписом — Голубина долина, яка простягається між Учхісаром і Гьореме. Протяжність долини близько 4 км. Виток та гирло ущелини відомі своїми скелями — «камінами фей» у вигляді конусів.

Голубина долина відома своїм мальовничим ландшафтом, її назва пояснюється тим, що колись тут проживали тисячі голубів. Сільські жителі розводили їх заради їхнього посліду, який був добривом для полів та виноградників. Голуб’ятні видовбували прямо в скелях з вулканічного туфу.

Долина голубів утикана ледь рожевими конусоподібними заокругленими скелями. Люди додали отвори голуб’ятень, що перетворило гори на химерне місто.

Каппадокія — зачарований світ конусоподібних скель та веж, увінчаних «димовими трубами фей».

Каппадокія – «країна місячних пейзажів» — царство, де дивним чином переплітаються дива природи та таємниці людської історії.

З 1985 року Каппадокія включена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.