MEMENTO MORI. Смерть – ілюзія.

Згідно з історичними хроніками, фраза «Memento Mori» вимовлялася під час тріумфальної ходи римських полководців, які поверталися до Риму з переможних походів. Слова «пам’ятай про смерть» вигукував раб, що йшов позаду тріумфатора, періодично нагадуючи воєначальнику, що, незважаючи на свою славу, той залишається смертним.

Життя – це величезний сюрприз. Я не розумію, чому б смерті стати не меншим.

Володимир Набоков

Наше життя чимось нагадує пісочний годинник. Спостерігач ззовні бачить, з якою швидкістю перетікає пісок із верхньої чаші через шийку в нижню, і може порахувати, скільки часу залишається до повного перетікання. А спостерігач, що сидить усередині, у піску – який сам є якась із піщинок – може тільки відчувати якийсь рух. Якщо спостерігач не знає, що є інша чаша годинника, куди його тягне сила гравітації, то він не розуміє, куди і чому провалюються одна за одною сусідні піщинки, куди його тягне… і момент переходу через шийку в нижню чашу передбачити не може. І ось наш спостерігач уже в іншій чаші – і….

Якщо на місце гравітації підставити час, то аналогія ясна, але з істотною різницею: піщинки в пісочному годиннику не мають своєї волі, а ми можемо свій рух в іншу чашу сповільнювати або прискорювати.

Валюта Життя — Час

Космологія, філософія та міфологія цивілізацій Стародавнього світу свідчать, що смерть не є абсолютним і безповоротним кінцем всього, і що життя, прийнявши іншу форму, продовжує існувати після фізичної смерті. Китайська філософія каже:

«Хочеш навчитися, як краще жити? Навчися спочатку, як померти».

Духовні майстри Тибету здатні вибирати час і місце своєї смерті, передбачати або призначати час і місце свого наступного втілення і навіть зберігати безперервність свідомості під час проходження через бардо — проміжні стани між смертю і наступним втіленням.

Олена Блаватська писала, що духовне Его людини рухається у Вічності як маятник, у годинах життя та смерті. Але, якщо ці годинники, що відзначають періоди земного та духовного життя, обмежені у своїй тривалості, і якщо саме число таких стадій між сном і неспанням, ілюзією та реальністю має свій початок і свій кінець, то духовний «пілігрим» є вічним. Нам слід називати існування після смерті єдино реальним, тоді як земне життя розглядати як фантом царства ілюзій.

Є Закон збереження, все зберігається: матерія та енергія, простір та час. Інформація може бути перенесена з носія на носій — мозок, хромосоми з ДНК, жорсткий диск, флешка…

Логіка Закону збереження нагадує, що абсолютного нуля інформації не може бути; зруйнована інформація має десь якось зберігатися, а чи не просто безповоротно переходити в ентропію. У світі фізики все змінюється, перетворюється, перетворюється на різні види, різні рівні – але це зберігається. Інші виміри, інші простори та часи для сучасної науки вже не фантазії. Чому не припустити, що інформація чи інформаційно-енергетична структура, що називається свідомістю (душею), зберігається, переходячи до інших вимірів?

Життя — потік інформації, що рухається в часі, а смерть — настання ентропії. Фізичне безсмертя жодним проектом не передбачається, але прагнення до нього закладено в нас недаремно — це також проект, космічний…

Письменник Роберт Пенн Воррен сказав: «Якби людина знала, як жити, вона ніколи б не вмирала».

Згідно з вченням Каббали, ми всі безсмертні. Смерть — лише один із етапів внутрішнього розвитку, що визначає наступну фазу нашого існування. Смерть – це поріг. Вона відчиняє двері в наступне життя. Щоб наш розум став якомога яснішим і безтурботнішим. (Книга Зоар – «Книга сяйва»)

Будда говорив: «Подивіться на життя! Без жодних проповідей та доктрин квіти добровільно розцвітають навесні, вони обсипаються і падають на землю, вони перетворюються на прах».

У цьому вся суть буддизму. Квіти розквітають, і наступної миті їх вже немає, вони перетворюються на прах… зникають. Ми приходимо на землю: настає весна, ми розквітаємо, а потім ми йдемо, залишаючи після себе лише прах. Життя швидкоплинне. А смерть – це міф. Смерть – ілюзія.

Після фізичної смерті розум продовжує свою подорож. Тілу може бути п’ятдесят років, а розуму – п’ять мільйонів років. У нашому розумі присутні всі уми наших минулих втілень. Наш розум зберігає спогади про всі наші минулі життя.

Будда дав дуже важливу назву цьому феномену, він назвав розум сховищем свідомості.

Ми вмираємо, щоб давати жити іншим… собі — іншим…