Берестове — історія і легенди княжої доби. Церква Спаса на Берестові

Берестове — одна з найзагадковіших і найдавніших місцевостей Києва, де історія переплітається з легендами княжої доби.

Берестове (Берестів) — давнє княже село, яке за часів Київської Русі було розташоване за межами міста Володимира.

Назва походить від дерев породи берест. В Берестові містився заміський палац великого князя київського Володимира Святославовича. Про палац згадують у літописах X — XII ст., зокрема Нестор-літописець. Палац був мурований двоповерховий, оточений дворами князівської челяді. Берестове — місце смерті Володимира Великого.

У наступні роки в Берестові мешкали київські князі Ярослав Мудрий, Святослав Ярославич, Всеволод Ярославич і Володимир Мономах. Тут затверджували державні акти, приймали іноземних послів.

У 1096 році князівський палац спалили половці хана Боняка, 1113 року його було відбудовано. У 1240 — монголи зруйнували Київ, а в 1482 кримський хан Менглі-Гірей остаточно знищив Берестове.

За легендою, між Києво-Печерською лаврою і Берестовим існували таємні підземні ходи, які з’єднували княжий палац із печерами. Ними нібито пересувалися князі у часи небезпеки.

У 1072 році в Берестові було споруджено церкву Спаса на Берестові — один із найцінніших храмів Києва, збудований за князя Всеволода. Церква з перебудовами зберіглася до нашого часу, в ній було поховано київського князя Юрія Долгорукого.

За традиційною версією, церква була зведена в період правління київського князя Володимира Мономаха як головний собор Спасо-Преображенського монастиря. Після зруйнування Києва монголами у 1240 році, церква протягом декількох століть перебувала в занепаді. У 1640—1644 роках зусиллями Київського митрополита Петра Могили будівля церкви була відновлена в стилі українського бароко і заново розписана.

Після зведення церкви Спаса на Берестові в XI ст. стіни церкви були прикрашені фресками, але той первісний вигляд інтер’єрів до нашого часу не зберігся.

У XVII ст., після відбудови храм заново розписали грецькі майстри з Афона, яких запросив Петро Могила. Справжньою сенсацією стало відкриття у травні 1970 року на західній стіні нартекса храму фрагментів первісних фресок XI—XII ст. Тоді ж була розчищена фреска «Чудесний лов риби». На фресці зображені події із Євангелії, коли Христос явився своїм учням на Тиверіадському озері.

Цікаві факти

За літописами, на території селища Берестове мешкало 200 наложниць Хрестителя Русі Володимира Великого.

Під час археологічних розкопок 2018-2019 років на території церкви Спаса на Берестові було виявлено 431 поховання. Цей церковний некрополь вважають одним із найстаріших у Києві.

Ще під час розкопок було знайдено поселення пізнього етапу чорноліської культури, орієнтовно IX ст. до н.е., яке отримало назву Печерськ-1. Загалом були виявлені культурні шари від IX ст. до н.е. до XIX ст. н.е. Частина зі знайдених сотень артефактів експонуються всередині церкви.

Церква Спаса на Берестові – унікальна пам’ятка архітектури, одна з небагатьох споруд, що дійшла до нас із княжої доби.

Церква Спаса на Берестові вважається частиною історико-архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври і разом із нею у 1990 році була включена до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

Легенда про Церкву Спаса на Берестові

У ті часи, коли князь Всеволод Ярославич зводив церкву Спаса на Берестові, над пагорбами Києва ширилися дивні знаки. Кажуть, що вночі, перед початком будівництва, на місці майбутнього храму з’явився старець у білому вбранні, з очима, що світилися, наче зорі. Він мовчки поклав на землю берестовий лист — і той не зів’яв, а проріс у камінь.

Князь сприйняв це як знак: «Тут буде храм, що стоятиме вічно, навіть коли Київ впаде і відродиться». І справді — церква пережила навали, пожежі, перебудови, але її серце — підземна крипта — залишилося недоторканим.

Легенда каже, що під вівтарем церкви Спаса є прихований хід, який веде до печер Лаври. Його відкриває лише той, хто принесе «три знаки княжої пам’яті»:

• Камінь з берегу Дніпра,
• Лист береста,
• І слово, сказане пошепки — ім’я того, хто збудував храм.

Той, хто пройде шлях, побачить «світло Спаса» — сяйво, що очищає душу і відкриває істинну мету життя.