Елефантина – таємниці міста слонової кістки.
Елефантина – назва острова та однойменного міста на річці Ніл після перших порогів. Протяжність острова з півночі на південь – 1200 м, із заходу на схід у найширшому місці – 400 м. У династичний період Стародавнього Єгипту Елефантина була столицею I ному Верхнього Єгипту (Та-Сеті), що знаходився на кордоні з Нубією.
Давньогрецьке ім’я міста «Елефантина» походить від перекладу давньоєгипетського найменування острова та міста – «Абу», що означає і слона, і слонову кістку, і місце, де торгують слоновою кісткою.
За іншою версією, «Елефант» — грецькою «слон», арамейська його назва звучить як Ієв — «Місто Слонової Кістки». Цю назву дали євреї, які в давнину проживали на острові і торгували слоновою кісткою, що привозилася з Нубії. Крім того, на єврейських найманців, яких запросив у VI столітті до н. е фараон Псаметтих I, було покладено завдання охорони фортеці-міста від можливих вторгнень нубійців.
Колись острів Елефантина був добре укріпленою фортецею на кордоні між Єгиптом і Нубією та важливим військово-торгівельним центром, через який йшли караванні шляхи з центральної Африки, навантажені золотом, слоновою кісткою, чорним деревом (ебеновим деревом) та рідкісними мінералами. Місцеві жителі вважалися вмілими кораблебудівниками.
Стародавні люди вважали, що річка Ніл випливала з печер, які розташовані на острові Елефантина. Богу Хнуму поклонялися тут як главі священної тріади: Хнум — хранитель Нілу, його дружина Сатіс — богиня-покровителька порогів Нілу та їхня дочка Анукіс — богиня-покровителька I порога Нілу, Асуана та острова Елефантина.
Хнум — в єгипетській міфології, бог родючості, що створив світ і всіх істот із глини на своєму гончарному колі. Також вшановувався як бог розливів Нілу, від яких залежали врожаї в Єгипті. Хнум зображався як людина з головою довгорогого барана зі спірально закрученими рогами.
Елефантиною правили вельможі, пов’язані кровними узами з фараонами, а їх гробниці, розташовані біля берегів Нілу, вражали розкішшю. В епоху Птолемеїв тут з’явився перший нілометр для вимірювання рівня води Нілу, а в римські часи – арочний міст, що з’єднав острів зі східним берегом річки.
За одним із переказів, вчений і мудрець Імхотеп — архітектор фараона Джосера, порадив фараонові, у зв’язку з семирічним голодом, зробити багате приношення богу родючості. Фараон послухався цієї поради, і Хнум явився йому уві сні, пообіцявши звільнити води Нілу. У той рік країна здобула багатий урожай.
На острові Елефантина знаходиться один з найстаріших нілометрів Єгипту. Сучасні вставки з вимірювальною шкалою і старовинні горизонтальні лінії наводять на думку, що ця потужна споруда з 5-метровою товщиною стіни, можливо, спочатку не була призначена лише для вимірювання рівня Нілу, а несла ще й якусь зміцнювальну функцію.
Цікавий факт: У тунелі Осіріона в Абідосі є наступний напис:
«Гор звертаючись до Осіріса каже: Я прийшов і наповнив для тебе канали; я прийшов і збудував водні канали; я прийшов і приніс тобі прохолодну воду від Елефантини.
До найдавніших пам’яток острова Елефантина, як вважають історики, належить піраміда, викладена з гранітного каміння. Чи це так насправді — судити складно. До того ж не зовсім зрозуміло, як опинилися в кладці піраміди уламки якогось базальтового виробу.
Багато пам’ятників Елефантини було знищено вже в XIX столітті. У матеріалах експедиції Наполеона Бонапарта до Єгипту (1798-1802 рр.) збереглися замальовки найкрасивіших святилищ Тутмоса III і Аменхотепа III, які стояли колись на острові і від яких у наші дні не залишилося і сліду.
За часів Стародавнього царства Елефантина була оточена потужною оборонною стіною. Нині археологами відновлено лише храм богині Сатіс. Сьогодні цей храм є основною пам’яткою Елефантини.
У 1907-1908 роках у підземеллях храму було виявлено поховання священних баранів Хнума, прикрашених унікальними позолоченими похоронними масками.
До високотехнологічних артефактів на острові Елефантини альтернативні історики відносять гранітний артефакт «наос», умовно названий «поштова скринька», та уламки базальтової скриньки, розміром меншою, обробка якої відноситься явно не до періоду правління фараонів.
Стародавні греки називали «наосом» святилища Стародавнього Єгипту у формі дерев’яного ковчега з дверцятами, який перебував у святій святих храму. У єгипетському храмі у кожного бога був свій наос. Такі наоси встановлювали на човен, що зберігався у храмі. Наос із відчиненими дверцятами символізував перебування божества на небі. Пізніше наосом називали нішу для культової статуї.
По всьому храмовому комплексу Елефантини розкидані блоки із рожевого граніту. Багато каменів привертають увагу ідеально обробленими ділянками та рівними кутами. Так звана «поштова скринька» – гранітний короб із пірамідальною вершиною, вагою близько 40 тонн, археологами не вивчений і потребує додаткових досліджень. Цей гранітний артефакт не вписується в загальну картину руїн Елефантини.
Яка історія та технологія виготовлення цього моноліту – залишається загадкою. Технологія обробки «наосу» схожа на сліди, що залишилися на стінах гранітних каменоломень в Асуані. Кам’яна «коробка» вагою 40 тонн із твердої породи каменю виконана явно не мідними та бронзовими інструментами за часів фараонів. Зрозуміло лише те, що стародавні майстри володіли унікальними технологіями і точними інструментами.
Висновок такий: на Елефантині, як і на багатьох єгипетських пам’ятниках давнини, присутні сліди стародавньої високорозвиненої в технологічному відношенні цивілізації.
