Храм Ченнакешава в Белурі — застигла в камені поезія.

Архітектура Хойсали — це архітектурний стиль Індії, що виник за часів правління династії Хойсала між XI і XIV століттями, у регіоні, який у наш час відомий як Карнатака. Свого розквіту цей стиль досяг у XIII столітті. Майже всі споруди цього періоду можна розглядати як приклади будівель у стилі Хойсала, включаючи храм Ченнакешава в Белурі.

На стиль династії Хойсала вплинула не лише попередня архітектурна традиція династії Чалук’я, а й місцеве декоративно-прикладне мистецтво різьблення із сандалового дерева та слонової кістки.

Якщо раніше храми відрізнялися масивністю форм і монументальністю, то в період Хойсали на зміну їм приходить гармонія та витонченість будівель, прикрашених багатим різьбленням по каменю.

Храми періоду Хойсали вражають розкішшю, витонченістю ліній, вишуканим різьбленням по каменю і справляють враження дуже дорогих іграшок, покритих ажурним мереживним різьбленням.

Храм Ченнакешава в Белурі (штат Карнатака) – перлина південно-індійської архітектури. У текстах говориться, що храм Ченнакешава, також званий Храмом Кешава, був побудований за правління раджі Вішнувардхана — короля незалежної імперії Хойсала в 1117 н.е. на честь його перемоги над армією династії Чола. Храм був побудований за три покоління, і на його завершення пішло 103 роки. В плані храм, як і інші хойсальські храми, нагадує зірку.

Ченнакешава («красень Кешава») — це форма індуїстського бога Вішну.

Храм Ченнакешава відомий тим, що його фасад повністю заповнений скульптурами і тонким різьбленням, які не мають жодної прогалини. Поверхня фасадів виконана горизонтальними фризами, що відображають послідовно оповідання з Пуран, Упанішад, Рамаяни та Махабхарати.

Колони храму прикрашені надзвичайно детальним різьбленням; на центральному стовпі Нарасімхи — напівантропоморфного аватару Вішну зображено понад сотню божеств.

Тут є також фриз, що складається цілком із повзучих рослин та орнаментів. Найнижчий фриз прикрашений 650 слонами, вони символізують стійкість, в’юнкі рослини означають красу, тобто. кожна частина храму має певне смислове значення.

Храм Ченнакешава відомий ще й Священними стовпами: Гаруда стамбха, звернений до головного храму, був встановлений у період імперії Віджаянагара, а Діпа-стамбха (Стовп світла) був встановлений у період Хойсала (1026 — 1343).

Одна з колон — так званий стовп Нарасімхи, виконаний з мильного каменю, на якому зверху вниз вирізані мініатюрні фігурки, колись міг обертатися.

Колони вирізані настільки філігранно, мають таку кількість маленьких деталей та чітких форм, що вчені досі сперечаються – за допомогою якого верстата вони були зроблені. (!?)

Архітектура храму Ченнакешава вражає уяву. Усередині храму 48 колон, кожна з яких відмінна від іншої, бронзові скульптури та різьблені східчасті стелі.

Храм Ченнакешава вважається одним із шедеврів південно-індійської храмової архітектури. Захоплює велика кількість вишуканого різьблення по каменю та її бездоганне виконання. Різьблення створює таємничу гру світла та тіні.

За допомогою унікального різьблення стародавні майстри передавали нащадкам історії із традиційної індійської міфології. Як могли давні майстри досягти такої гармонії, вишуканості, витонченості, створивши унікальні зображення у камені… залишається загадкою.

Архітектура Хойсали є прикладом цінної спадщини давньоіндійської архітектури. Нічого подібного до цих будівель ніде у світі більше немає. Ці храми – один із разючих творінь рук людини. Їх навіть називають застиглою в камені поезією. Як створювалася в ті часи подібна краса, якими секретами володіли майстри і що за інструменти були в їхніх руках? Загадки і таємниці…