Карнакський храм – велич Стародавнього Єгипту.

Карнакський храм — одна з найбільших архітектурних будівель стародавнього світу. Комплекс Карнакського храму включає будови, що зводилися протягом кількох століть багатьма фараонами.

Кожен із них прагнув надати храмовим спорудам більшої величі та блиску, ніж його попередник. 2000 років тривало це змагання, в якому володарі не завжди ставилися з достатньою повагою до споруд своїх попередників: храми перебудовувалися, написи переписувалися наново. Храм служив основним святилищем Стародавнього Єгипту протягом всієї історії Нового царства.

Карнакський храм – величезний храмовий комплекс, до якого входять 33 різних храми та зали. Алея величних сфінксів із головою барана колись поєднувала між собою Карнакський та Луксорський храми, створюючи величний коридор Світла.

Найвидатнішими будівельниками Карнакського храму були Тутмос I, Тутмос III, Хатшепсут, Аменхотеп III, Рамсеси I, II і III, лівійські царі XXII династії та Птолемеї, які керували Єгиптом до приходу римлян.

На стінах Карнака увічнений текст договору Рамзеса II з царем хетів Хаттусілі III, який був підписаний через кілька років після знаменитої битви при Кадеші. Договір спочатку був складений на срібній табличці клинописом, потім був перекладений єгипетською мовою.

Фараони вносили свій внесок у будівництво храмового комплексу, але кожен намагався увічнити у ньому своє ім’я, стираючи ім’я попередника.

Від початку земної історії, після царювання Богів у Єгипті, фараонів було 134 — священне число, що означає мовою жреців Єгипту «видимий світ». Храм у Карнаці був споруджений не тільки як Божественний будинок, але й призначався для посвяти неофітів.

Найвражаюче місце в Карнакському храмі — колонний зал фараона Сеті I — справжній ліс, покритих барельєфами могутніх стовпів. Колись вони підпирали велетенське склепіння, на плоских вершинах будь-якої з цих колон могли б розміститися по 50 чоловік. 134 колони, висотою 16 метрів кожна, знизу догори розписані кольоровими барельєфами. Колони розташовані в 16 рядів, утворюючи священний коридор, всі барельєфи на них зображують сходження фараона до бога.

Складно уявити які механізми та технології застосовувалися стародавніми будівельниками понад три тисячоліття тому при зведенні колон гіпостильного залу, як їх встановлювали та якими інструментами шліфували каміння, щоб створити бочкоподібні поверхні!? Та ще вгорі колони – «Бутон лотоса»! Чи могли це створити будівельники Нового Царства?

Як «Храм Літописів» та їх загадок, які мали відгадати посвячені, Карнакський храм представляв своєрідний лабіринт часу. Число 134 було ключем до «воріт видимого світу» або «ключем до реальності».

Відомий стародавній вислів говорить, що «числа керують світом, а цифри – долями». Числа походять від наукового пізнання світу, а образи та форми — від релігійно-містичного. У всіх храмових спорудах Єгипту є два основні елементи сакральної геометрії — коло і квадрат, виражені в числах пі і фі. Храмова геометрія завжди створювалася за принципом Золотого перетину та орієнтації по зіркам. Центральний двір Карнакського храму зорієнтований на Сіріус, а його центральна вісь спрямована на точку зимового сонцестояння.

Хатшепсут – жінка-фараон Нового царства спорудила в Карнаці «Червоне святилище» для церемоніальної лодії бога Амона. За наказом цариці були встановлені гігантські рожеві гранітні обеліски, зведено VIII пілон у храмі Амона, споруджено святилище Амона, значно розширено храм дружини Амона — богині Мут.

Два обеліски Хатшепсут, висотою близько 30 метрів, поруч із пілоном храму Амона-Ра в Карнаці були найвищими з усіх побудованих раніше в Єгипті, поки їх не заклав кам’яною кладкою Тутмос III. До наших днів зберігся один із обелісків.

Як свідчать записи на стародавніх папірусах, обеліски виготовляли в каменоломні поблизу Асуана, а їхнє транспортування з кар’єру займало понад півроку. На наше питання про технологію встановлення обелісків у Карнаці, гід намалював на піску розлив Нілу та будівельні риштування. 

Крита колонна зала в дальньому кінці головної осі Храму — зала святкування Тутмоса III, була побудована на честь Хеб-Сед – свята, яке з пишністю відзначалося фараонами в тридцятий рік їхнього правління і потім, як правило, кожні наступні три роки царювання.

Колони залу у вигляді величезних розписних жердин не мають аналогів в єгипетській архітектурі, в цій залі проводилися ритуали посвяти в жреці бога Амона. Осторонь головного залу розташоване приміщення, на стінах якого зображені приношення Тутмоса III своїм 61 предкам.

Карнакський храм був Будинком Світла, присвяченим Амону-Ра. Легенда свідчить, що в давнину в храмі зберігався камінь Іпет Соут — «Мати Всесвіту». Досі зберігся древній вівтар, названий цим ім’ям, через нього проходить Сонячна вісь храму, яка починається з алеї Сфінксів.

За легендою, до Єгипту камінь Іпет Соут був доставлений з Атлантиди, потім його перевезли до Гімалаїв, до міфічної країни Шамбали. У священних буддистських текстах камінь називають камінь Чінтамані – «Скарб миру», перлина-самоцвіт, який належить Авалокітешварі — дорогоцінний камінь, що виконує бажання.

З південного боку до Карнакського Храму примикає Священне озеро, на його березі височіє гранітна колона з величезним жуком-скарабеєм на вершині. Єгиптяни вважали його за священного і називали Хепрі. Хепрі уособлював переродження, нове життя і воскресіння з мертвих. У давнину озеро служило для містерій, по ньому плавали золота лодія Амона і човни його кортежу.

Одна з легенд свідчить, що колона з жуком-скарабеєм — стародавній годинник, що відміряє час нашого світу. Повільно, по міліметру на рік йде колона в землю, і коли зникне священний скарабей — символ Амона-Ра, що відроджується, настане кінець світу.

Єгипетські артефакти, немов чарівні скриньки, зберігають у собі щось, що можна побачити, але пояснити ніяк не можна.