Королева Франції Анна Ярославна — донька Ярослава Мудрого, прабабуся 30 монархів.
Київських князівен, які зайняли трони від Польщі до Данії, від Візантії до Норвегії налічується дванадцять. Кожна з королівен, безумовно, мала цікаву долю. Але особливо виділяється серед цієї дванадцятки «п’ятірка Ярослава» – жіноча родина київського князя Ярослава Мудрого – сестра, доньки та онука.
Анна Ярославна (Анна Київська) (1032-1075 рр.) — донька Ярослава Мудрого та онука Володимира Святославича — хрестителя Київської Русі, стала королевою Франції у 1051 році, залишивши глибокий слід у європейській історії як освічена правителька, регентка та культурна посередниця між Київською Руссю та Заходом.
Її друге ім’я – Агнес, дане дівчинці її матір’ю, другою дружиною Ярослава Мудрого, шведською принцесою Інгігердою. Анна стала двічі дружиною – спершу французького короля Генріха I, по його смерті – дружиною графа Валуа, лідера опозиції, який завжди протистояв Генріху.
І якщо перший шлюб був суто з розрахунку, то другий – через шалене кохання. Граф Валуа навіть покинув заради Анни свою дружину. Через осуд вищого світу вони змушені були покинути Париж, а Анні заради коханого довелося залишити на регента сина Філіппа, який, зрештою, став французьким королем, і сина Гуго, який став Вермандуанським графом і одним з керівників Першого Хрестового походу (1096).
Коли пристрасті навколо шлюбу з Валуа стихли, Філіпп у 14 років був коронований на престол, Анна повернулася до Парижу і активно допомагала юнаку правити. Збереглися навіть документи з її підписом «Анна Королева».
Анна Ярославна знала давньоруську, латину, грецьку та французьку мови, згадується переважно в іноземних джерелах, а також документах Київського Печерського монастиря XVII ст. За переказами, вона привезла до Королівства Франція великий посаг, що познайомив французів з культурою Київської Русі.
Коронація Анни Ярославни відбулася в Реймсі, де вона принесла присягу на «Реймському Євангелії», привезеному з Києва. З кінця XVI століття на цій книзі складали присягу французькі монархи під час коронації в Реймському соборі. Через це рукопис також іноді називають «Євангелієм коронації».
Анна листувалася зі Святим Престолом і мала велику повагу серед знаті. Заснувала монастир святого Вікентія в Санлісі, на північ від Парижа, що був її резиденцією.
Анна Ярославна стала символом зв’язку Київської Русі з Європою. Вона увійшла в історію як одна з небагатьох жінок-правительок XI століття, що мала реальний вплив на державні справи.
Після смерті графа Валуа, за одними джерелами, повернулася до Києва, за іншими – відійшла від королівських справ, передавши статус першої дами своїй невістці Берті. Довгий час ніхто не знав навіть, де вона похована. Аж поки у XVII ст. в церкві Вільєрського абатства, поблизу міста Етамп у Франції один з аббатів випадково прочитав на гробниці надпис: «Тут лежить пані Анна, вдова короля Генріха». І дата – 1075 рік.
Так закінчилась малодосліджена історія життя київської княжни Анни. В історії Франції вона назавжди залишиться як прабабуся 30 європейських монархів, включно з Королевою Великої Британії Єлизаветою ІІ, яка була прапрапраонучкою Ярослава Мудрого. Наявність українських генів у крові французьких королів прослідковується до 1848 року. Анна Ярославна стояла у витоків англійської династії Тюдорів.
Зв’язок України з Європою має тисячолітню родинну історію. Велику роль тут зіграли сестри, доньки та онучки Київських князів, що свого часу стали королевами багатьох європейських країн – Франції, Польщі, Угорщини, Данії, Візантії, Норвегії, та засновницями кількох відомих монарших династій.
Київські князівни на престолах Європи… вони правили королями і народжували королів.
