Київ — місто храмів, містичної сили і магії. Київські відьми.

«…У нас, у Києві всі баби, які сидять на базарі, – відьми» – писав Микола Гоголь у своєму містичному творі «Вій».

Київ здавна вважався містом містичної сили, де образ відьми переплітається з легендами, реальними подіями та культурною пам’яттю. Київ має найбільшу кількість церков і «відьомських» місць одночасно, що, за словами екстрасенсів, свідчить про потребу захисту від нечистої сили.

Лада Лузіна, авторка циклу «Київські відьми», стверджує, що Київ — це не просто місто, а енергетичний центр, де перетинаються сили світла і темряви. В її творах Київ — це місце, де відьми охороняють місто від зла, а магія — це частина повсякденного життя.

Вона описує архангела Михаїла як головного захисника Києва, що символізує боротьбу з нечистою силою. Його образ на гербі міста — з мечем і щитом — трактують як знак постійного магічного захисту.

Київ як столиця слов’янського відьмацтва — це образ, що поєднує історичну глибину, силу легенд та сучасну містику. Цей наратив активно розвивається в літературі, екскурсіях і цифрових проектах, зокрема завдяки письменниці Ладі Лузіній, яка назвала Київ «столицею слов’янського відьмацтва» у своєму циклі романів.

Чому ж існує так багато легенд про київських відьом, та чи правдиві вони? Ось як постать київської відьми проявлялася в історії та міфології міста.

До прийняття християнства Київ був центром волхвів, кудесників, знахарів, які виконували ритуали, лікували, передбачали майбутнє. З прийняттям християнства ці практики стали переслідуваними, але народна пам’ять зберегла образ «києвиці» — жінки, що володіє магічною силою.

Початок «полювання на відьом» пов’язують із язичницькими ритуалами, які християнство намагалося викорінити. У часи полювання на відьом Київ вважався однією з «відьомських столиць», куди зліталися чаклунки з усієї України.

Ще за часів Київської Русі, у 1018 році, коли у Києві була велика пожежа, стратили велику кількість відьом через те, що вони нібито були винні у підпалі. Зазвичай у відьомстві підозрювали самотніх жінок або вродливих дівчат, які розумілися на травах.

При першому ж звинуваченні відьму приводили до озера, зв’язували, потім священик кропив жінку святою водою і читав над нею молитву, після чого бідолашну кидали у воду і спостерігали що буде далі. Якщо дівчина починали тонути, то її визнавали невинною і знімали всі звинувачення.

У випадку, коли виявлялося, що дівчина є відьмою, тому що вона не тонула, вона мала відшкодувати всі завдані збитки і назавжди покинути село. Цей спосіб перевірки відьом водою називався «Суд Божий» і зафіксований в українських судових актах XVIII ст.

Ще з князівських часів на Замковій горі відбувалися публічні страти під стінами замку. За переказами тут було спалено півтори тисячі чаклунок, привиди яких витають навколо гори і сьогодні. На Замковій горі відьом не тільки спалювали, а й хоронили. Сторожили розповідали, що у XIX столітті, копаючи фундамент під будівництво, робітники знайшли велику кількість осикових кілків.

Київські чарівниці традиційно збиралися на Лисій горі, де влаштовували шабаші. Але Лиса гора в Києві не одна. Нині дослідники нараховують 13 (містичне число!) Лисих гір у Києві, хоча раніше вважалося, що їх чотири: Старокиївська, Замкова, Михайлівська гора (Володимирська гірка) та Дівич-гора на Видубичах.

Назва «Лиса гора» з’явилася тому, що ще за часів Київської Русі місця, пов’язані з чаклунством, мали характерну ознаку – «відьомське коло», де нічого не росло. Вірили, що коли чаклунки збиралися на шабаш і літали навколо на мітлах, то випалювали своєю силою всю рослинність поблизу.

Цікаво, що на Лисих горах у Києві росла унікальна трава – тирлич, яка мала галюциногенні властивості. Вважалося, якщо відьма збере тирлич-траву в день на Івана Купала, то вона матиме унікальні властивості перетворення на будь-яку істоту.

Маззю саме з тирлич-трави змастила своє тіло булгаковська Маргарита, щоб злітати на шабаш.

Окрім «улюбленого» місця у київських відьом був і свій час – Вальпургієва ніч, коли всі відьми зліталися на Лису гору на шабаш.

За легендою, в ніч із 30 квітня на 1 травня, коли зникає межа між світом живих і мертвих, опівночі відьми натирають своє тіло чарівною маззю, і, вимовивши заклинання, миттю долітають верхи на мітлі на місце шабашу.

Сучасних відьом у Києві під час Вальпургієвої ночі можна знайти у так званому «зеленому театрі», який розташований за станцією метро «Арсенальна». Про «відьомський характер» цього місця свідчить те, що у нього багаторазово влучали блискавки і траплялися пожежі, а сучасні чаклунки проводять там окультні обряди. Тут полюбляв гуляти київський містик Михайло Булгаков, який тривалий час жив поблизу київської Лисої гори – на Андріївському узвозі. Можливо, саме ці місця навіяли йому містичні сюжети його творів.

Однак київські відьми робили і добрі справи. Так, за адресою Ярославів Вал, 14-А та 14-Б стоять колись розкішні прибуткові будинки київського підприємця Леоніда Родзянко. Вхід в один із них охороняють дві скульптури жінок із довгим волоссям. Вони мають портретну схожість із знаменитою київською відьмою і ворожкою Мотрею Варналій, яка жила на рубежі ХІХ–ХХ століть. Кажуть, що вона напророкувала Леоніду Родзянко крах, пов’язаний із початком Першої світової війни, і він встиг виїхати до Америки.

Легенди про київських відьом

Лиса гора (Видубичі)

«Тут земля дихає ніччю. У повний місяць повітря стає важким, а тіні — живими. Це місце шабашів, де відьми збиралися на ритуали, що зупиняли час. Якщо затриматися після заходу сонця — можна почути шепіт трави, що пам’ятає закляття».

Софійська площа

«Колись тут вершили суди над тими, кого боялися. Відьми, знахарки проходили крізь цей кам’яний портал. Але не всі залишили його тілесно. Дехто — досі тут, у вигляді тіні на дзвіниці».

Замкова гора

«Колишнє язичницьке капище, де духи предків досі охороняють спокій міста. Тут легко загубитися навіть із GPS. Кажуть, що дерева тут ростуть не за законами ботаніки, а за волею тих, хто колись керував стихіями».

Андріївський узвіз

«Місце, де магія ховається за вітринами. Тут жили художники, екстрасенси, алхіміки. Якщо пройтися вночі — можна побачити, як ліхтарі блимають у відповідь на думки. А в одному з двориків досі живе києвиця, що варить чай із пам’яті».

Печерськ (Києво-Печерська лавра)

«Світло і темрява тут переплітаються. Підземні печери — не лише місце молитви, а й портал до глибших шарів реальності. Тут зберігаються не тільки мощі, а й закляття, що тримають баланс між світами».

Отже, відьми завжди відігравали значну роль в історії Києва, створюючи образ містичного міста. Нині легенди про київських відьом розповідають лише на екскурсіях нічною столицею.

Містичний Київ…. в його історії заховано безліч таємниць і загадок, енергетичні зони Києва схожі на шахову дошку, де переплітаються позитивні та негативні місця. У столиці безліч об’єктів з надзвичайно сильною енергетикою – «місця сили». Це так звані «намолені» місця, стародавні собори, храми, святилища… Багато з них зруйновано, але залишається особлива енергетика та сила самого місця.

Київ має позитивну ауру, на гербі нашої столиці архістратиг Михаїл з мечем у руках охороняє Київ від усілякого зла.