Легенди та містика Нотр-Дам де Парі. Тамплієри
Notre-Dame de Paris — це історія Франції, її літературний герой, символ християнства, вічності та краси.
7 грудня 2024 року в столиці Франції Парижі відбулося офіційне відкриття відновленого Собору Паризької Богоматері — Нотр-Дам-де-Парі, після його реставрації внаслідок руйнівної пожежі 15 квітня 2019 року.
Собор, що повстав з попелу, реконструювали 5 років. Тисячі досвідчених ремісників: теслярі, каменярі, майстри вітражів — працювали цілодобово, використовуючи старовинні методи, щоб відновити все, що було знищено та пошкоджено в Нотр-Дамі.
Notre-Dame de Paris відновили у його початковому вигляді разом із готичним шпилем XIX століття, який складається з 1000 окремих частин. Шпиль увінчує фігура позолоченого півня, яку освятив архієпископ Парижа. Усередину скульптури птаха реставратори храму заклали врятовані від вогню католицькі реліквії. Серед них — фрагмент тернового вінця Христа, мощей Сен-Дені — першого єпископа Парижа в III столітті, а також мощей Святої Женев’єви — покровительки міста Парижа, яка померла близько 500 року н.е.
Собор Паризької Богоматері — один з найпрекрасніших витворів готичного мистецтва. Стоїть на острові Сіте, на місці першої християнської церкви Парижа, базиліки Святого Стефана. Ця церква була побудована на місці галло-римського храму Юпітера, що стояв тут за часів римської влади. Висота будівлі 35 м, довжина — 130 м, ширина — 48 м. Висота дзвіниць — 69 м, вага дзвона Емануель у східній вежі — 13 тонн.
Собор був спланований у ХІІ ст. Морісом де Сюллі. У 1163 році, під час правління короля Франції Людовика VII, було закладено перший камінь фундаменту.
Незважаючи на історичну цінність та унікальність архітектури, парижани по-справжньому звернули увагу на храм після публікації роману Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері». І, хоч твір має другу назву «Горбун з Нотр-Дама», центральним персонажем роману виступає саме Собор. У ньому він уособлював саму Францію.
Більш ніж 700 років Собор Паризької Богоматері спостерігав за коронацією монархів та їх поваленням, військовими перемогами та поразками, урочистістю Французької революції.
Які таємниці зберігає у собі Нотр-Дам де Парі?
Для багатьох Нотр-Дам це універсальний довідник езотерики. Велична споруда, що має багатовікову історію, оповита численними міфами та легендами. Паризькі гіди називають Нотр-Дам «місцем неймовірної сили».
Навколо внутрішнього оздоблення собору, його будівництва ходило чимало чуток і навіть містики. За свідченнями, що збереглися, кошти на будівництво Нотр-Дама виділяло абатство Клерво. Цей орден був тісно пов’язаний з орденом тамплієрів. Дослідники Жак де Майє та Інге Отт пишуть, що тамплієри або були натхненниками ідеї готичних соборів, або будували готичні собори, або позичали гроші на їхнє будівництво. Менш ніж за сто років тамплієри збудували «80 соборів та 70 менших храмів».
Протягом багатьох років про походження багатства тамплієрів висувалися фантастичні домисли. Відомо, що кудись поділася частина тамплієрського золота, що тамплієри мали сакральні знання, що до них йдуть корені розенкрейцерства, масонства та інших таємничих течій.
Собори, зокрема Нотр-Дам, до яких «приклав руку» Орден бідних лицарів Христа, відрізнялися приголомшливими вітражами. Одним із них є знаменитий вітраж Південна Троянда на південному фасаді Нотр-Дама. Буддисти описують його як «квітка лотоса». Езотерики бачать у візерунках скла сакральну геометрію – «Квітку життя», у якій укладено образ творіння. Містика чи ні, але знамениті вітражі «Троянди», датовані ХІІ і ХІІІ століттями, у пожежі 2019 року не постраждали.
ЛЕГЕНДИ НОТР-ДАМ ДЕ ПАРІ
Легенда про лицарів Тамплієрів та Ковчег заповіту
Після руйнування Навуходоносором 1-го Єрусалимського храму було втрачено слід самої шанованої іудеями реліквії — Ковчега заповіту. Ковчег заповіту мав форму скриньки і був зроблений із чистого золота. У ньому, нібито, зберігалися божественні одкровення, що проливають світло на закони Всесвіту. Скринька укладала в собі таємницю «золотого перетину». «Золоте число» 1,618 було ідеальним для будівництва архітектурних споруд, при створенні скульптур, картин…
За легендою, Орден лицарів тамплієрів вважався причетним до знахідки золотої скриньки — Ковчега заповіту. Коли перші французькі тамплієри вирушили на Схід, вони не тільки захищали паломників, що йдуть у Святу землю, до їхньої місії входив також пошук заповітної скриньки.
Чутки про те, що скринька була чи то знайдена ними, чи то передана тамплієрам таємними зберігачами реліквії, поширилися Францією. А після повернення тамплієрів на батьківщину почалося будівництво Шартрського собору, якому призначено було стати величним і загадковим собором у світі.
Легенда про коваля
На початку II тисячоліття єпископ Моріс де Сюллі задумав побудувати грандіозний собор у Парижі, який мав затьмарити красою і величчю все, що до того існувало.
На коваля Бірсконе було покладено важливу місію – створити ворота, які б відповідали красою і майстерністю виконання величі споруди. Завдання, яке стояло перед ним, здавалося йому настільки відповідальним, а власна майстерність настільки недостатньою, що Бірсконе закликав на допомогу надприродні сили. Незрозуміло, яким способом майстру вдалося створити ворота неймовірної краси, чи застосовував він кування, чи лиття для створення кручених ажурних візерунків, що переплітаються в чарівну композицію.
Коли ворота встановили та закріпили на них замки, то з’ясувалося, що ніхто, включаючи коваля, не може їх відчинити. Запідозривши недобре, замки окропили святою водою, і тільки після цього ворота відчинилися.
Геніальний майстер незабаром втратив дар мови і помер, так і не розкривши секрет створення воріт. Але чутки та легенди повідомляли, що тут не обійшлося без угоди з дияволом. Саме на таку угоду змушений був піти коваль — продати душу за талант.
Тому вислів «продати душу дияволу» вживається не в фігуральному, а в прямому значенні слова, коли мова заходить про майстра, який кував ворота для Собору Паризької Богоматері.
«Символи неба» заховані в архітектурі Нотр-Дама
Вся архітектура середньовіччя була зашифрована у символи. Нелегко розгадати всю цю символіку геометрії, симетрії, математики, астрологічні символи сховані в архітектурі Нотр-Дама.
На центральному круглому вітражі (розетці) зображені зодіакальні знаки і поруч із фігурою Діви Марії висічені з каменю зодіакальні символи. Пояснюється ця композиція, як символ річного зодіакального циклу.
Але зодіакальний цикл починається зі знаку Тельця, тоді як на вітражі він бере початок зі знаку Риб. А це відповідає не західній, а індуїстській астрології. Якщо виходити з грецьких традицій, знаку Риб відповідає Венера. Але так само риба була символом Ісуса Христа.
Галерея із 28 іудейських царів відтворює місячний цикл. Але знову загадка Нотр-Дама: царів було всього 18, тоді, як місячний цикл складається з 28 днів.
Легенда про дзвони собору Паризької Богоматері
Вчора, 7 грудня 2024 року, дзвони Собору Паризької Богоматері оголосили Парижу та всьому світу, що знаменитий католицький собор — символ Франції знову відкривається після руйнівної пожежі.
Дзвони на вежах Собору Паризької Богоматері мають свої імена та голоси. Найдавніший із них названий Бель. А найбільший – Еммануель важить 13 тонн.
Всі дзвони, за винятком Еммануель, дзвонять щодня вранці та ввечері. Еммануель через свою тяжкість розкачати не так просто. Тому ним користуються лише у найурочистіших випадках.
Але, якщо вірити легендам, то колись собор служив притулком людині, яка могла самотужки розкачати цю гігантську споруду. Його звали Квазімодо, він був дзвонарем Нотр-Дама.
Також існує гарна легенда, що стосується створення цього дзвону. Коли свого часу його хотіли відлити з бронзи, закохані в Нотр-Дам парижанки кидали у розплавлену бронзу свої золоті та срібні прикраси. Саме тому голос дзвона за красою та чистотою звучання не мав собі рівних.
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО НОТР-ДАМИ ДЕ ПАРІ
- Собор Паризької Богоматері збудований на місці язичницького храму, де в I столітті римляни поклонялися Юпітеру. Пізніше, 528 року, тут встановили романську церкву Сен-Етьєн. І, нарешті, 1163 року єпископ Парижа Моріс де Сюллі заснував новий собор, присвячений Діві Марії (Notre Dame).
- Будівництво Нотр-Дам де Парі тривало майже два століття: з 1163 року, коли король Людовик VII і Папа Олександр III заклали перший камінь у основу, до 1330 року.
- У соборі зберігається одна з великих християнських реліквій — Терновий вінець Ісуса Христа. Вінець вдалося врятувати від пожежі. До 1063 вінець знаходився на горі Сіон в Єрусалимі, звідки його перевезли до палацу візантійських імператорів у Константинополі. Балдуїн II де Куртене, останній імператор Латинської імперії, був змушений закласти реліквію у Венеції, але через брак коштів її не було на що викупити. 1238 року король Франції Людовик IX придбав вінець у візантійського імператора. 18 серпня 1239 року король заніс його до Нотр-Дам де Парі. У 1243—1248 при королівському палаці на острові Сіте, було збудовано Сент-Шапель (Свята каплиця) для зберігання Тернового вінця, який знаходився тут до Французької революції. Пізніше вінець було передано до скарбниці Нотр-Дам де Парі.
- У стінах собору, через 20 років після страти, була остаточно виправдана Жанна Д`Арк. Судді повернули добре ім’я Орлеанській діві, а пізніше вона була канонізована.
- За задумом будівельників, собор мав бути таким великим, щоб у ньому вмістились усі мешканці середньовічного Парижа. На той час місто населяло приблизно 10 тисяч людей.
- У соборі немає внутрішніх стін. Простір формується з допомогою стовпів, з’єднаних між собою арками. У прорізах між ними вбудовані вітражі, які є єдиним джерелом світла.
- У середній неф собору (він найбільший з п’яти) можна легко поставити 12-ти поверховий будинок. Два центральні нефи перетинають один одного, нагадуючи хрест.
- Дзвіниця Нотр-Дам свого часу служила дозорною вежею Парижа.
У середні віки Нотр-Дам де Парі був Біблією для тих, хто не вміє читати. Усю історію християнства від гріхопадіння до Страшного суду наочно розписано у численних скульптурах, що прикрашають будівлю. А моторошні горгульї та химери, що спостерігають з даху, зібрали неймовірну кількість легенд та міфів про таємний сенс символіки містичного храму.
Нотр-Дам де Парі судилося стати свідком багатьох знаменних подій в історії Франції. Тут хрестоносці молилися перед від’їздом на священні війни, Філіп IV скликав Генеральні штати — перший парламент у 1302 році, коронувався Генріх VI (єдиний правитель Англії, що носив титул «король Франції») в 1422, і вінчалася Марія Стюарт з Франциском II, а в 1804 році Наполеон I Бонапарт, одягнув корону Імператора.
Віктор Гюго назвав Собор Паризької Богоматері «найбільш задовільним коротким довідником окультизму».
І досі в кам’яних візерунках собору послідовники езотеричних навчань шукають розгадку головної таємниці алхіміків — рецепт філософського каменю.
