Містичні місця Києва. Замкова гора
З давніх часів Київ славиться таємничими місцями, що мають сумнівну історію, назву яких бояться промовляти вголос, місцями, про які ходять моторошні легенди. Про те, що Київ – місто містичне, писали як київські історики, так і літератори.
Київ — місто пагорбів, або, як їх ще називають, гір та схилів. Проте, мало хто знає, що численні київські схили приховують цікаві, а подекуди навіть моторошні таємниці. У Києві розкидано аж 5 (чи навіть 7) Лисих гір, і містикою наділена кожна. Одна з них — Замкова гора.
ЗАМКОВА ГОРА
Замкова гора, Хоривиця, або Киселівка, або Фролівська гора — історична місцевість Києва, місце колишнього розташування Київського замку. За даними археологічних досліджень, гора була заселена ще наприкінці ІІІ тисячоліття до н. е.
Декотрі вчені вважають, що до того, як полянський князь Кий збудував на Старокиївській горі укріплення, що започаткувало Київ, його резиденція містилася на Замковій горі. У ІХ—Х століттях тут був заміський князівський палац. Давня назва гори невідома (умовно називають Києвицею).
Вважається, що Замкова гора — це одна з трьох гір на яких був заснований Київ. Деякі дослідники ототожнюють її з Хоревицею, де нібито жив один із легендарних засновників Києва Хорив.
«…то було три брати: одному ім’я Кий, а другому – Щек, а третьому – Хорив, і сестра їх – Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив – на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом»
У 1370—1380 роках, коли Поділ став центром Києва, на Замковій горі був споруджений дерев’яний замок литовського воєводи. 1482 року під час навали кримського хана Менґлі I Ґерая замок був спалений, а близько 1532–1545 років — відновлений та перебудований під керівництвом київського городничого Івана Служки.
У замку налічувалося 15 бойових чотириярусних веж, існували навісні мости, рви, 4 колодязі. Його площа становила 16 тисяч м², тобто вдвічі більше від площі плато Замкової гори. Замок з’єднувався з укріпленнями на горі Уздихальниця (Андріївська).
У 1682 році у підніжжя Замкової гори з’явився Фролівський жіночий монастир. А пізніше і саму гору стали називали Фролівською. У 1811 році у монастирі сталася пожежа під час якої згоріли всі дерев’яні приміщення та загинули 40 чорниць, які намагалися врятувати ікони.
З 1816 року на Замковій горі існувало кладовище для населення Подолу, Гончарів та Кожум’як. 1857 року була споруджена кладовищенська мурована Троїцька церква. 12 серпня 1917 року на Флорівському кладовищі поховали козаків 1-го українського полку імені Богдана Хмельницького, розстріляних російськими підрозділами.
Так уся територія Замкової гори біля Андріївського узвозу перетворилася на елітне кладовище, на якому ховали представників аристократії Подолу того часу. Могили виглядають якось дивно в центрі міста, тому кладовище на Замковій горі обросло безліччю легенд та пліток.
Ще з князівських часів на Замковій горі відбувалися публічні страти під стінами замку. За переказами тут було спалено півтори тисячі відьом, привиди яких витають навколо гори і сьогодні.
У 1481 році на горі біля воріт замка стратили князів-змовників супроти великого князя литовського й короля польського Казимира IV Ягеллончика – Михайла Олельковича та Івана Гольшанського.
Замкова гора — містичне місце столиці. За повір’ями, на Лисі гори Києва з самої давнини зліталися на свої шабаші відьми з усієї України. Тут вони приносили жертви, танцювали та брали участь в оргіях з представниками нечистої сили. Зазначимо, що до відьом і відьмаків кияни запросто могли зарахувати адептів будь-яких нехристиянських культів.
Цікаво, що за переказами на Замковій горі відьом не тільки спалювали, а й хоронили. Сторожили розповідали, що у XIX столітті, копаючи фундамент під будівництво, робітники знайшли велику кількість осикових кілків.
В останні кілька десятиліть Замкова гора стала притулком для сатаністів та багатьох інших прихильників різноманітних культів. Тут знаходиться жертовник та комплекс сакральних споруд, зокрема стіна з зображенням священного каменю Латир. Черниці стверджують, що це «вівтарі» сатаністів, які проводять тут свої обряди.
Сьогодні гора більше нагадує привід, бо тут панує запустіння: занедбані могили, склеп, розмальований графіті, старовинні кам’яні сходи, залишки кладки…
Кияни не радять ходити на гору поодинці або вночі, бо тут часто бачать привидів. Про них кажуть і легенди! Одна розповідає про похованих на цвинтарі чотирьох чорниць, душі яких й сьогодні не знають спокою. Їх привиди лякають туристів на вершині гори.
Інший переказ перегукується з історією панночки з оповідання «Вій» Миколи Гоголя, яка після польотів на спині бурсака Хоми Брута зі старої відьми перетворилася на молоду жінку.
За переказом, жила у Фролівському монастирі чорниця в літах, що наглядала за цвинтарем. Одного разу вона повернулася настільки помолоділою, що подруги її спочатку не впізнали, та пішла у свою келію. На ранок чорницю не знайшли, хоча вийти з приміщення непоміченою вона б не змогла.
Ще подейкують про чаклуна-вовкулаку з Ірпінських лісів, що зі зграєю перевертнів-розбійників у вигляді вовків приходить на гору два рази на рік – восени та навесні, де влаштовує шабаш з танцями навколо вогню. На світанку чудовиська обертаються на людей та розчиняються у натовпі. Мовляв, саме тому, на горі й зникають люди, інколи цілими групами.
Біоенергетики кажуть, що саме по горі проходять геотектонічні розломи і навіть дерева мають тут неправильну форму, тому паранормальним явищам годі й дивуватися. Тут біля капища збираються парапсихологи, екстрасенси і чаклуни, сюди приїжджають «відьми» з усієї України…
Замкова гора – одне з найзагадковіших місць Києва, овіяне ореолом таємниці та містики, це одна з найбільш відомих та популярних київських Лисих гір. Замкова гора друга в топі після Лисої гори на Видубичах, про яку я розповім у наступній статті… 
