Містичні місця України. Львів
Львів та регіон — це не лише про пишну архітектуру, вузькі вулички та затишні кав’ярні, переповнені ароматами напоїв та смаколиків. Тут є чимало незвичних місць, у яких хочеться побувати.
Львівщина має чимало неймовірних місць, оповитих цікавими міфами та таємничими легендами, це унікальний край, де переплітається історія з архітектурними шедеврами. Особливу цікавість викликають локації, оповиті таємницею.
На Львівщині є чимало старовинних архітектурних пам’яток, довкола яких за багато років виникли численні легенди та перекази. Подейкують, що у багатьох місцях області можна навіть відчути присутність потойбічної сили – привидів.
Золочівський замок
Золочівський замок — легендарна та унікальна архітектурна пам’ятка XVII століття. Разом із Підгорецьким, Свірзьким, Старосільським замками, Золочівський замок входить у туристичний маршрут «Золота підкова Львівщини».
У XVII столітті замок був оточений неприступними земляними валами, обкладеними каменем, з бастіонами на кутах та ровами з водою. Кожна стіна замку була понад 100 метрів завдовжки та 11 метрів заввишки. Біля входу був таємний підземний хід, через який можна було залишити замок.
З цим місцем пов’язана романтична історія кохання молодого короля Яна Собеського, зачарованого 15-річною француженкою Марі Казімірою Луїзою де Ла Гранж д’Арк’єн, більш відомою під польським ім’ям Марисенька. Вони прожили разом 30 років, народили 14 дітей. Однак польська знать не любила іноземку, за спиною короля ходили плітки, що Марисенька керує ним. І Золочівський замок став тим місцем, де королева усамітнювалася від злих мов. Саме для своєї коханої дружини Ян ІІІ і побудував палац у китайському стилі.
Золочівський замок не є винятком серед замків, які мають свою таємничу історію. Замок має свою героїню — Білу даму, яка, начебто бродить його коридорами і підвалами. Ймовірно, вважають любителі містики, це примара дружини Яна III Собеського — Марі Казимири Луїзи де Ла Гранж д’Арк’єн.
Цікаво, що нещодавно, у стінах Китайського палацу нібито з’явився ще один гість із царства Аїда — Чорний лицар. Подейкують, що це привид Яна III, який все ще шукає свою кохану Марисеньку… і не знаходить…
Домініканський собор
Місто Лева по праву вважається ледь не наймістичнішим в Україні. Тут дійсно багато цікавих місцин, які так чи інакше пов’язані з потойбіччям. Одна з неймовірних сакральних пам’яток Львова – комплекс колишнього Домініканського монастиря. Згідно з давніми хроніками, на місці сучасного домініканського храму стояв палац князя Лева І. Його заснувала дружина князя Лева Даниловича, Констанція, в другій половині XIII століття.
Від XV і до середини XVIII століття тут стояв костел, збудований у готичному стилі. Але через аварійний стан готичний домініканський костел розібрали 1748 року. Новий храм, який нагадує костел святого Карла у Відні, у 1748-1764 роках спорудили за проектом військового інженера, генерала артилерії Яна де Вітте.
Підземелля Домініканського монастиря є одними з найстаріших підземель Львова. Вчені припускають, що це залишки Палацу короля Лева І, який був закладений королем Русі Левом І у другій половині ХІІІ ст.
Раніше в підвальних приміщеннях собору існувала бібліотека, сьогодні про її існування пам’ятають хіба лише з книжок чи старих легенд. Очевидці свідчать, що тут часто відбуваються дивні речі: потойбічний хор править службу з опівночі до третьої ночі, з полиць бібліотеки падають книги, а у замурованій кімнаті хтось друкує на машинці. Такі речі кояться тут протягом кількох десятків років, з того часу, як розчистили підземелля храму.
За переказами, кажуть, наче у соборі блукає монах-домініканець, одягнений у білий плащ з чорним хрестом на спині, котрий лякає нічних сторожів. Втім, боятися привида Домініканського собору не варто, він дуже тихий і не завдає шкоди людям. Блукає собі стінами святині, та навіть інколи допомагає – кажуть, що поливає квіти. Подейкують, що найчастіше його можна почути у замурованому приміщенні під церковними хорами – до речі саме там колись була бібліотека.
Підгорецький замок
Підгорецький замок – це невід’ємна частина відомого у туристичних колах маршруту «Золота підкова Львівщини».
Історія замку розпочалася у 1430 році, коли Іван Підгорецький отримав від короля Владислава Ягайло землі біля Плиснеського городища. Через 200 років у 1633 році землю разом із Підгорецьким замком придбав Станіслав Конєцпольський — великий коронний гетьман Речі Посполитої.
Час розквіту Підгорецького замку припав на XVIII століття, коли його називали «Галицький Версаль». У той період історії Підгорецького замку його власником був Вацлав Жевуський.
У Підгорецького замку є своя легенда про Білу пані, яка нібито бродить підвалами палацу та плаче. Ця містична фігура привертала до себе увагу іноземних «мисливців за привидами», вітчизняних екстрасенсів і просто любителів сенсацій. Приводом для цього стали фотографії працівників та активістів, де нібито видно білий розмитий силует.
Легенда свідчить, що у стінах Підгорецького замку якось сталася страшна трагедія. Один із власників замку вбив свою молоду дружину. І не просто вбив, а живою замурував у стіну. З того часу бродить сумна примара невинної жертви і не може знайти спокій. Перекази свідчать, що Біла пані – це дружина Вацлава Жевуського, який одружився у вельми зрілому віці з 19-річною дівчиною Марією. Від ревнощів він вбив дружину і замурував її у стіну замку. Відтоді Підгорецьким замком нібито блукає привид. Свого часу будівельники, охоронці, місцеві жителі стверджували, що бачать ночами Білу Пані, що пливе коридорами замку та алеями парку.
За іншою версією, алхімік Северин Жевуський у пошуках еліксиру молодості та довголіття замурував у стіні замку молоду дівчину від люті, що вона не побажала ділитися з ним секретом вічної молодості.
Не оминули і Станіслава Матеуша Жевуського. Він був одружений з Людвікою Елеонорою, яку наказав вбити. І коли молоду жінку вели в підвали, вона зупинилася на сходах і прорекла прокляття: «Скільки сходів униз, нехай на останній з них і закінчиться рід Жевуських!». Вниз залишалося чотири щаблі. І прокляття справдилося… Леон Жевуський став останнім власником Підгорецького замку та останнім із роду Жевуських…
У старих архівах можна знайти цілком реальні згадки про речі, які здаються неправдоподібними. Замкова челядь та й тодішні жителі Підгірців стверджували, що були свідками незвичайних явищ у замку. Шепіт і шелест, звуки кроків, гаснучі ні того ні з сього свічки, двері, що відкриваються, і переміщення предметів. Не кажучи вже про сам привид, який бачили не лише в замку, а й за її межами…
Деякі речі назавжди залишаться приховані як від нашого погляду, так і від нашого розуміння, інколи ж щось бажано залишити недоторканим. Адже таємниці та загадки, що століттями хвилюють уяву, тому так і називаються. Хоча, в кожній казці є своя частка казки з огляду на свідчення та очевидні факти…
