Різьблення по мушлях. Шанкха – атрибут Вішну – символ «ОМ».
Мистецтво
Один з найдавніших видів декоративно-прикладного мистецтва — гліптика (від грецьк. glypho — вирізати) — мистецтво різьблення на дорогоцінних каменях, на морських раковинах.
Феномен гліптики в тому, що сам матеріал часом нагадує сюжет і способи його реалізації. Завдання майстра – побачити у матеріалі майбутній твір. Цікаво, що за багато століть техніка різьблення практично не змінилася. Жодних хитромудрих верстатів та високих технологій не передбачено — все виключно віртуозна ручна робота.
Гліптика бере свій початок ще IV ст. до н.е. Саме тоді давньогрецькі майстри почали створювати на морських раковинах- мушлях та різних декоративних мінералах сюжетні зображення. В епоху Ренесансу користувалися величезною популярністю серед багатих і знатних модниць того часу камеї — твори гліптики з опуклими барельєфними зображеннями.
Чи знаєте ви, що батьківщина жіночих прикрас – камей – Помпеї? Ще багато століть тому тут вирізали ажурні камеї на коралі та перламутрових раковинах. Досі каменерізне ремесло у пошані у місцевих майстрів. Антикварні морські мушлі — камеї зараз дуже рідкісні речі, їх мало й у музеях. Їх досі роблять майстри для приватних колекцій, найбільше майстерень знаходиться в Італії.
Знайти відповідний матеріал для камей буває непросто, потрібні раковини, що живуть на глибині 150 — 200 метрів. Кожна робота займає 4-6 місяців щоденної праці, а іноді і до двох років.
Філософія та релігія
В індуїзмі раковина уособлює благословення, є атрибутом Вішну та символом сакрального звуку Ом – первісної мантри, «слова сили».
Часто інтерпретується як символ божественної тримурті Брахми, Вішну та Шиви.
Шанкха — ритуальний предмет у формі морської раковини великих розмірів — священний символ в індуїзмі та буддизмі. Особливістю священної раковини є її закручування праворуч за годинниковою стрілкою. Священна раковина захищає її власника від зла, наділяє могутністю та закликає божественні сили. Будучи водним символом, вона асоціюється з жіночою родючістю та зі зміями (нагами).
Шанкху використовують як духовий інструмент під час весільної церемонії. Вважається, що раковина забезпечує захист від лихого ока, а звукові вібрації позитивно впливають на навколишній простір і виганяють злих духів. Звук, що виходить з раковини, відкриває або закриває богослужіння в храмах індуїстів.
Відбиток зображення шанкхі ставиться на лівому плечі відданого Вішну — шрі-вайшнава, що пройшов ритуал посвяти.
Раковини, що використовуються для ритуального поклоніння і зображення божеств, є раковинами брюхоногого молюска турбінела пірум (лат. pyrum – «груша»), що мешкає в Індійському океані. Це великі раковини довжиною до 22 см. Свою назву вони набули через схожість форми раковини з плодом груші.
Згідно з священним текстом Брахмавайварта-пурана, шанкха є місцем проживання Вішну та Лакшмі, оскільки раковина перебуває в океані, як і божественна пара у водах первозданного молочного океану.
У долині Катманду в Непалі — батьківщині Будди знаходиться індуїстський храм Чангу Нараян. Храм знаходиться на пагорбі, який під час битви богів Шива прибив до землі своєю зброєю. Храмовий комплекс був збудований у 323 році під час династії Лічаві, але після пожежі у 1702 році головний храм було перебудовано заново. Головний храм присвячений Вішну, перед храмом з V століття стоїть Гаруда — їздовий птах бога Вішну та священна раковина шанкха періоду Лічаві.
Шанкха є одним із ключових атрибутів Вішну. На більшості зображень або у статуях Вішну тримає в руці шанкху поряд з лотосом та булавою.
У стародавній Індії кручена раковина поряд з культовим призначенням також мала відношення до військового мистецтва. Воїни йшли в атаку і трубили в шанкхі, що приносять удачу, закликаючи перемогу. У «Махабхараті» кожна раковина, що належала Пандавам, мала свою назву.
В останній битві на Курукшетрі Пандави протрубили у свої священні шанкхи на знак закінчення Великої війни. Як розповідається в «Махабхараті», «…при звуках раковин, що оголосили громовими гуркотами все навколо, небеса і земля здригнулися від страху».
У шанкхі безліч іпостасей, вона — джерело натхнення в індійській культурі. Майже у всіх індійських обрядах прийнято трубити в раковини, сповіщаючи про початок свята. Божественне сяйво шанкхі, її шляхетність і чистота є предметом поклоніння. Її присутність у мистецтві, ритуалах та танцях Індії обумовлена суто релігійними причинами, бо шанкху тримає не хто інший, як Вішну — хранитель та захисник Всесвіту. 
