Саркофаги Серапеуму в Саккарі – нерозгадана таємниця Єгипту.
«Порівняно з стародавніми єгиптянами ми, європейці, все одно, що ліліпути».
Плато Саккара розташоване за кілька кілометрів від стародавньої столиці Єгипту — Мемфіса, і найбільше відомо ступінчастою пірамідою Джосера.
Під землею Саккари знаходиться загадкова споруда — Серапеум — некрополь, який був, як стверджують єгиптологи, місцем поховання биків Апісів, земних втілень бога Пта. Лабіринти та галереї Серапеуму вважають ще одним доказом забутих технологій стародавньої високорозвиненої цивілізації.
Перші згадки про пантеон у Саккарі датуються першим століттям до нашої ери, їх можна знайти в античного історика Страбона. Некрополь було виявлено 1 листопада 1850 року французьким єгиптологом Огюстом Маріетом, який провів розкопки більшої частини комплексу. Його замітки про розкопки було втрачено, що ускладнило хронологічний аналіз тих поховань.
За часів археологічних розкопок деякі з масивних коробок були підірвані, оскільки відкрити їх іншим способом було неможливо через занадто велику вагу і надто замкнутий простір. Однак жодних останків биків усередині гранітних саркофагів виявити не вдалося.
Деякі вчені вважають, що знахідка Серапеума була важливішою за відкриття гробниці Тутанхамона.
Головна пам’ятка Серапеуму – 27 саркофагів із асуанського граніту, діориту та базальту, вагою від 70 до 100 тонн! Саркофаги встановлені в нішах, видовбаних у скельній породі, з обох боків довгих коридорів загальною довжиною 300 метрів на глибині до 5 метрів. Кожна з цих кам’яних «коробок» має свої розміри та виконана в індивідуальній манері. Відполіровані, як дзеркало, зовні вони є складними геометричними формами, а всередині – ідеальними прямокутниками.
Дослідники досі ламають голову над тим, як стародавнім майстрам вдалося протиснути такі величезні гранітні «коробки» в такі вузькі приміщення, а деякі навіть опустити нижче рівня підлоги.
Одна з гіпотез вчених — саркофаги виготовлені вже в підземеллі, і оскільки поверхня саркофагів ідеально плоска, це вказує на застосування токарного верстата, пиляння і фрезерування. На деяких кришках саркофагів залишилися сліди від токарних різців. Крім того, на кришках і самих саркофагах є пази та бордюри, які створюють «замок», що міцно фіксує всю конструкцію.
Особливо вражає внутрішня частина саркофагів, стінки ідеально відполіровані. Як і чим виготовлялися подібні внутрішні кути, залишається загадкою. Протилежні грані саркофагів суворо паралельні, проте кути становлять рівно 90 градусів. Між прихиленою до стінки лінійкою і стінкою не проникає навіть промінь ліхтарика. Однак головне, що вражає, — саркофаги виготовлені із цілої брили граніту. Виготовити подібні гранітні саркофаги з цілісних брил на сучасному обладнанні неможливо.
Більш того, поверхні основної частини саркофага та його кришки відполіровані настільки, що при їх поєднанні не залишається зазорів для повітря. Разом з величезною вагою верхньої частини це унеможливлює повторне розкриття саркофагів. На думку вчених, такої точності та ідеальної обробки базальтових брил, не можна було досягти, використовуючи відомі історикам методи та інструменти часів фараонів.
Справжнє призначення кам’яних саркофагів вагою до 100 тонн досі невідоме. Зрозуміло лише те, що їхні творці мали неймовірні знання в галузі математики, а також володіли високоточними інструментами та невідомими просунутими технологіями.
Цікаво відзначити, що рожевий граніт, з якого виготовлено більшість цих саркофагів, видобували в кар’єрах Асуана. Ці гранітні каменоломні розташовані на відстані 800 км. від Саккари. Деякі саркофаги виконані ще з більш твердого матеріалу – діориту. І місця його видобутку ще далі. Виникає цілком закономірне питання: як давнім майстрам вдавалося перевезти ці брили на таку величезну навіть за сучасними мірками відстань? Навіщо? Чи не простіше було збудувати щось подібне на місці, в тому ж Асуані?
Написи на зовнішніх сторонах саркофагів різко контрастують за якістю виконання з гранітною коробкою. Граніт ретельно відполірований, площини ідеально вирівняні, а написи недбало подряпані, це свідчить про те, що рівень майстерності тих, хто наносив написи, абсолютно не відповідає рівню майстерності виробників саркофагів, адже саме за цими написами і датують Серапеум.
Запитань багато, і одне з них — чи не помилилися вчені в датуванні Серапеума? Заходи з консервації та реставрація Серапеуму за підтримки ЮНЕСКО вимагали понад десятиліття та 2 млн. доларів. Якщо реставрація тривала понад 10 років, то споруда погано зберіглася, а отже, могла бути набагато давнішою. Крім того, під час реставраційних робіт вчені до нього не допускалися, фото та відеозйомки були заборонені.
Саккара … посеред пустелі, глибоко під землею 27 кам’яних саркофагів, що досягають ваги до 100 тонн, виконаних за межами найдосконаліших технологій обробки твердих порід каменю з точністю сучасної космічної промисловості…!?
Серапеум — незрозумілий, прихований, недоступний для розуміння об’єкт, оповитий таємницею… таємницею за сімома печатками.
