Сігірія – «Скеля Лева». Шрі-Ланка
У самому центрі острова Шрі-Ланка знаходиться восьме диво світу, як часто називають Сігірію. У перекладі з сингальської мови Сігірія означає «Левова скеля» — «Сінха-Гирі». На скелі, що височіє на 370 метрів над рівнем моря і близько 170 метрів над навколишньою рівниною, збереглися руїни стародавнього комплексу, про призначення якого досі сперечаються вчені.
Сігірія — це міфи, легенди, історія, дивовижні фрески напівоголених дів, стіна, вкрита писаннями, яким понад тисячу років, і унікальний краєвид, що відкривається з вершини скелі.
Сігірія утворилася тоді, коли острів Шрі-Ланка відокремився від півострова Індостан. Історія Сігірії, на думку дослідників, почалася в 477 році, коли король Кашапа наказав побудувати на скелі неприступну фортецю та палац, навколо якого викопали рови, наповнені водою. Навколо скелі були розбиті безкраї сади, в яких били перші у світі фонтани. На вершину плато вели монументальні Левові ворота. До правління Кашапи на скелі існував печерний буддійський монастир.
Левова скеля досі таїть у собі безліч загадок. Біля підніжжя Сігірії є так званий Нижній палац. Колись його оточував рів із водою, в якому тримали крокодилів.
Про виникнення Сігірії ходить безліч легенд.
Найпоширеніша легенда свідчить, що у V столітті король Датусена передав трон молодшому синові Могаллана. Старший син на ім’я Кашапа був розгніваний таким рішенням і ув’язнив батька, а потім убив, завоювавши престол і побудувавши собі палац на вершині скелі.
Про існування фортеці європейцям стало відомо лише 1907 року, коли британський дослідник Джон Стіл описав «величезну картинну галерею» Сігірії — «можливо найбільшу картину у світі». Йдеться про дзеркальну залу, колись облицьовану порцеляною, з численними фресками, які простягаються на 140 метрів у довжину і 40 метрів у висоту. Улюблений мотив сігірійського стінопису – оголені жінки- танцівниці. Фрески вкриті складом із яєчного білка з медом диких бджіл і досі зберегли яскраві фарби. Загалом до наших днів збереглися 17 із 500 фресок.
Від гігантської висіченої у скелі фігури лева, паща якого колись служила входом у фортецю, вціліли лише лапи. Існує легенда, що Кашапа побудував вхід у фортецю у вигляді голови лева та лап для залякування Равани, колишнього міфічного правителя Шрі-Ланки.
Руїни палацового комплексу з парками, садами, терасами, стародавніми басейнами та фресками розпорошені на великій території і розташовані не тільки на рівнині, але і на скелі.
На думку більшості археологів, різьблення гірських порід — докембрійських сланців у Сігірії проводилося, починаючи з ІІІ ст. до н.е., а Левова тераса та ландшафтні сади Сігірії були побудовані королем Кашапою у V ст. н.е.
Однак цьому суперечать індійські легенди, які зіставляють Сігірію зі столицею ракшасів на Шрі-Ланці. В епосі «Рамаяна» йдеться про те, що Ланка існувала в Трета-югу. За індійською хронологією, Трета-юга почалася понад 2,5 млн. років тому і закінчилася понад 1 млн. років тому.
Ланка — найдавніша назва острова Шрі-Ланки. У давньоіндійському епосі «Рамаяни» та в Пуранах Ланкою також називають столицю царства демона Равани, що знаходилася на Шрі-Ланці.
Легенди, які зіставляють Сігірію з Ланкою, знаходять підтвердження у геологічних даних. Більша частина кам’яного лева, форму якого мала Левова скеля, зруйновані ерозією. Щоб це сталося, мали пройти мільйони років, а не півтори тисячі років. Ще одним важливим геологічним аргументом на користь давнього віку кам’яного різьблення Сігірії є сильне вивітрювання скель.
Найвідоміший монумент Сігірії — вирізані з каменю лапи «лева» перед сходами, що ведуть із Левиною тераси на вершину скелі. Археологи вважають, що лапи «лева» є залишками гігантської, висіченої в скелі фігури лева, паща якого колись служила входом у фортецю. За іншими даними, у вигляді величезного лева були оформлені сходи, що ведуть на вершину плато.
Голова кам’яного лева не зберіглася до наших днів. Куди вона поділася, незрозуміло. Величезний камінь, падаючи вниз, мав би змістити все на своєму шляху, але слідів руйнування не видно. А може, кам’яний лев перебував на скелі ще до правління Кашапи, і той не будував, а реставрував стародавні споруди? Деякі дослідники вважають, що лапи хижака більше нагадують лапи динозавра — троодона.
Дослідники припускають, що задовго до Кашапи, Левова скеля була руїнами якогось скельного комплексу. Сходи Левиної скелі приводить на відкритий майданчик, що служив, ймовірно, тронним залом. У скелі вирізаний ідеально рівний і гладкий паралелограм — трон заввишки 3 метри зі сторонами по 6 метрів. Робота настільки точна та філігранна, що виникає сумнів: невже це робилося вручну? До того ж будівельники не мали права на помилку, адже все висікалося із цільної скелі.
Ще однією унікальною спорудою комплексу є басейн, розташований над тронною залою. Бортики басейну без будь-якого розчину точно і щільно підігнані. Ідеально оброблені кам’яна підлога, трон, бордюри, кути, ніші. Складається враження, що кам’яну брилу різали гігантським ножем, немов шматок масла чи пластиліну.
Ще однією унікальною пам’яткою сігірійського комплексу є Дзеркальна стіна, виготовлена з полірованої порцеляни. Колись її поверхня була відполірована до блиску, зараз вона повністю списана віршами. Але найбільш вражаючим видовищем на Сігірії є фрески, що зображують небесних танцівниць з водяними ліліями, нанесені на вертикальну скелю на висоті 25 метрів. Дівчата перебувають ніби в тумані — нижче стегон фігури потопають у білій непрозорій хмарі.
Досі вчені не дійшли єдиної думки, що зображають фрески, чи це небесні танцівниці апсари — напівбогині в індуїстській міфології, духи хмар чи води, чи богині дощу та блискавок. Існує припущення, що на фресках зображено богиню Тару — матір усіх Будд. Фрески Сігірії іноді порівнюють з індійськими фресками Аджанти.
Вчені й досі не можуть зрозуміти, хто будував палац насправді? Можливо, Кашапа тут взагалі ні до чого? Справа в тому, що в його часи не існувало технологій, що дозволяють освоїти такий великий обсяг робіт у важкодоступному місці.
До того ж, враховуючи особливості клімату Шрі-Ланки, будівництво можливе лише два місяці на рік. Виходить, що за 18 років свого правління Кашапа міг будувати палац лише протягом (сумарно) 5 років. Причому, включаючи розчищення місцевості, транспортування, виготовлення матеріалів, живопис та інше. І це не рахуючи робіт з розбивки садів навколо скелі та ландшафтного дизайну! Таке неможливо, навіть якщо на короля працювали тисячі робітників.
Ось тому існує версія, що Кашапа не будував, а добудовував те, що йому дісталося у спадок від невідомої цивілізації. Так, наприклад, археологи визначили як мінімум два етапи будівництва на самій скелі, і п’ять біля підніжжя. І перший етап — II століття до н. е. Ким були невідомі будівельники? Це залишається таємницею.
Вчені взагалі сумніваються в тому, що споруди Сігірії мають відношення до палацового комплексу. Тут немає ні спалень, ні кімнат для прислуг, ні кухні, ні колон. Немає жодних слідів даху, та й не зміг би він витримати натиск дощу та вітру. І руїни зовсім не схожі на фундаменти. Натомість тут знайдено посуд для зберігання реліквій. Всі ці факти свідчать, що Сігірія була ні фортецею, ні палацом. Найімовірніше, вона завжди була монастирським комплексом буддійської школи Махаяна. Всі скельні будівлі ніби призначені для медитації та споглядання прекрасного пейзажу з квітучих садів та штучних водойм, ставків та фонтанів Сігірії.
З 1982 року Сігірія – пам’ятник Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
