Весняне рівнодення. Містерії пірамід.

Весняне рівнодення — астрономічний початок весни 2024 року відбудеться 20 березня о 23:24 годині за київським часом. В цей момент Сонце перетне екватор і перейде з південної півкулі у північну. Таким чином, день буде дорівнювати ночі.

З цією астрономічною подією, яка щорічно повторюється, пов’язана низка цікавих природних явищ. Сам термін походить від латинського слова «equinoxium», що означає «рівність між днем і ніччю». Під час рівнодення нахил Землі щодо Сонця становить О° і через це тривалість дня та ночі майже рівні.

Найдавнішими «свідками» дня весняного рівнодення стали пам’ятки мегалітичної культури стародавніх цивілізацій. Головна вісь Стоунхенджа та погляд Великого Сфінкса у Гізі спрямовані на точку сходу Сонця у день весняного рівнодення. У священне місто Майя — Чичен-Іца східцями найзнаменитішої піраміди в цей день спускається на землю сонячний змій Кетцалькоатль. У день весняного рівнодення можна побачити, як одна з граней Великої піраміди Гізи освітлюється яскравим світлом.

Багато археологічних пам’яток, мегалітичних комплексів побудовано з урахуванням цього астрономічного явища – весняного рівнодення.

ВЕЛИКА ПІРАМІДА ГІЗИ

Піраміди в Гізі — нерозв’язна головоломка з числових комбінацій. Архітектори Великої піраміди — піраміди Хеопса втілили у камені основоположні принципи сакральної геометрії:

Площа кожної із граней піраміди дорівнює квадрату її висоти.

Периметр основи, поділений на подвоєну висоту дає наближення числа «Пі» — 3,1415 … (921,45 / 2 * 146,6 = 3,142).

Периметр основи піраміди дорівнює довжині кола, радіус якого дорівнює висоті піраміди (2*3,14159*146,6=921).

Довжина грані піраміди, поділена на висоту, дає співвідношення Фі = 1,618.

Орієнтація Великої піраміди Гізи на всі боки світу настільки досконала, наскільки дозволяє будівельне мистецтво. Похибка орієнтації піраміди Хеопса по сторонах світу становить 5 кутових хвилин та 30 секунд.

Піраміда Хеопса має 8 граней, а не 4, як вважалося раніше. Спочатку бічні грані піраміди були злегка увігнуті. При рівноденні, з висоти пташиного польоту, можна побачити при певному куті напряму світла, що грані піраміди увігнуті.

У дні рівнодення, приблизно о 6 годині ранку, Сонце що сходить, на мить осяює західну половину південної грані піраміди, залишаючи всю її східну частину в тіні, і лише потім висвітлюється вся південна сторона. Приблизно о 6 годині пополудні гра світла повторюється знову, але у зворотному порядку. Це називають «ефектом спалаху». У давнину, коли Велика піраміда була облицьована, у дні рівнодення її, мабуть, заливало сліпуче сяйво.

Грэм Хэнкок у книзі «Загадка Сфінкса» назвав космічні монументи Гізи «кам’яною книгою, що зійшла з небес», оскільки три великі піраміди Гізи є земними аналогами трьох зірок Пояса Оріона, а Сфінкс — земним відображенням сузір’я Лева.

ТЕОТІУАКАН

Теотіуакан, як і єгипетські піраміди, є дивовижним прикладом геометричної, математичної та астрономічної містики. Співвідношення периметра основи піраміди Сонця в Теотіуакані до її висоти дорівнює 4«Пі» (895/71/3,14=4). Співвідношення периметра основи піраміди Хеопса в Гізі до її висоти дорівнює 2«Пі» (921,45/146,6/3,14=2).

Піраміда Сонця орієнтована на день весняного рівнодення. 20-21 березня, в дні рівнодення (опівдні) коли Сонце проходить зеніт, створюється ефект зникнення прямої тіні на одному з нижніх сходів західного фасаду, який триває 66,6 секунди.

Невідомо, від кого індіанці отримали астрономічні знання, що дозволили створити при будівництві Піраміди Сонця такий ефект. Мабуть, не випадково тольтеки називали Теотіуакан — «Місто богів». Орієнтований, як і безліч міст майя і тольтеків у напрямку північ-південь з відхиленням у 15,5 градусів на схід, Теотіуакан вказує на основні точки траєкторії руху Венери та інших основних планет Сонячної системи. У цьому напрямку пролягає так звана Дорога Мертвих, уздовж якої і відбувалася забудова Теотіуакана.

З доколумбових часів до наших днів у день весняного рівнодення в Теотіуакані проводяться урочистості. Сотні людей збираються біля Піраміди Сонця, щоб зарядитися енергією у «місці сили» стародавніх тольтеків.

ЧИЧЕН-ІЦА

Головний храм Чичен-Іца — піраміда Кукулькана — «Пір’ястого Змія». Висота піраміди становить 30 м: 24 м — сама піраміда і 6 м — храм на вершині. Складається з двох пірамід: внутрішньої зі зрізаною верхівкою та зовнішньої. Кожна грань піраміди має 9 ступенів. З кожного боку від основи до храму на вершині піраміди ведуть 4 широких сходів, зорієнтовані по сторонах світу, кожні з них мають по 91 сходинці, а їхня сумарна кількість разом із платформою-базою на вершині піраміди становить число 365 — кількість днів у сонячному році маянського календаря «хааб».

Піраміда побудована та орієнтована таким чином, що двічі на рік, у дні весняного (20-21 березня) та осіннього (22-23 вересня) рівнодення, близько 15 години, гра тіні та світла створює ілюзію гігантської змії, яка повзе по Піраміді. Навесні змія «повзе» вгору, а восени вниз.

Це дивовижне явище назвали «Пір’ястим Змієм». Коли промені сонця падають на західну балюстраду піраміди, світло та тінь утворюють на сходах сім трикутників, що нагадують тіло 37-метрового дракона. Разом із рухом Сонця рухається і Кукулькан, голова якого вирізана з каменю біля основи піраміди.

АНГКОР-ВАТ

Гігантський храмовий комплекс Ангкор-Ват, присвячений індуїстському богу Вішну, був збудований царем Сур’яварманом ІІ. Це найбільша культова споруда у світі, її площа становить близько 2 кв. км. Храм є трирівневою конструкцією з безліччю переходів і сходів, вінчають храм 5 веж, центральна вежа має висоту 65 метрів і символізує центр світу — гору Меру.

Храмовий комплекс є «картою зоряного неба», а головні споруди Ангкора моделюють хвилясту спіраль північного сузір’я Дракона. Серед уцілілих написів Джаявармана VII виявлено загадкову фразу на стелі, відкопаній на території королівського палацу: «країна Камбу аналогічна небу».

Грем Хенкок, провівши комп’ютерні дослідження, дійшов висновку, що головні храми Ангкора є земними відображеннями зірок сузір’я Дракона, причому в такому становищі, яке вони займали в момент сходу Сонця, в день весняного рівнодення 10500 до н. е.

І це далеко не повний перелік стародавніх мегалітичних споруд, зорієнтованих щодо карти зоряного неба з урахуванням астрономічних явищ. Багато мегалітичних споруд орієнтовані на дні сонцестоянь і рівнодення, а також по точках сходу та заходу Місяця, Сонця та інших небесних тіл. Але орієнтація мегалітів необов’язково вказує на їхнє призначення, як обсерваторій. Який сенс зводити величезні споруди з багатотонного каміння для фіксації певних астрономічних напрямів?

Які знання хотіли передати людству наші предки, споруджуючи колосальні споруди за унікальними технологіями, із застосуванням знань з математики, геометрії, астрономії…

Друнвало Мельхиседек у книзі ««Стародавня таємниця Квітки Життя»» пише:

«при переході нашої планети та людства з третього до четвертого виміру всі синтетичні матеріали повернуться до стану хаотичного набору елементів, з яких були створені. Цим можна пояснити той факт, що високорозвинена позаземна цивілізація створювала конструкції з використанням дуже міцних природних матеріалів, які б збереглися десятки тисяч років. Створені нашими предками штучні матеріали не пройшли через останній міжпросторовий перехід 13 тисяч років тому.