Загублене місто Ель-Тахін. Мексика
Веракрус – один із найколоритніших штатів Мексики. Тут, у невеликих містечках, живе справжній дух країни, зберігаються традиційні ремесла, тут виявилися недоторкані пам’ятки стародавньої історії.
Місто Веракрус багато чого бачило за своє життя. Тут зупинялися відомі пірати Френсіс Дрейк та Уолтер Релі. Одна з важливих пам’яток регіону – стародавнє місто Ель-Тахін, руїни якого були випадково виявлені під товщею землі серед дрімучих джунглів у 1785 році плантатором Дієго Руїсом, який підшукував поля для вирощування тютюну. І лише у 1831 р. німецький архітектор Карл Небель відвідав це місце і замалював піраміди, що були повністю вкриті джунглями.
Археологічні розкопки Ель-Тахіна ведуться з 1934 року. Загальна площа комплексу сягає приблизно 10 км2. Усього було ідентифіковано понад 150 будівель, але до теперішнього часу Мексиканським інститутом антропології та історії розкопано та реставровано лише 20.
Ель-Тахін є церемоніальним центром класичної культури Веракрус, що розвивалася в північній і центральній частині сучасного мексиканського штату Веракрус приблизно з I по XI ст. н. е. Нарівні з майя та жителями Теотіуакана в долині Мехіко, це була одна з найбільш розвинених культур доколумбової Мексики.
Тахін був найбільшим центром індіанської культури тотонаків, яка відноситься до культури Веракрус. Деякі історики вважають, що тотонаки були предками тольтеків чи гілкою могутнього народу майя.
Після падіння цивілізації Теотіуакана у VII ст. Ель-Тахін перетворився на найважливіший культовий центр на північному сході Центральної Америки із населенням близько 25 тисяч осіб.
Його культурний вплив поширювалося на все узбережжя Мексиканської затоки, в регіони індіанців майя і на високі плато Центральної Мексики. Як встановили археологи, Ель-Тахін знищила пожежа, що сталася між 1150 і 1250 рр. Ймовірною причиною пожежі історики вважають навалу з півночі кочівників — чичимеків.
Занедбане місто Ель-Тахін було відоме тольтекам і пізнішим ацтекам, які пов’язували руїни з надприродним і царством мертвих. Після іспанського завоювання місто було забуте.
Головна споруда Ель-Тахіна — Піраміда Ніш, зведена в VIII ст, яка є кам’яною ступінчастою 18-метровою пірамідою з семи ярусів, у вертикальних фасадах якої є 365 ніш глибиною 60 см. Ніші нібито були печерами, які символізували ворота в підземний світ. Ця конструкція зроблена з плит і складається з трьох похилих сторін та однієї вертикальної стіни, типової для споруд Месоамерики.
Кількість ніш — 365, яка відповідає кількості днів на рік, навела археологів на думку, що піраміда могла бути чимось на зразок гігантського ритуального календаря. За припущенням істориків, у нішах, можливо, містилися скульптурні зображення богів.
У культурі Веракрус було розвинене шанування багатьох богів. Наймогутнішим вважався бог смерті, який грав найважливішу роль ритуалах Ель-Тахіна. У центрі комплексу знаходиться кам’яний стовп із різьбленим зображенням Тахіна — ще одного бога грому і блискавки, який особливо шанувався, і дав місту його назву.
Осторонь Піраміди Ніш знаходяться чотири піраміди, що розташувалися навколо площі, сьогодні іменованої Пласа-дель-Арройо. Слово «потік» (саме так перекладається з іспанського аггоуо) у цьому випадку передбачає потоки крові, що проливалися під час релігійних ритуалів індіанців.
По всьому городищу знаходяться різні майданчики та платформи, Палац правителя, або Будинок з колонами, датований приблизно X ст. Колони палацу потужні, діаметр досягає 1,2 м. Рельєф на стінах вказує на те, що у палаці жив останній правитель Ель-Тахіна з титульним ім’ям Тринадцятий Кролик.
Ель-Тахін відрізняється від інших міст того ж періоду Месоамерики тим, що тут знаходяться не 1-2, а 17-18 полів для ритуальної гри у м’яч. Стіни найбільшого з них, що називається Південним стадіоном, вкриті рельєфами із зображеннями Кетцалькоатля та інших божеств, а також сценами людського жертвопринесення, обов’язкового за правилами гри в м’яч. Як відомо, подібно до майянських ігор у м’яч, тотонаки приносили в жертву не переможеного, а переможця, що вважалося великою честю. Це показують рельєфи на стінах стадіону.
У книзі «Стародавня таємниця Квітки Життя» (том 2) метафізик та езотерик, прихильник палеоконтакту Друнвало Мельхіседек стверджує, що майянські ігри в м’яч, де дві команди протягом року проводили гру, подібну до баскетболу, і де, як вважають, переможцям відрізали голови, були тренувальними програмами для подолання страхів.
Майя вважали, що так померти почесно, насправді все це було лише частиною «тренувальної програми високих вимірювань», оскільки природа четвертого виміру така: те, що ви думаєте чи відчуваєте, насправді відбувається.
Англійський антрополог та історик Найджел Дейвіс та американський археолог та антрополог Майкл Коу стверджують на сторінках своїх праць, що жителі Ель-Тахіна відчували хворобливу пристрасть до всього, що було пов’язано зі смертю.
За словами вчених, жителі Ель-Тахіна були «одержимі» кривавою грою в м’яч та жертвопринесеннями. Смерть була їхнім способом життя, як ніде більше у всій Месоамериці.
Різьблені рельєфи зі спіралеподібними візерунками, характерними для культури веракрус, є на всіх будівлях комплексу і на знайдених тут осколках кераміки. Існує припущення істориків, що утворені завитками зображення голів та постаті є різновидом піктографічної писемності цієї культури.
Ель-Тахін… Веракрус… саме сюди вперше підійшли кораблі іспанців під проводом Кортеса. Це історичне місце, де у XVI столітті зустрілися Старий та Новий Світ, саме тут відбулася перша зустріч індіанців та іспанців. На березі зберіглося навіть дерево, до якого Кортес прив’язав свій корабель.
Саме тут проходили зйомки фільму Мела Гібсона — «Апокаліпсис», зокрема тієї драматичної сцени, де індіанці зі скелі спостерігають за кораблями «що стріляють палками».
Здавна місцевість розташування Катемако, Веракруса, Ель-Тахіна була відома чаклунам, магам і шаманам. Чари тут всюди. Можливо, стародавні знання індіанської культури веракрус були запозичені ними у давніх магів — толтеків після падіння «міста богів» — Теотіуакана.
Норберт Классен у книзі «Мудрість Толтеків у новій епосі» пише, що згідно з Карлосом Кастанедою, Теотіуакан був містом стародавніх магів — толтеків, де по всій довжині «вулиці мертвих» у нішах розташовувалися «сновИдці», щоб «закріпити» Піраміду Місяця в «увазі сновидіння».
Хто знає… Ель-Тахін з Пірамідою Ніш… Теотіуакан з Дорогою Мертвих і «сновИдці»… містика…
Зниклі цивілізації Месоамерики забрали з собою свої знання та культуру, залишивши лише сліди свого існування, які, незважаючи на століття досліджень, змушують нас губитися у здогадах і будувати найнеймовірніші припущення та гіпотези.
1992 року Ель-Тахін внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
