Замок Томар. Орден тамплієрів та їх скарби. Португалія

Томар — мальовниче місто, що лежить на берегах річки Набан за 140 км на північ від Лісабона, було засноване в 1157 році Гуалдімом Паішем, першим Великим магістром ордена тамплієрів у Португалії. Над ним домінує розташований на високому пагорбі величний замок-монастир. Припускають, що замок і монастир Лицарів Христа у Томарі заснований на місці давньоримського храму.

Фортеця в містечку Томар укрила тамплієрів, коли за наказом папи Климент V «у п’ятницю, 13-го» 1307 року орден був знищений. Зі смертю Великого магістра Ордену тамплієрів Жака де Моле здавалося, що лицарі-храмовники назавжди зникнуть зі сторінок історії. Але Орден не припинив свого існування; більше того, французькому королю Філіпу IV Красивому незважаючи на всі його зусилля, не вдалося поширити гоніння на тамплієрів по всій Європі.

Багато монархів Європи підтримали французького короля, але не всі. Португальський король Дініш був зобов’язаний тамплієрам не лише визволенням своїх земель і самим троном, але й потребував їхньої постійної допомоги у боротьбі з маврами, тому в цій країні лицарі Храму були виправдані судом.

Португальський король не тільки не вдався до каральних дій проти тамплієрів, але надав у своїй країні притулок тим з них, хто уникнув арештів у себе на батьківщині. Протягом тринадцяти років лицарі-тамплієри продовжували жити в Португалії за своїми законами, проте позиція римського папи була непохитною, і тому в 1318 португальські тамплієри, змінивши свою назву, стали лицарями Ордену Христа.

Тамплієри в Португалії не мали власності, за договором з короною всі замки і землі лише передавались їм у безстрокове володіння за службу. Дініш амністував і створив з тих, хто присягнув йому 69 колишніх тамплієрів Орден Христа, магістром якого став лицар Авіського ордена Жіл Мартінш.

Під новою назвою Орден Христа існував до XVI століття і відіграв дуже помітну роль у воєнних успіхах Португалії. Папа Іван XXII дозволив передати ордену всі володіння португальських тамплієрів, включаючи замок Томар — Конвенту-де-Кришту, що став у 1347 році резиденцією Великого магістра.

Томарські лицарі взяли активну участь у заморських подорожах португальських мореплавців. Васко да Гама та інші мандрівні лицарі-томарці плавали під вітрилами з емблемою Ордена тамплієрів.

Під прапорами з хрестами Ордена тамплієрів каравели Христофора Колумба перетнули Атлантику і досягли острова Сан-Сальвадор, розташованого в Багамському архіпелазі. Христофор Колумб був одружений з доньєю Філіпою Моніс де Палестрелло, донькою Бартоломео Перестрелло — лицаря Ордену Христа, який і передав йому свої морські карти.

Протягом багатьох століть багато португальських королів реконструювали старі та зводили нові споруди монастирського ансамблю відповідно до своїх художніх уподобань. Сьогодні його архітектура є химерною сумішшю романського стилю, готики, стилю мануеліно та ренесансу.

Оборонні споруди включають зовнішню фортечну стіну і цитадель з донжоном. Традиція зводити донжони (головні вежі) була принесена до Португалії тамплієрами, і донжон у Томарі – один із найстаріших у країні.

Іншою новинкою для Португалії, також введеної тамплієрами, з’явилися круглі фортечні вежі, ефективніші для оборони, ніж традиційні квадратні.

Найдавніша будівля Конвенту де Кришту (Convento de Cristo) — кругла церква-ротонда, побудована в другій половині XII століття. Вона споруджена на зразок мечеті Купол Скелі в Єрусалимі, яка, як вважали хрестоносці, була залишком Храму Соломона.

Церква є багатокутником з 16-ма гранями, потужними опорами, круглими вікнами і дзвіницею. За принца Генріха Мореплавця — одного з Великих магістрів Ордену Христа, кругла церква була добудована. Енріке Мореплавець прославився організацією експедицій уздовж західноафриканського узбережжя. Він мріяв обійти Африку та відкрити шлях до Індії. Це позначилося на оформленні зовнішніх стін замку, де зображені постаті моряків, якоря, вітрила, морські чудовиська.

У 1510 році за розпорядженням короля Мануеля I, обраного Великим магістром ордена ще до сходження на престол, у Томарі було розгорнуто масштабне будівництво.

ХІХ століття залишило свій відбиток на зовнішності замку-монастиря. Після скасування ордену в 1834 році, граф Томар, до рук якого перейшов цей архітектурний ансамбль, перебудував частину монастиря в палац, де розташовувалася його резиденція.

На західному фасаді замку Конвенту-де-Кришту знаходиться знамените Королівське вікно, багато прикрашене барельєфами та символом Ордена тамплієрів — великим кам’яним хрестом. Королівське вікно – неперевершений шедевр стилю мануеліно з його перевитими канатами, гронами молюсків та коралами, орденськими хрестами та сферами – емблемою Мануеля І Щасливого.

З Королівським вікном пов’язана цікава історія. В обмін на це вікно у XIX столітті Англія пропонувала Португалії списати всі державні борги. За легендами, у барельєфах вікна зашифровано шлях до скарбів тамплієрів. Так це чи ні – невідомо. Але португальці на угоду не погодились.

Раз на чотири роки в Томарі, де розташований Конвенту де Кришту, проходить Свято Табулейруш. Під час ходи, що супроводжується музикою та феєрверком, 400 дівчат у середньовічному вбранні несуть на головах 15-кілограмові «вежі» з квітів, хліба та фруктів. Всі продукти освячуються і наступного дня роздаються мешканцям та гостям міста.

Це свято пов’язане з культом Святого духу, який був у пошані у лицарського Ордена тамплієрів і успішно відроджений королем Дінішем та його дружиною Ізабелою Арагонською в XIII столітті.

У 1983 році ЮHЕСКО включило замок тамплієрів та монастир Ордену Христа до Списку об’єктів Світової спадщини як унікальну історичну пам’ятку.