Віняй-Вайна — ворота до безсмертя. Перу
Віняй-Вайна (кеч. Wiñay Wayna — «Вічно молодий) — стародавнє інкське місто у Перу (Куско, провінція Урубамба), розташоване на знаменитій Стежці інків за 3,3 км від відомого міста Мачу-Пікчу — міста в небесах.
Стежка, яка веде до Мачу-Пікчу, була однією з найважливіших відгалужень Капак-Ньян — грандіозної дорожньої системи інків довжиною понад 30 000 км, що з’єднувала різні куточки Імперії інків. Wiñay Wayna слугувала зупинкою для паломників і мандрівників на шляху до Мачу-Пікчу.
Сьогодні від Віняй-Вайна залишилися лише руїни, але ця археологічна пам’ятка вражає терасами, храмами та житловими комплексами, гармонійно інтегрованими у гірський ландшафт.
Віняй-Вайна було знайдено на початку XX ст. Нинішнє ім’я безіменним руїнам загубленого міста інків дав основоположник перуанської національної археології Хуліо Сесар Тельо.
Назва цього містечка походить від назви улюбленої інками квітки, що росте в цій місцевості — epidendrum secundum — орхідеї типу «хрестоносець», відомої як зоряна орхідея.
Віняй-Вайна розташоване на крутому схилі гори над річкою Урубамба, на висоті 2700 м над рівнем моря Місто складалося з верхнього та нижнього ярусів, які охоплювалися сільськогосподарськими терасами з численними будівлями.
Віняй-Вайна відповідає архітектурному типу Мачу-Пікчу. З пам’яток архітектури Віняй-Вайна заслуговує уваги так званий Торреон. Це напівкругла фортечна вежа з низкою амбразур та вікон, що знаходиться по сусідству з великою площею.
Водночас в першу чергу Віняй-Вайна є «містом води». У ньому знаходиться не менше 10 джерел і басейнів, які були спеціально спроектовані архітекторами і слугували цілям релігійного культу. В давнину через річку Урубамба існувала гребля.
У стародавніх легендах і переказах усіх регіонів стародавнього землеробства йдеться про те, що землеробство людям дали «боги». Кукурудзу до Мексики приніс великий бог Кетцалькоатль. Осіріс дав культуру землеробства народам Ефіопії та Єгипту. Шумерів долучали до сільського господарства Енкі та Енліль – боги, що спустилися з небес і принесли їм насіння пшениці та ячменю. Китайцям допомагали в освоєнні землеробства «Небесні Генії», а в Тибет «Владики Мудрості» принесли фрукти та злаки, невідомі до того на Землі. Той самий мотив звучить і Перу – тут людей землеробству навчав бог Віракоча.
Масштаби робіт із створення «інкських терас» дозволяють припустити, що навряд чи їх можна зарахувати до періоду Інкської цивілізації. На знаменитих терасах, що оперізують схили гір, інки вирощували також урожай ще у часи, коли конкістадори вторглися до Південної Америки. Це знайшло свій відбиток у хроніках на той час. Тому історики заявляють, що тераси вигадали індіанці. Проте, створення терас інками викликає сумніви.
Створення терас — дуже складна справа, потрібно звести вертикальні стінки, створюючи кам’яну кладку, засипати тераси землею. Якщо підсумувати довжину терас по Перу – вийдуть десятки тисяч кілометрів. Титанічна праця! Про це свідчать тераси інків у Мораї, Пісака, Мачу-Пікчу.
У міфічному вимірі Віняй-Вайна («Вічно молодий») сприймається не лише як археологічна пам’ятка, а як символічний портал між земним і космічним. Інки надавали назві сакрального значення, пов’язуючи її з ідеєю нескінченного оновлення життя. Квітка орхідея, що цвіте цілий рік, стала символ молодості та відродження. У міфічному світогляді інків вона уособлювала життєву силу, що не згасає, навіть після смерті.
Комплекс Віняй-Вайна міг слугувати місцем ініціацій, де молоді воїни чи жреці проходили обряд «відновлення» перед входом до Мачу-Пікчу.
Деякі сучасні інтерпретації вбачають у Віняй-Вайні ворота до безсмертя, де духи предків залишаються «молодими» й допомагають живим. Мандрівники розповідають, що туман, який огортає руїни, — це «дихання вічної молодості», яке приховує та водночас відкриває істину.
У народних переказах місце асоціюється з любов’ю, що не старіє, адже орхідея Wiñay Wayna часто дарувалася закоханим як символ вічної прив’язаності.
