Загадкове і незвичайне скельне місто Петра. Йорданія
ПЕТРА. ЕЛЬ-ХАЗНЕ. АД-ДЕЙР
Петра – дивовижний скарб стародавнього світу, прихований за непроникним бар’єром скелястих гір Йорданії. Петра — місто, висічене в скелях. Про це стародавнє та таємниче місто нічого точно не відомо. За неповторний відтінок скельних споруд його називають Рожевим містом.
Петра – дуже стародавнє місто – столиця Набатейського царства. Розташоване на висоті понад 900 метрів над рівнем моря та 660 метрів над долиною Арави,, у вузькому каньйоні Сік. Історики вважають, що близько 2 тисяч років до н. е. у ці землі прийшли набатеї. Потім їх завоював Десятий римський легіон. В архітектурних елементах Петри мистецтвознавці знаходять пам’ятники, які могли належати і давнім єгиптянам, і давнім грекам, і давнім римлянам. Будівництво двох цитаделів у самому серці Петри приписують хрестоносцям.
Понад тисячу років Петра залишалось загубленим для світу містом, доки 1812 року її не відкрив швейцарський мандрівник і дослідник Йоганн Людвіг Буркхардт. Причому відкриття він зробив інкогніто, видаючи себе за арабського купця.
Неподалік Мадаби, містечка з християнським населенням, розташована знаменита гора Нево, на вершині гори знаходиться «Меморіал Мойсея», де Мойсей побачив Землю Обітовану і де нібито був похований, хоча точне місце його поховання не вказано. І саме у вузькому каньйоні Сік Мойсей ударом жезла добув воду зі скелі. Невелика висохла річка, в каньйоні якої розташована Петра, сьогодні зветься Ваді-Муса (Долина Мойсея).
Стародавнє місто Петра таїть у собі чимало таємниць та скарбів. Мабуть, невипадково Стівен Спілберг вибрав саме каньйон Петри для пошуків Святого Грааля («Індіана Джонс і останній хрестовий похід»).
Шлях до набатейського міста лежить через каньйон Сік — вузьку звивисту ущелину в гірській стіні з пісковика до 60 метрів заввишки, завдовжки близько кілометра, завширшки близько 4 метрів. Залежно від часу доби гори, оточуючі Петру гори забарвлюються в дивовижні кольори — пурпурові, рожеві, темно-червоні, помаранчеві, золотисті.
Петра має найдавнішу історію, але достовірно збереглися відомості лише з XIV століття до н.е. Про Петру, під ім’ям Пел чи Сеір згадують єгипетські літописи. Існує легенда, що у Петрі, захованій у глибині вузького каньйону, зберігали свої скарби єгипетські фараони. У ІІІ столітті до н.е. Петра стала столицею Набатейського царства.
Перше, що бачить мандрівник, який виходить із каньйону Сік, — грандіозний фасад із рожевого каменю заввишки 40 метрів та завширшки 24 метри — «Ель-Хазне». Тут уже давно працюють археологи ЮНЕСКО, але вони не поспішають оголошувати світові, що це насправді за об’єкт – храм, гробниця, сховище скарбів чи щось інше.
Ель-Хазне (буквально означає «скарбниця») — приклад найбільшої майстерності стародавніх архітекторів та каменерізів. Важко уявити, як можна було висікти у скелі таку споруду на висоті 40 метрів. До цих пір археологи не можуть сказати, якими інструментами та як стародавні будівельники висікали фасад, не маючи будівельних риштувань…
Висувається кілька версій спорудження Ель-Хазне: різьбярі спускалися з величезної висоти на мотузках; скелю стісували зверху, вирубуючи сходи і спускаючись нижче.
Можливо, так і було, а можливо, застосовувалися технології, нині нам невідомі. Ще одну гіпотезу можна зустріти у Біблії. У 6-му розділі Книги Буття сказано: «На той час були на землі велетні».
Неподалік міста Петра зберігся набатейский скельний храм Ад-Дейр (у перекладі з арабського «монастир») — монументальна будівля, також вирізана цілком зі скелі. Його розміри 50 метрів завширшки і близько 45 метрів заввишки. Після прийняття християнства в IV столітті будівля використовувалася як монастир. Про це свідчать вирізані у скелі вівтар та орнамент у вигляді хрестів. Ад-Дейр туристи відвідують рідше, ніж Ель-Хазне, оскільки шлях до нього дуже складний — 800 сходів. Досі залишається загадкою, як стародавні архітектори могли створити таку досконалу у своїх пропорціях споруду, повністю вирізавши її у величезній скелі.
Петра досі зберігає свої таємниці, які навряд чи будуть розкриті. Пам’ятник внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і входить до пам’ятників «Нові сім чудес світу». Археологічні роботи в Петрі продовжуються, докладні звіти про дослідження доступні лише фахівцям. Можливо, настане час, коли Петра і скарбниця «Ель-Хазне» відкриють завісу над своїми численними загадками.
