Іракліон – дивовижна столиця Криту — «місто Геракла».
Іракліон — давня назва Кандія — столиця Криту та одне з найбільших міст Греції, адміністративний центр ному Іракліон. Його історія налічує понад 2,5 тисячі років. Сьогодні це великий порт, торговельний та туристичний центр.
Іракліон — дивовижна столиця Криту, названа на честь найвидатнішого героя давньогрецької міфології — Геракла, який здійснив на Криті один з дванадцяти знаменитих подвигів — сьомий. Столиця Криту Іракліон — «місто Геракла» за свою довгу історію належав мінойцям, римлянам, арабам, візантійцям, венеціанцям, туркам і, звісно, грекам.
Історія міста сягає щонайменше I століття н. е. Страбон в «Географії» повідомляє, що Гераклеоном (тобто «містом Геракла») називалася гавань античного Кносса, збудована після занепаду сусіднього Амнісса. Згодом місто обнесли фортечними мурами, і за візантійських часів його називали Кастро, тобто «фортеця».
У 824 році порт був захоплений арабами, які дали місту нову назву Рабд-ель-Хандак, тобто «фортеця з глибокими ровами». Після повернення Іракліона під владу візантійців (961 рік) візантійським імператором Никифором Фокою, арабську назву зберегли, скоротивши до Хандакс.
У 1204 р. після здобуття Константинополя хрестоносцями, Крит був придбаний у них венеційцями. Однак в реальності місто опинилося в руках пірата Енріко Пескаторе. Остаточно влада Венеційської республіки над Іракліоном була встановлена у 1211 році. Місто стало столицею Криту і його головною фортецею.
Турки захопили місто у 1669 році, після найтривалішої в історії 21-річної облоги. Крит отримав статус «пашалика» — області, що безпосередньо управлялась пашою. Але через те, що Іракліон був майже повністю зруйнований, столицю Криту перенесли до Ханьї.
У 1889 році Крит був звільнений від турків, а місто отримало свою античну першоназву — грец. Ηράκλειο — Іракліон.
Іракліон розташований недалеко від легендарного Кносса — центру стародавньої Мінойської цивілізації. Тут можна вивчати археологічні пам’ятники однієї з найдавніших цивілізацій світу — Мінойської, помилуватися на старовинні візантійські та венеціанські церкви, обстежити могутні середньовічні укріплення, насолодитися приголомшливою природою острова, чистим морем і сонцем.
Найцікавіші історичні та архітектурні пам’ятки Іракліону
Археологічний музей Іракліону — один з найбільших музеїв Греції та найкращий у світі, присвячений мистецтву Мінойської цивілізації. Сьогодні в музеї зібрано знахідки з усіх районів Криту, починаючи з часів неоліту і закінчуючи греко-романським періодом (323 р. н.е.) Однак саме мінойський період складає основу експозиції.
Собор святого Марка — колишній католицький храм міста Іракліон, побудований у 1239 році венеційцями і названий на честь покровителя Венеції святого Марка. Церква багато разів зазнавала руйнувань через численні землетруси, а потім знову відновлювалася. Археологи вважають, що колони собору, які зроблені з зеленого каменю, були запозичені у греко-романського монумента в Кноссі.
Церква св. Тита є одним з найважливіших візантійських пам’яток в Іракліоні. Вона була заснована в 961 році після вигнання арабів. Протягом століть ця будівля була одним із символів Іракліона. В ній зберігається головна християнська святиня Криту — голова Св. Тита.
Кафедральний собор св. Міни — один із найбільших грецьких храмів, у якому одночасно міститься до 8000 парафіян. Перша церква св. Міни збудована у 1735 році. 1826 року під час святкування Великодня турки-мусульмани планували зруйнувати храм, але їм завадив кінний офіцер, який розігнав войовничий натовп. Греки назвали це дивом і вирішили, що зберегти церкву допоміг святий Міна. Із цього моменту його оголосили покровителем Іракліону. У 1862 році почалося будівництво великого собору, яке тривало 33 роки. Будівля собору з великим куполом, високими дзвіницями та ажурними лініями витримана у греко-візантійському стилі.
Фонтан Морозіні — венеційський фонтан XVI століття на Площі левів напроти Собору Святого Марка. Фонтан побудований для забезпечення міста водою з гори Юхтас, розташованої за 15 кілометрів. Фонтан названий на честь губернатора острова Франческо Морозіні. Для функціонування фонтану побудували систему каналів та акведуків, один з яких не далеко від руїн Кноського палацу — акведук Морозіні, по якому транспортували воду.
Фортеця Кулес вперше була згадана на початку XIV століття. Вона була зруйнована землетрусами в 1303 році (відновлена генуезцями). Остаточну форму будова набула в 1523—1540 роках, коли новозбудована цитадель, замінила стару фортецю, яка не відповідала вимогам захисту у зв’язку з появою пороху. Венеційці використовували як назву фортеці — Rocca al Mare. Три барельєфи, вмуровані в головні стіни фортеці, зображують лева, як символ святого апостола Марка, що є одночасно і покровителем Венеції, і покровителем фортеці і Іракліона.
Кноський палац — найвідоміша пам’ятка острова Крит і один з найважливіших археологічних об’єктів в Європі. Це легендарний центр мінойської цивілізації, побудований царем Міносом у другому тисячолітті до н. е. Палацовий комплекс мав площу близько 22 000 квадратних метрів і був найбільшою спорудою на Криті.
Перший відомий палац у Кноссі з’явився близько 1900 р. до н. е. на місці поселення прадавніх людей часів кам’яної доби. З моменту першої побудови і до загибелі міста, палац декілька разів знищувався з різних причин, але щоразу відбудовувався.
Одне із значних оновлень сталося близько 1700 р. до н. е. Проте і цей палац невдовзі було зруйновано землетрусом. Сучасні розкопки, які проводилися на межі XIX та ХХ ст. відкрили людству останній, найбільш архітектурно та інженерно досконалий палац мінойців, що датується близько 1650 р до н. е.
Комплекс споруд Кноського палацу концентрувався навколо центрального двору. Це був гігантський 5-ти поверховий палац — лабіринт з величезною кількістю приміщень та переходів . Спочатку слово «лабіринт» було похідним від критського слова «лабріс», що позначало подвійну сокиру — символ політичної могутності Кносса. Приїжджим з материка цей «лабіринт» («будинок подвійної сокири») уявлявся спорудою настільки заплутаною, що його назва стала в грецькій мові словом, що означає місце блукань.
Іракліон має багатовікову історію. Назва його відсилає нас до давньогрецьких міфів і героя Геракла, один із подвигів якого якраз і був здійснений на Криті.
Згадаймо легенду про афінського царевича Тесея. Згідно з міфом, в Аттиці був убитий син Міноса — Андрогей, за що афіняни мали кожні дев’ять років посилати на Крит сім юнаків і сім дівчат «в жертву» кносському чудовиську з тулубом людини і головою бика – Мінотавру.
Перебуваючи серед семи афінських юнаків, Тесей за допомогою кносської царівни Аріадни вбив у Лабіринті Мінотавра і звільнив Афіни від ганебної залежності від Кносса. Тесей зібрав афінян, що жили розкидано їхньою країною, в єдину громаду і став дійсним засновником Афін. З Тесея почалася у ХІ столітті велика історія Аттики.
