Абатство Мон-Сен-Мішель – перлина Нормандії.

Західну Європу, з півночі на схід, перетинає невидима лінія, що з’єднує три святині, розташовані на одній лінії на відстані 1000 км одна від одної та присвячені Архангелу Михаїлу. Перша – на півночі Франції – знаменитий Мон-Сен-Мішель. Друга — Сакра-ді-Сан-Мікеле на горі Піркіріано, поблизу Турина, обрана Умберто Еко декорацією та німим учасником роману «Ім’я троянди». Третя – в Апулії, на горі Гаргано.

Поряд із відомою на весь світ Ейфелевою вежею, існує ще одна візитна картка Франції — замок-абатство Мон-Сен-Мішель — один із наймальовничіших куточків Нормандії. Захоплюючий дух рівнинний ландшафт, гирло річки Куенон і морські припливи і відливи, найсильніші на узбережжі Європи – здається, сама природа створила передумови, щоб, за «Золотою легендою», в 708 році Архангел Михаїл дав завдання єпископу Авранша Святому Оберу побудувати на скелі церкву.

Острів, обраний Михаїлом для будівництва обителі – один із трьох гранітних утворень, що виступають із моря в бухті Сен-Мішель. Сьогодні вони звуться Мон-Сен-Мішель, Томблен і Монт Доль. Всесвітню популярність отримав лише Мон-Сен-Мішель, завдяки своїй історії пов’язаній з дивовижним замком-абатством на скелі і містечком, що розкинулося біля її підніжжя.

Острова мала стати першим оплотом численним набігам вікінгів, яким систематично піддавалася Нормандія. У 966 році норманський герцог Річард I передав Мон-Сен-Мішель ченцям-бенедиктинцям, які й заснували тут абатство. За п’ять століть будівництва (XI — XVI ст.) над островом виріс ансамбль романських і готичних будівель, що піднімаються вгору схилом гори.

До XII століття монастир став одним із головних релігійних центрів для численних паломників із Європи. Останні штрихи, які й довершили образ сучасного монастиря, вносилися аж до XVII століття, внаслідок чого над островом почав височіти складний комплекс будівель та споруд, в архітектурі яких перекликалися готичні та романські стилі.

Географічно – острів розташований біля північно-західного узбережжя Франції, на 285 км на захід від Парижа. З материком острів з’єднаний мостом, хоча ще нещодавно була насипна дамба, але влада вирішила дамбу розібрати, оскільки за висновком експертів водний режим бухти викликає серйозні побоювання, у тому числі спричинені складною екологічною обстановкою (піщані наноси поступово з’єднують острів з материком).

Туристів з усього світу приваблює мальовниче розташування абатства на скелі, що височить біля берега, а також унікальні для Європи припливи і відливи. Двічі за місячну добу (через 24 години 50 хвилин) у бухті відбуваються припливи і відпливи, найбільші на узбережжі Європи, і другі за амплітудою на всій земній кулі. Вода може відходити від острова Сен-Мішель на 18 км і поширюватися до 20 км вглиб узбережжя.

Найбільша в Європі висота припливу (до 14 метрів), висока швидкість приливної хвилі та хиткі піски дна, спільно з крутістю скелі протягом століть створювали сприятливі умови для усамітнення та захисту від нападу ворога. Спочатку гора знаходилася на суші, оточена лісами, і була місцем проживання племен кельтів, де друїди здійснювали свої обряди. Потім, в результаті ерозії ґрунту, викликаного діяльністю моря і трьох річок, що впадають в нього, море наступило на сушу.

Вражаючий острів, основою якого служать мільйони тонн граніту, має лише 930 метрів у діаметрі, а найвища точка розташувалася на висоті всього в 92 метрах над рівнем моря. Саме цей острів й уподобали ще у VIII столітті бенедиктинські ченці, які й стали його повноправними господарями на довгі століття, збудувавши абатство.

Це місце здавна оповите містичною аурою: кельти називали острів Могильною горою, а друїди приходили сюди поклонятися заходячому Сонцю. Одна з легенд свідчить, що саме на Могильній горі в золотій труні та золотих сандалях було поховано Юлія Цезаря.

Мон-Сен-Мішель є символічним відображенням структури середньовічного суспільства. Нижній ярус, де знаходиться селище, символізує собою клас «тих, хто годує» — селян, ремісників і торговців. Далі йдуть будівлі, призначені для лицарства та королів — «тих, хто воює». І, нарешті, на самій вершині — абатство, де живуть «ті, хто молиться», — ченці. Вінчає Мон-Сен-Мішель високий шпиль та позолочена фігура Архангела Михаїла вагою 820 кг та висотою 3,5 метра. Як кажуть ченці-бенедиктинці, Мон-Сен-Мішель пов’язує собою Землю, Світ Людей та Небеса.

Мон-Сен-Мішель — унікальний шедевр західноєвропейської культури, архітектури та архітектури. Потужні стіни фортеці з бійницями, вузька вуличка стародавнього міста, спрямовані в небеса дзвіниці і храм на вершині скелі, що вражає величчю, викликають справжнє захоплення і трепет у мандрівників.

Віктора Гюго був захоплений цим островом і назвав його «пірамідою в океані». Гі де Мопассан назвав Мон-Сен-Мішель «грандіозною коштовністю, витонченою, як камея…»

З 1979 року Мон-Сен-Мішель входить до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.