Чернігів — стародавнє, славетне місто легенд. Золото Полуботка.
Чернігів — одне з найдавніших міст України, з багатою історією, що сягає кінця VII століття. Розташоване на злитті річок Стрижень і Десна, місто було важливим центром Київської Русі та столицею Чернігівського князівства. У середньовіччі Чернігів поступався лише Києву за впливом і розмірами.
Чернігів є славетним містом завдяки своїй багатій тисячолітній історії, що зберегла пам’ятки від дохристиянських часів до сьогодення, включаючи об’єкти доби Русі та Гетьманщини, які є частиною «міста легенд».
Чернігів — одне з найбільших міст Європи в XIII ст., одвічний конкурент Києва, славетне місто, про здобуття якого мріяли вельможні князі, литовці, поляки, росіяни і навіть кримські татари. Легенди про Чернігів будили уяву всіх, хто їх чув далеко за межами країни.
Вперше Чернігів згадується в літописі під 907 роком в «трактаті князя Олега з греками». У ранньому середньовіччі місто було укріпленим городищем, а з IX століття увійшло до складу Київської Русі і стало найважливішим і найбагатшим містом держави поряд із Києвом.
У XI—XIII століттях Чернігів був центром Сіверщини і Чернігівського удільного князівства. Першим у ньому господарював Мстислав Володимирович, брат Ярослава Мудрого.
Чернігів — справжній скарб історії, містики та архітектурної величі. Його понад 1300-річна історія переплітається з легендами, що оживають у кожному камені стародавніх храмів і курганів.
Культурна спадщина Чернігова
Чернігівський дитинець
Чернігівський дитинець — Чернігівський Вал — серце стародавнього Чернігова, що датується VII—XIII ст. Дитинець був могутньою для того часу фортецею, оточеною глибоким ровом, високим земляним валом з дерев’яними стінами та вежами.
У XI столітті дитинець був головним політичним і релігійним центром Чернігово-Сіверської землі. Саме тут князь Мстислав Володимирович після перемоги над Ярославом Мудрим у Лиственській битві 1024 року заклав Спаський собор — один із найдавніших мурованих храмів Київської Русі. У XII–XIII століттях Чернігів переживав розквіт: населення сягало 20 тисяч, а площа дитинця — близько 16 га. Це робило місто одним із найбільших у Європі того часу.
Нині це історичний парк із чудовими краєвидами, пам’ятками архітектури XI–XVII століть, гарматами на бастіонах, музеями та місцями для прогулянок.
Спасо-Преображенський собор
Спасо-Преображенський собор — одна з найдавніших кам’яних споруд України, шедевр давньоруського зодчества, що зберігся з часів Київської Русі. Його ще називають Спаським собором, і він є головною святинею Чернігівського дитинця.
Закладений близько 1030 року князем Мстиславом Володимировичем, сином Володимира Святославича. Будівництво почалося після того, як Мстислав отримав Чернігівське князівство. За літописом, він був похований у соборі, який сам і започаткував. Завершив будівництво Святослав Ярославич, син Ярослава Мудрого.
Собор поєднує візантійську хрестово-купольну та базилікальну форми — унікальне планувальне рішення для того часу. Має п’ять бань (куполів), восьмистовпну конструкцію і сходову вежу, що вела на хори — місце для князя та його оточення. Висота центральної бані — близько 30 метрів, товщина стін — 1,5 м, фундамент заглиблений на 2,8 м.
Борисоглібський собор
Борисоглібський собор у Чернігові — велична пам’ятка архітектури XII століття, присвячена святим князям Борису та Глібу. Він розташований поруч зі Спасо-Преображенським собором у Чернігівському дитинці, утворюючи сакральний ансамбль, що втілює духовну та політичну силу князівської доби.
Збудований у 1120–1123 роках за наказом князя Давида Святославича, як родинна усипальниця чернігівських князів. Присвячений першим канонізованим святим Русі — Борису і Глібу, синам Володимира Великого, які загинули від руки брата Святополка. У соборі поховані представники князівської династії, зокрема сам Давид Святославич.
Значний внесок в оздоблення храму зробив гетьман Іван Мазепа. Саме на його замовлення у німецькому місті Аугсбург майстер Філіп Якоб IV Дрентветт зробив срібні з позолотою царські врата, масою близько 56 кг.
Катерининська церква
Катерининська церква в Чернігові — перлина українського бароко, символ козацької доблесті та духовної величі. Її білосніжні стіни та золоті бані здіймаються над Десною, вітаючи кожного, хто в’їжджає до міста з боку Києва.
Збудована наприкінці XVII — початку XVIII століття на честь чернігівських козаків, які героїчно брали участь у штурмі турецької фортеці Азов в 1696 році. Названа на честь святої великомучениці Катерини, покровительки жіночої мудрості та віри. Зведена на кошти козаків, братів Лизогубів. Церква побудована без жодного цвяха — лише з дерева, каменю та вапна.
Курган Чорна могила
Чорна могила — це найбільший курган Чернігова, монументальна поховальна споруда доби Київської Русі, що зберіглася донині. Вона є не лише археологічною пам’яткою, а й джерелом легенд, символом давньої сили та містичної глибини.
Курган датується X століттям, приблизно часом правління князя Святослава Ігоровича. У 1872 році в ході розкопок було знайдено зброю, прикраси, кінське спорядження, срібні та золоті речі, що свідчать про високий статус похованих.
Курган насипано з чорнозему, звідки й назва — «Чорна могила». Його висота — близько 11 м, діаметр — понад 40 м. Це один із найбільших курганів на території України, порівнюваний із скіфськими царськими могилами.
Курган Чорна могила — найзагадковіший з усіх чернігівських курганів. За стародавньою легендою, у кургані нібито був похований засновник Чернігова – князь Чорний, на честь якого і було назване місто. Ця велетенська земляна піраміда, на спорудження якої було використано близько 6 тис. кубометрів грунту, вперше згадується у літописі ще у 1147 році.
Антонієві печери
Антонієві печери — це підземний монастирський комплекс, що поєднує духовну глибину з містичною атмосферою. Вони розташовані на Болдиних горах і є одним із найтаємничіших місць стародавнього Чернігова.
Печери засновані у 1069 році преподобним Антонієм Печерським, який прийшов із Києво-Печерської лаври. За переказами, Антоній викопав печеру власноруч, шукаючи усамітнення для молитви. Згодом навколо печери виник монастир, що став духовним центром Чернігівщини.
Загальна довжина підземного комплексу 350 метрів, глибина — до 12 м. Складається з підземних келій, усипальниць, церков, ходів, вентиляційних шахт. Вважається, що печери мають цілющу енергетику та захищають від злих духів. Є легенди про потойбічні голоси, зникнення людей, таємні ходи, що ведуть до Десни.
Легенда Чернігова – «золото Полуботка»
Ця легенда — справжній скарб української міфології, що поєднує історичні факти, політичні інтриги та надію на майбутнє.
Відомий своєю боротьбою за автономію Гетьманщини, гетьман Лівобережної України у 1722–1724 роках — Павло Полуботок був заможним магнатом: володів землями, пасіками, винокурнями, торгував хутром і зерном.
За легендою, Полуботок відправив гетьманські скарби до Лондона, заповівши повернути їх незалежній Україні чи своїм нащадкам. 1720 року син гетьмана Яків за батьковим розпорядженням поклав на рахунок лондонського «Банку Ост-Індійської компанії» барильце золота.
До Росії це золото спробували повернути кілька імператорів, починаючи від Петра I, а від середини XIX сторіччя претензії на скарб гетьмана стали заявляти його нащадки. У 1908 р. 350 його нащадків провели з’їзд у місті Стародубі, відправивши до лондонського банку 25 представників з вимогами повернути відсотки, які набігли за 200 років у розмірі 213 млн карбованців.
У середині 1950-х рр. розшуком скарбу Полуботка зайнялась Ін’юрколегія СРСР, а від 1991 р. — влада незалежної України. Нині йдеться вже про суму на внеску Полуботка в 16 млрд фунтів стерлінгів. Однак службовці банку, спадкоємця «Банку Ост-Індійської компанії», донині ігнорують усі запити, посилаючись на таємницю вкладу та відсутність у претендентів необхідних паперів, що підтвердили б їхні права.
Ця легенда — не просто історія про золото. Це символ надії, гідності та віри в майбутнє.
