Дивовижні статуї острова Нуку-Хіва. Полінезія
Багато знахідок археологів не тільки не розкривають загадки стародавніх цивілізацій, а й ставлять нові нерозв’язні питання. До таких артефактів, можна віднести статуї, що не мають аналогів у світі, виявлені на острові Нуку-Хіва.
Досі залишається загадкою, чому стародавні люди увіковічнили у камені загадкових, інопланетних істот. Можливо, прообразом для стародавніх скульптур послужили реальні істоти – рептилоїди, які колись відвідували Землю.
Атол Нуку-Хіва (старе ім’я Адамс або Мерчант) займає площу 339 км². У довжину узбережжя сягає — 25 км, завширшки — 17 км. Острів розташований у Французькій Полінезії та є найбільшим на Маркізському архіпелазі.
Нуку-Хіва в перекладі означає «Величний острів». Природа острова дуже мальовнича: гірські схили змінюються густими джунглями, а теплих прибережних водах ховається неймовірної краси світ. На острові височіють два вулкани, оточені гострими скелями, один із кратерів яких заповнений водою. Острів не торкаються природні стихії, відсутній сезон дощів. Це дозволяє мешканцям, які проживають на острові, вести безтурботне існування.
Нуку-Хіва, як і всі Маркізькі острови, — вулканічного походження. Вершина найвищої гори — Текао (1224 м) — найвища точка конуса величезного згаслого вулкана. Він з’явився 2-5 млн років тому, утворивши острів, відтоді його активність поступово знизилася. Острів являє собою два вкладених один в одного старих вулкана, які сформували дві концентричні кальдери.
У середині минулого століття американськими археологами було проведено низку робіт з вивчення атолу. В результаті вдалося встановити, що перші поселення, облаштовані Нуку-Хіва, датуються 150 роком. Імовірно, перші поселенці прибули з острова Самоа.
Основою економіки на острові були гончарна справа та каменеобробка. Острів’яни мали славу умілих будівельників та скульпторів. Період з 1100 по 1400 рр. — розквіт кам’яного будівництва: за ці три століття було побудовано більшість кам’яних споруд на острові. До них належать і всесвітньо відомі скульптури тікі.
Першим відомим західним мандрівником, хто висадився на острові та описав його, був американець Джозеф Інгрем. У квітні 1791 року його корабель досяг берегів острова, і завдяки йому острів був нанесений на карти. У 1842 р, коли острів перейшов під юрисдикцію Франції, чисельність населення становила 12 тис. чол.
Потім європейці занесли на Нуку-Хіва віспу, проти якої у тубільців не було імунітету, і вони масово гинули. Скоротилася чисельність населення ще через діяльність перуанських работорговців, що вивозили людей в Південну Америку, а також через поширення опіуму, завезеного сюди китайцями в 1883 р. У 1934 році чисельність населення Нуку-Хіва становила всього 635 осіб. Наразі острів — частина заморського співтовариства Франції. У 2012 році на острові проживало 2966 осіб.
У часи, коли на невеликому клаптику суші проживала велика кількість мешканців, гостро стояло продовольче питання. Багато вчених сходяться на думці, що нестача білкової їжі спровокувала розвиток на острові Нуку-Хіва культури канібалізму. Практикувалися також ритуальні жертвопринесення місцевому морському божеству Іка. Острів’яни почали відмовлятися від канібалізму лише після того, як в 1839 р. на Нуку-Хіва з’явилися перші католицькі місіонери.
Нуку-Хіва мало чим відрізняється від подібних островів у Полінезії. Мальовнича природа, традиції та звичаї, спосіб життя практично ідентичні. Єдиною істотною відмінністю, що виділяє острів, є розташоване на його території поселення Темехеа-Тохуа, біля якого було виявлено незвичайні скульптури.
За припущенням археологів, скульптури є ритуальними статуями стародавніх божеств і датуються XI-XIV століттями. Місцеві жителі називають ідолів – тікі. Статуї відрізняються незвичайною формою і зображують дивні істоти, начебто з іншої планети. Кам’яні статуї, що зображують божеств, яким поклонялися древні полінезійці, мають опуклий живіт, великі і довгасті голови з великими очима.
Особливістю цих ідолів є їхня дивна зовнішність. Складається враження, що скульпторам позували інопланетні істоти, якими ми представляємо інопланетян. А звідки про них знали давні аборигени Нуку-Хіва?
Малоймовірно, що це плід буйної фантазії скульптора. Можливо, давні жителі Нуку-Хіва бачили цих дивних істот з великими очима, які, очевидно, мали якусь магічну владу над жителями, раз ті визнали їх своїми божествами і поклонялися їм.
Кожна скульптура на острові унікальна, найбільша статуя досягає заввишки 2,5 метра. За місцевими повір’ями, у кожному ідолі укладено силу зображеного бога. Тут можна знайти ідола війни, врожаю, удачі та ін.
На думку уфологів, моделями для скульптур були різні раси прибульців. На острові можна виявити статуї, що нагадують так званих рептилоїдів і статуї сірих прибульців?! 
Яку роль прибульці з космосу могли зіграти в історії острова Нуку-Хіва достеменно невідомо. Можливо, знання про прибульців було завезено на острів із материка та прижилося у місцевому етносі. У будь-якому випадку загадку таємничих ідолів ще треба розгадати. 
