Інки та боги. Полігональна кладка та кукурудза. Фрактали

Все нескінченно. Всесвіт нескінченний так само, як нескінченний фрактал. Земля обертається навколо Сонця. Сонце рухається навколо центру Галактики, виконуючи повний обіг за 220 млн. років. Галактика обертається навколо величезних розмірів чорної діри – Стрільця А. Від Землі до центру Галактики майже 30 тисяч світлових років. Скільки б ми не наближалися до центру, скільки б не віддалялися від нього — фрактал залишатиметься подібним до себе.

Уявіть собі, що все довкола — фрактал. І ми теж є частиною цього фракталу. Нескінченна самоподібність.

Основний постулат легендарної «Смарагдової Скрижалі» Гермеса Трисмегіста говорить:

«Те, що знаходиться внизу, аналогічно тому, що знаходиться вгорі».

Цей принцип прийнято за аксіому послідовниками герметичної філософії, які стверджували аналогію між мікро та макро світами.

Дослідникам давньої культури Месоамерики знадобилися роки, щоб зрозуміти, що доколумбова архітектура інків безпосередньо пов’язана зі структурою кукурудзяних зерен.

Імперія інків була найбільшою і наймогутнішою державою Нового Світу до пришестя іспанських конкістадорів, охоплюючи територію, яку сьогодні займають Перу, великі регіони Чилі та Еквадору, а також невеликі куточки Аргентини та Болівії.

Перші історичні відомості про найбільшу імперію інків датуються 1200 роком н.е., останні — 1544. Важко уявити, як за 350 років інки могли досягти такого найвищого рівня розвитку, щоб збудувати через гори тисячі кілометрів доріг, сотні кілометрів підземних тунелів, звести Куско, Тіуанако, Мачу-Пікчу, циклопічні споруди Ольянтайтамбо та Саксайуаман.

Дивовижні технології інків та їх попередників шокують та дивують істориків та мандрівників. Інки зуміли створити могутню імперію, що змінила вигляд Анд і підкорила безліч народів. Вони досягли високорозвиненого соціального ладу, не опанувавши навіть колесо.

Інки проводили складні хірургічні операції, володіли мистецтвом муміфікації. Вони споруджували кам’яні будівлі, не використовуючи цементу, при цьому їхні будівлі витримували такі землетруси, за яких пізніші іспанські будівлі руйнувалися до фундаменту. Інки створювали (чи вони?) колосальні геогліфи, споруджували на крутих андських схилах унікальні кам’яні тераси, виконували операції на черепі, застосовували технології виробництва генетично модифікованої їжі, змінювали ділянки струмків і річок.

Наявність мегалітичної полігональної кладки в гігантських спорудах Месоамерики викликає серйозні сумніви в прийнятій істориками картині минулого цього регіону. Одним із яскравих прикладів є храм Коріканча та монастир Санто-Домінго в Куско – колишній столиці інкської імперії.

Межує з легендами історія про експедицію групи дослідників із Франції та США, які у 1952 році знайшли на околицях Куско вхід у підземелля та спустилися туди. З семи учасників експедиції через 15 днів на поверхню вибрався лише Філіп Ламонтьєр із кукурудзяним качаном із чистого золота (!?).

Інки дійсно використовували Куско як столицю своєї імперії, але якщо врахувати наявність споруд зовсім іншої — набагато більш розвиненої в технічному відношенні — цивілізації, виникає питання: чиєю столицею Куско був спочатку?

Мовою індіанців кечуа слово «Куско» означає «Пуп землі». Самі інки вважали це місце священним – «будинком богів». Якщо зважити на концентрацію мегалітичних споруд Південної Америки поблизу долини Куско, то можна припустити, що це був центр стародавньої високорозвиненої цивілізації, представників якої індіанці називали «богами».

Ще один цікавий факт. У західній частині мексиканського штату Морелос знаходиться давнє доколумбовське поселення Шочикалко, яке з ацтекського перекладається як «будинок квітів». Шочікалько вважається місцем народження культу та обожнювання бога Кетцалькоатля — «Пернатого Змія», що мало велике значення для пізніших культур, таких як тольтеки.

Назві «Шочикалко» віддало перевагу нове покоління, раніше це доколумбівське поселення називалося «Тамоанчан», що означає «Країна дощу та туману» — у міфології ацтеків — «земний рай». Тамоанчан — рідне місто Кетцалькоатля — вважається місцем народження людства.

У книзі «Загадка Фестського диска та змієприхильники» Мацей Кучинський описує нинішній Шочикалко як міфічний Тамоанчан – місто Кетцалькоатля – «місце сходження» бога.

Як свідчать легенди, у Тамоанчані росло Дерево Життя роду людського – це було місце народження людини. Кетцалькоатль саме тут створив людину, і щоб вона не загинула з голоду, дав їй їжу — кукурудзу.

У стародавніх легендах і переказах всіх регіонів стародавнього землеробства «очевидці» заявляють те саме – землеробство людям дали деякі «боги». У Мексику кукурудзу (маїс) приніс великий бог Кетцалькоатль.

І ще більше примітно, що ці стародавні легенди і перекази цілком узгоджуються з цілою низкою «дивних» фактів, які не отримують пояснення в рамках прийнятої істориками картинки минулого.

Вчені-генетики в результаті своїх багаторічних досліджень так і не змогли знайти жодних перехідних форм від диких рослин до своїх окультурених родичів практично по всіх основних зернових культурах — у тому числі і по кукурудзі (маїсу), що росте в Південній Америці.

Порівнюючи качан маїсу та стіни полігональної кладки стародавніх споруд Месоамерики, в думках з’являється слово «фрактал». Схожість разюча. Фрактали ми бачимо всюди, але часом їх не помічаємо: дерева, корали, сніжинки, русла річок, спіралі раковини, бджолині соти… «Самоподібність» можна зустріти, досліджуючи форми молекул чи галактик…

Відкрита Бенуа Мандельбротом фрактальна геометрія демонструє принцип нескінченного вкладення самоподібних структур один в одного на основі простих математичних співвідношень.

Індіанською (кременистою) кукурудзою традиційно прикрашають двері та стіни американських будинків у День подяки. До чого тут кремінь? За однією з версій, індіанська кукурудза «суперничала» з улюбленим каменем первісної людини з давніх-давен.

Маїс здавна культивують у Перуанських Андах, на висоті 3 тис. метрів над рівнем моря. Хоча маїс росте також у Болівії, Аргентині, Колумбії, Еквадорі і навіть у Північній Америці, спочатку її територія була обмежена саме територією Імперії інків, яку сьогодні займає Перу, причому кукурудза таки набагато давніша за інків.

Що ж, доводиться повернутися до легенд та міфів індіанців Месоамерики, що відносять нас до часів «богів», які дали стародавнім народам Месоамерики не лише кукурудзу, а й унікальні технології будівництва.