«Королівське місто» Жовква — місто «Кави з кардамоном». Львівщина
Місто Жовква було закладене у 1597 році на землях давньоруського поселення Винники, неподалік старовинного міста Щекотів, яке згадувалося у Галицько-Волинському літописі 1242 року.
Перша згадка в літописах про село Винники датується 1368 роком. Після розпаду Галицько-Волинського князівства і захоплення його земель Польщею наприкінці XVI століття (1588 р.) Винники перейшли у власність гетьмана Станіслава Жолкевського, який згодом одержав королівський привілей Зигмунта III Вази на будівництво нового міста та на право назвати нове місто Жовквою (1603 р.).
У XVII столітті Жовква була резиденцією короля Речі Посполитої Яна III Собеського, завдяки якому місто стали називати «королівським». Місто задумувалося як «ідеальне» — з регулярним плануванням, укріпленнями та сакральними спорудами.
Жовква унікальна. Це одне з найкрасивіших ренесансних міст України, воно перевершує всі міста Галичини, за винятком Львова, у кількості історичних, архітектурних та релігійних пам’яток. У Жовкві 55 пам’яток архітектури світового, національного та регіонального значення, 2 пам’ятки садово-паркового мистецтва, 15 пам’яток історії.
Визначні місця Жовкви
Ансамбль ринкової площі (площа Вічева)
На перший погляд площа дуже велика, як на Жовкву. Вважається, що розміри площі відповідають розмірам замку, що за ренесансними традиціями має символізувати гармонію влади та народу.
Замок почав будуватись разом з заснуванням міста і є пам’яткою архітектури епохи ренесансу. Побудували замок на замовлення Станіслава Жолкевського в 1594–1606 роках як оборонну споруду. Замок витримував облоги, хоча кілька разів його здобували козаки. Наприкінці XVII століття замок був улюбленою резиденцією польського короля Яна III Собеського, за якого пережив період найбільшого розквіту. Активний етап реставрації замку розпочався у 2015 році. У відремонтованій східній вежі влаштовано експозиції Державного історико-архітектурного заповідника міста Жовква.
Церква — одна з найцінніших пам’яток міста Жовква, яка є об’єктом спадщини ЮНЕСКО. Цей храм був збудований у 1720 році на кошти королевича Константія Владислава Собєського та парафіян.
Церква є триверхою, бароковий іконостас складається із 50-ти ікон, виготовлених у 1728 році майстрами іконописної школи Івана Рутковича. Троїцька церква – це шедевр дерев’яної архітектури Галичини.
Костел був задуманий як родова усипальня Жолкевських. Згодом тут були поховані Жолкевські та інші польські діячі.
Тут навіть збережені надгробки з мармуру. За кількістю і значимістю поховань видатних діячів Польської держави костел часто називають «Малим Вавелем».
Храм вважають найбільшою, найгарнішою, найбагатшою спорудою Жовкви. Його дзвіниця отримала назву «малої Пізанської вежі», оскільки є трохи перехиленою.
Церква Пресвятого Серця Христового і монастир Різдва Христового
Церква Пресвятого Серця Христового і монастир Різдва Христового — культова споруда та обитель отців Василіян, пам’ятка історії і архітектури. Споруджено церкву у 1612 році на місці дерев’яної василіанської церкви. Один з найцікавіших українських храмів, славний своїм стінописом, що поєднує біблійні мотиви з національно-історичними.
Жовківська синагога — одна з найбільших синагог у Європі. Перші відомості про жовківських євреїв походять з 1600 року. Станіслав Жолкевський дозволив тоді євреям збудувати свою божницю. Перша синагога на цьому місці була побудована з дерева в 1625 році. Синагога входила в систему міських укріплень, тому більш схожа на оборонну вежу, аніж на культову споруду. Сьогодні синагога перебуває у напівзруйнованому стані, попри статус пам’ятки архітектури.
Жовква – це місто-музей, місто-легенда, перлина Львівщини, яке поєднує ренесансну архітектуру, історичні пам’ятки та багатий пласт міфів. Жовква тиха і провінційна, але аж ніяк не без свого «шарму».
Жовква – це місто, яке перенесе вас у добу Середньовіччя. Колишня резиденція польського короля, старовинний замок з оборонними стінами та в’їзними брамами, міська ратуша, ринкова площа та муровані храми, унікальна дерев’яна церква, яка включена у список світової спадщини ЮНЕСКО.
За легендами, у стінах замку діяв монетний двір, а у підземних ходах досі зберігаються королівські скарби власників замку.
Жовква — «ідеальне місто» доби ренесансу, місто «Кави з кардамоном» — історичної драми, події якої розгортаються у Жовкві та Львові XIX століття.
Легенда про Жовкву і кардамон
Колись у Жовківському замку жила молода дівчина, донька купця, що привозив прянощі зі Сходу. Її улюбленим був кардамон — зернятка, які вона ховала у срібній скриньці. Казали, що аромат кардамону міг розкрити правду про серце людини: якщо зернятко кинути у вогонь, воно тріскало, коли поруч стояв той, хто приховує таємницю.
У місті з’явився юнак, шляхтич із чужини, який прагнув здобути прихильність дівчини. Але його минуле було сповнене змов і небезпек. Кожного разу, коли він заходив до замку, зернятка кардамону тріскали у вогні, нагадуючи про приховану правду.
Та попри це, між ними народилося кохання — таке ж гірко-солодке, як кава з кардамоном. Місто стало свідком їхніх зустрічей.
Легенда каже: якщо в Жовкві випити каву з кардамоном біля старої ратуші, можна відчути подих тієї історії й почути, як зернятка шепочуть про долю, кохання, пристрасть, східні прянощі та таємниці.
