Київ… тисячолітня історія, збережена у назвах.  

Київ, з його багатою історією та природною красою, приховує в собі чимало місць, які споконвіку вважалися сакральними та енергетично потужними. Від давніх пагорбів, які зберегли в собі силу язичницьких богів, до сучасних місць, які мають особливу енергетику.

Київ — це не лише вулиці та будинки, а й жива пам’ять поколінь, яка зберіглася у назвах. Назви районів Києва — це живі архіви міста, де кожне слово зберігає відбиток епохи: від язичницьких культів і ремесел до монастирських земель та козацьких поселень. За кожною назвою району Києва стоїть історія, легенда або давній переказ.

Видубичі

Походження назви має декілька версій, хоча усі пов’язані виключно із назвою місцевості Видубичі. За легендою, Видубицький монастир був заснований на місці, де свого часу випірнула (видибнула) дерев’яна статуя язичницького бога Перуна, яку під час хрещення Русі у 988 році князь Володимир  наказав скинути до Дніпра з Володимирської гірки. Звідси й крик: «Видибай, Боже!»

Змієві вали

Назва Змієві вали пов’язана з фольклорною традицією, яка у формі легенд та казок зберегла розповідь про Добриню Микитича і Змія Горинича.

Давньоруський богатир Добриня Микитич здолав Змія, який нібито жив біля Києва, впряг його в рало і провів височезну й довжелезну борону — вали. Призначенням валів був захист княжої столиці — Києва від кочівників, які часто нападали, пересуваючись степом. Добриню Микитича жителі Києва увічнили в назвах вулиць – на Оболоні є вулиці Богатирська та Добринінська.

Поділ

Поділ — найстаріший район Києва. Його назва походить від старослов’янської «по долу» – низинна місцевість, у долині Дніпра. Це дійсно найбільш низька і рівнинна територія Києва, яка оточена горами – Старокиївською i Замковою та схилами Хоревиці і Щекавиці.

Головна площа Подолу – Контрактова виникла ще за часів Київської Русі. Назва «Контрактова площа» виникла через те, що купці Києва укладали контракти саме на цій площі, а наприкінці XVIII ст. тут щорічно проходили міжнародні контрактові ярмарки. Сюди приїздили комерсанти з Австралії, Італії, Греції, Польщі.

Оболонь

Оболонь — назва  походить від давньоруського слова «болонь» (або «болоніє»), що означає заливний луг, низький берег річки, який регулярно затоплюється весняними водами Від того ж кореня походить і назва італійської Болоньї.

Жуляни

Назва історичної місцевості Жуляни походить від літописної річки Желянь (згодом — річка Жилка), яка згадується у давньоруських літописах ще у 1093 році. Інша версія походження назви від язичницького капища давньослов’янської богині скорботи та плачу — Желі (Жалі), яке могло знаходитися на берегах річки.

Куренівка

Назва історичної місцевості Куренівка має кілька версій походження. Головна з них пов’язана з козацькою добою. У XVII столітті в цій місцевості розташовувалися військові курені (козацькі житла) Київської козацької сотні.

Деміївка

Деміївка — назва походить від прізвища (або імені) купця Демія, який контролював переправу через річку Либідь.

Борщагівка

Борщагівка походить не від страви борщ, а від однойменної річки, на берегах якої колись у великій кількості росла рослина «борщівка» (борщівник). Згодом ця назва закріпилася за низкою поселень, що належали київським монастирям.

Конча-Заспа

Конча-Заспа — легенда каже, що тут козаки застали зненацька польське військо. Вартові кричали: «Кінчай засипати!» — і так залишилася назва. Інший переказ пов’язує назву з половецьким ханом Кончаком, який разом зі своїм військом нібито дійшов до цих місць, міцно заснув і був розбитий киянами.

Теремки

Вперше місцевість Теремки згадується в Іпатіївському літописі ще у 1150 році як урочище Теремець. Вважається, що там розташовувалися заміські дерев’яні садиби знаті, які зовні нагадували казкові тереми.

Кирилівська гора

Назва Кирилівської гори походить від стародавнього Кирилівського монастиря, який був заснований у XII столітті чернігівським князем Всеволодом Ольговичем на честь його святого покровителя — Кирила Олександрійського.

За легендою, саме в печерах цієї гори Кирило Кожум’яка здолав дракона. За іншою легендою, Змія переміг билинний богатир Добриня Микитич… Існує легенда, за якою Змія не було вбито, лише загнано глибоко під землю, в глибокий лаз під Дніпром. Змій нібито затаївся в печерах, над якими стоїть зараз Кирилівська церква, і спить там уже багато століть…

Річка Либідь

Назва річки Либідь нерозривно пов’язана з легендою про заснування Києва. Згідно з давніми переказами, річка утворилася зі сліз княжни Либіді — сестри легендарних засновників міста Кия, Щека та Хорива. Вважається, що горда княжна відмовляла всім своїм залицяльникам. Коли ж вони перестали до неї свататися, вона оселилася на самоті й так гірко плакала, що її сльози перетворилися на повноводну річку.

Почайна

Назва Почайна походить від однойменної легендарної київської річки — правої притоки Дніпра, яка вважається історичним місцем Хрещення Київської Русі князем Володимиром у 988 році.

Хрещатик

Назва головної вулиці Києва походить від місцевості Хрещата долина (або Хрещатий яр). У давнину цей район був глибокою долиною, яку перетинала велика кількість інших ярів, балок та струмків. Вони ніби «перехрещувалися» між собою, утворюючи перехрестя, звідки й пішла назва.

Труханів острів

Труханів острів отримав свою назву від імені половецького хана Тугорхана (в народі — Трухана). У XI столітті цією територією володів половецький хан Тугорхан, чия дочка була одружена з київським князем Святополком Ізяславичем.

Печерськ

Назва Печерськ походить від стародавніх печер, у яких у 1051 році преподобні Антоній і Феодосій заснували Києво-Печерський монастир, нині — Києво-Печерська лавра.

Князь Святослав II Ярославович подарував монастирю плато над печерами, де пізніше виросли чудові кам’яні храми, прикрашені живописом, келії, вежі фортеці. На території Лаври більш ніж сотня будівель з історичною та культурною цінністю. А в підземних печерах сотні років зберігаються мощі святих.

Київ — це місто, де кожен район розповідає свою історію. Тут у назвах живуть боги й князі, перемоги козаків і легенди про богатирів, монастирі й пасовиська, виноградники й липові алеї.

У Києві налічується понад 2700 топонімів — назв вулиць, площ, провулків, бульварів, проспектів та узвозів. Назви київських топонімів — це унікальний літопис, де закарбовано тисячолітню історію, міфи, географію та побут багатьох поколінь киян.

Київ — це тисячолітня історія, збережена у назвах.