Лісабон – старовинне місто легендарних мореплавців.
Лісабон живе одночасно в кількох вимірах. Це і столиця великої імперії мореплавців з багатою історією і традиціями. І сучасний мегаполіс із креативним і барвистим вуличним мистецтвом, музеями, арт-галереями і кав’ярнями.
Столиця сонячної Португалії – Лісабон – розташована там, де гирло річки Тежу зустрічається з Атлантичним океаном. Це прибережне місто багате і різноманітне. Лісабон по праву пишається тією роллю, що він зіграв за доби Великих географічних відкриттів. Пам’ятники, присвячені таким мандрівникам, як Васко да Гама, є одними з найважливіших визначних пам’яток міста.
Історичні пам’ятки Лісабона
Торгова площа
Торгова площа (Praça do Comércio) – одна з головних визначних пам’яток в центрі Лісабона. Ця величезна площа оточена елегантними будинками XVIII століття. Розміщується недалеко від річки Тахо. Площу називають як Terreiro do Paço (Палацовий двір), тому що вона розташована біля колишнього Палацу Рібейра, що був зруйнований великим Лісабонськоим землетрусом 1755 року.
Площу також назвали Площею Комерції. Будівлі площі були заповнені державними установами, що регулювали митну та портову діяльності. Основою ансамблю стала кінна статуя короля Жозе I, встановлена у 1775 році.
Площа Россіо (Площа Педру IV)
Площа Педру IV – центральна площа Лісабона, яка стала однією з головних площ Лісабона вже в XIII—XIV столітті. У 1450 році на північній стороні площі був зведений палац Естауш. Спочатку він був призначений для розміщення високопоставлених іноземців, потім став штаб-квартирою португальської інквізиції. З цього часу на площі періодично проводилися страти.
Лісабонський землетрус 1755 року зруйнував всі будівлі навколо площі Россіо. В другій половині XVIII століття площа Россіо була забудована будинками в стилі мануеліно.
Ліфт Санта-Жушта
Санта-Жуштський ліфт — чавунний ліфтовий підйомник, який сполучає вулицю Санта—Жушти (внизу) із площею Карму (вгорі). Збудований 1902 року, висота споруди — 45 м. Фасади декоровані в неоготичному стилі. Підйомник розрахований на два ліфта. Спочатку ліфти переміщалися за допомогою парової машини, а з 1907 приводяться в рух електродвигунами.
Ліфт Санта-Жушта був побудований за проектом Рауля Месньєра, якого надихнула знаменита паризька вежа, створена колегою Гюставом Ейфелем.
Інтер’єр кабін ліфтів оброблений деревиною та дзеркальними панелями. Місткість кожного з ліфтів — 19 сидячих місць і 10 стоячих. Панорамні види міста, що відкриваються з верхнього майданчика, вражають своєю красою.
Національний музей карет
Національноий музей карет відкрито 23 травня 1905 року з ініціативи португальської королеви Амелії Орлеанської. Музей відкрили в будівлі королівського манежу, побудованого з ініціативи інфанта Жуана в 1787 році за проектом італійського архітектора Джакомо Азоліні в неокласичному стилі.
Основна експозиція музею складається з близько 100 експонатів XVI—XX століть: від розкішно оформлених кабін португальських королів до стриманих варіантів для державних службовців. Багато з них є подарунками іспанських, австрійських, данських, французьких і італійських монархів. Представлено 20 різновидів карет.
Самий старовинний експонат датується XVI століттям — карета Філіппа III Габсбурга, короля Іспанії та Португалії, якою він приїздив до Лісабона у 1619 році. Другою за віком каретою є екіпаж королеви Марії Франциски Савойської.
Вежа Торре-де-Белен
Беленська башта або Торре-де-Белен — одна з найвидатніших пам’яток Лісабона. Розташована на правому березі річки Тежу, де була колись лісабонська гавань, з якої португальські флотилії відбували в далекі плавання. Саме звідси 8 липня 1497 року відпливла на пошуки морського шляху в Індію експедиція на чолі з Васко да Гама.
Башта Белен, також відома як башта Святого Вінсента, розташована на тому місці, яке колись було островом на річці Тежу. Ця велична вежа була побудована в епоху великих географічних відкриттів, для захисту Лісабона від ворожого вторгнення.
Башта була зведена за наказом короля Мануела I на честь відкриття Васко да Гама морського шляху до Індії. Сьогодні ця будівля вважається найвитонченішою архітектурною пам’яткою Лісабона.
Башта є одним з найяскравіших прикладів архітектурного стилю мануеліно, що мав поширення в Португалії за часів короля Мануела І. Згодом вежа втратила свою захисну функцію для берегів річки Тежу і з часів Філіппінської окупації була перетворена на в’язницю.
Будувати вежу розпочали в 1514 році, завершили в 1520 році, архітектором був Франсіско де Арруда. Протягом багатьох століть вона використовувалася як пост митного оформлення, станція сигналізації, телеграф та маяк. Сховища були використані як тюрми для політичних в’язнів. Фортеця складається з двох основних частин: п’ятиповерхової вежі та шестикутного бастіону із 17 гарматами.
У 1983 році внесена до переліку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО
Лісабонський собор
Лісабонський собор, що нагадує середньовічну фортецю, – один із символів столиці Португалії. Собор — найстаріша церква міста, католицький храм на честь Марії Великої. Резиденція лісабонських патріархів. Закладений 1147 року на місці старої мечеті, після звільнення Лісабона військами португальського короля Афонсу І.
Собор поєднує в собі декілька архітектурних стилів — романський, готичний, бароковий. Висота будівлі — 12 м, ширина — 40 м, довжина — 90 м. У соборі зберігаються мощі святого Вікентія, патрона португальської столиці. Сильно постраждав під час Лісабонського землетрусу (1755), внаслідок якого була зруйнована головна готична каплиця та королівський пантеон. Капітально відреставрований на початку ХХ століття.
Замок Святого Георгія
«Колиска міста» — так ласкаво звуть старовинний замок Святого Георгія місцеві жителі. Згідно з історичними даними, фортеця на цьому місці існувала ще з V століття до н. е.
Замок Святого Георгія — це невід’ємна частина Лісабона та історичне свідчення минулого міста. Укріплене місце, де розташований замок, має давнє коріння, а сам замок був названий на честь святого Георгія. У XIII столітті, коли Лісабон став столицею, замок став королівською резиденцією та залишався таким до XVI століття.
Набув сучасного вигляду у 1373—1375 роках за короля Фернанду I. Замок мав 77 башт й оборонну стіну периметром 5,4 км. Замок височить на високому пагорбі і видно практично з будь-якої точки міста, що робить його невід’ємною частиною краєвиду Лісабона.
Монастир Жіронімуш
Монастир Жіронімуш або Монастир єронімітів — колишній монастир католицького Ордену єронімітів в районі Белен. Рішення про спорудження було прийняте 1459 року португальським королем Мануелом І, а дозвіл наданий Папою Римським Олександром VI наступного 1496 року.
Будівництво тривало протягом 1501—1520 і 1550—1601 років, воно велося на кошти португальської корони, отримані в ході великих географічних відкриттів, зокрема торгівлі азійськими спеціями.
Жіронімуш — наймасштабніша і найвеличніша будівля в Лісабоні, збудована в стилі мануеліно (суміш готичного та мавританського стилю архітектури). У нефі монастирської церкви знаходиться гробниця Васко да Гами, чиї подорожі до Індії прославили Лісабон і зробили його багатим морським містом. Причиною будівництва монастиря послужила успішна експедиція Васко да Гами в Індію, на честь якої король Мануель I наказав побудувати цей архітектурний шедевр.
Монастир, побудований в основному із золотистого вапняку, завдяки своїм різьбленим кам’яним порталам, решітчастим стелям та вікнам з ажурними візерунками на витончених палітурках вважається справжнім шедевром архітектури.
Лісабон зачаровує мандрівників квітучим поєднанням багатої історії Португалії та яскравої сучасної культури, а також своїми будівлями з білого вапняку, затишними вуличками та невимушеним шармом.
Лісабон… контрастний і романтичний, молодіжний і історичний, мрійливий і динамічний…
