Містичні замки України. Підгорецький замок.

Підгорецький замок — архітектурна пам’ятка XVII століття, яскравий приклад ренесансної архітектури, за красою та величчю нічим не поступається кращим спорудам «старої» Європи. Підгорецький замок – це невід’ємна частина відомого у туристичних колах маршруту «Золота підкова Львівщини».

Історія замку розпочалася у 1430 році, коли Іван Підгорецький отримав від короля Владислава Ягайло землі біля Плиснеського городища. Замок, зведений на височині, отримав ім’я свого господаря. Через 200 років у 1633 році землю разом із Підгорецьким замком придбав Станіслав Конєцпольський — великий коронний гетьман Речі Посполитої. На замовлення гетьмана відомий архітектор фортифікацій Гійом Левассер де Боплан створив проект укріплень, а Андреа дель Аква — проект двоповерхового палацу з триповерховими павільйонами на сторонах та вежею у стилі бароко та пізнього ренесансу.

Будівництво замку велося упродовж п’яти років (1635—1640 роки). За формою замок схожий на квадрат, довжина сторони якого становить близько 100 метрів. Зі східної, західної та південної сторін споруду оточують бастіони-п’ятикутники. З трьох боків палац оточений глибоким ровом.

В 1646 році замок відвідав король польський і великий князь литовський Владислав IV. Під час бойових дій у період визвольної війни під командуванням Богдана Хмельницького замок зазнає серйозних пошкоджень.

1656 року починається відновлення палацу. Онук коронного гетьмана дарує замок Яну ІІІ Собеському. Реставрація замку тривала до 1680 року, а в 1688 році замок постраждав від нападу татар.

Час розквіту Підгорецького замку припав на XVIII століття, коли його називали «Галицький Версаль». У той період історії Підгорецького замку його власником був Вацлав Жевуський, за ініціативою якого було проведено масштабну реконструкцію будівель, оборонних споруд, заново облаштовано парк та під’їзну алею. Палац став триповерховим. За проектом архітектора Романуса було збудовано римо-католицький костел Воздвиження та св. Йосипа – ротонда у стилі бароко.

Вацлав Ржевуський зібрав у палаці велику колекцію цінних картин та старовинної зброї, тут організовувалися банкети, урочисті прийоми гостей, театральні вистави та музичні вечори. Прийоми вражали багатством і пишнотою і могли тривати тижнями.

Усі біди замку пов’язані з ім’ям Северина Жевуського, який придбав замок у 1787 році і був відомий своїми алхімічними дослідами та пошуками скарбів. У цей час замок поступово занепадає.

Князь Євстахій Сангушко відреставрував замок у 1867—1903 роках та до 1939 року у замку діяв приватний музей князя. У воєнні роки замок неодноразово грабували, більшість експонатів було вивезено до Європи. У радянські часи приміщення замку використовувалося як санаторій. 1956 року внаслідок сильної пожежі безповоротно знищилися залишки помпезного декору — мармурові підлоги, старовинні написи та різьблені стелі.

Збереглися свідчення, що в замку зупинявся Оноре де Бальзак. Тут знімалися сцени до фільмів: «Три мушкетери», «Помилка Оноре де Бальзака», «Потоп», «Богдан Хмельницький».

1997 року Підгорецький замок було передано Львівській галереї мистецтв. Почалося відновлення палацового комплексу.

Більшість колекції Підгорецького замку збереглася і є власністю музеїв України. У березні 2017 року Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького презентувала публіці масштабну виставку «Скарби Підгорецького замку». На ній вперше за 70 років було представлено понад 200 картин та предметів мистецтва, витягнутих із запасників.

У червні 2018 року Підгорецький замок уперше за 79 років було відкрито для відвідувачів. Відвідувачі можуть потрапити до Китайського кабінету, пройтися Золотою, Кармазиновою та Лицарською залами та побачити картини, які колись прикрашали стіни палацу.

ЛЕГЕНДИ ПІДГОРЕЦЬКОГО ЗАМКУ

У Підгорецького замку є своя легенда про Білу пані, яка нібито бродить підвалами палацу та плаче. Ця містична фігура привертала до себе увагу іноземних «мисливців за привидами», вітчизняних екстрасенсів і просто любителів сенсацій. Приводом для цього стали фотографії працівників та активістів, де нібито видно білий розмитий силует.

Легенда свідчить, що у стінах Підгорецького замку якось сталася страшна трагедія. Один із власників замку вбив свою молоду дружину. І не просто вбив, а живою замурував у стіну. З того часу бродить сумна примара невинної жертви і не може знайти спокій.

Перекази свідчать, що Біла пані – це дружина Вацлава Ржевуського, який одружився у вельми зрілому віці з 19-річною дівчиною Марією. Від ревнощів він вбив дружину і замурував її у стіну замку. Відтоді Підгорецьким замком нібито блукає привид. Свого часу будівельники, охоронці, місцеві жителі стверджували, що бачать ночами Білу Пані, що пливе коридорами замку та алеями парку.

За іншою версією, алхімік Северин Ржевуський у пошуках еліксиру молодості та довголіття замурував у стіні замку молоду дівчину від люті, що вона не побажала ділитися з ним секретом вічної молодості.

Не оминули і Станіслава Матеуша Ржевуського. Він був одружений з Людвікою Елеонорою, яку наказав вбити. І коли молоду жінку вели в підвали, вона зупинилася на сходах і прорекла прокляття: «Скільки сходів униз, нехай на останній з них і закінчиться рід Ржевуських!». Вниз залишалося чотири щаблі. І прокляття справдилося… Леон Ржевуський став останнім власником Підгорецького замку та останнім із роду Ржевуських…

Деякі речі назавжди залишаться приховані як від нашого погляду, так і від нашого розуміння, інколи ж щось бажано залишити недоторканим. Адже таємниці та загадки, що століттями хвилюють уяву, тому так і називаються. Хоча, в кожній казці є своя частка казки з огляду на свідчення та очевидні факти…

У старих архівах можна знайти цілком реальні згадки про речі, які здаються неправдоподібними. Замкова челядь та й тодішні жителі Підгірців стверджували, що були свідками незвичайних явищ у замку. Шепіт і шелест, звуки кроків, гаснучі ні того ні з сього свічки, двері, що відкриваються, і переміщення предметів. Не кажучи вже про сам привид, який бачили не лише в замку, а й за її межами…

Але… одна річ — випадкові свідки, і зовсім інша, коли беруться за справу професіонали. У березні 2010 року усі 20 учасників українського проекту «Битва екстрасенсів» відчули наявність у замку паранормальної активності.

Також свого часу протягом декількох днів у замку працювала американська група дослідників Ghost Hunters International і зафіксувала «сенсорні феномени, які не піддаються поясненням».