Місячні затемнення, які вплинули на перебіг історії людства.

Місячні затемнення завжди справляли сильне враження на людей у різні історичні епохи. Вони сприймалися як надприродні знаки, божественні попередження або знамення важливих подій. У багатьох культурах затемнення Місяця пов’язували з війнами, смертю правителів чи великими катастрофами.

Місячні затемнення завжди викликали у людей трепет, страх або захоплення. Вони ставали знаковими моментами в історії, надихали на легенди, пророчі тлумачення.

У Месопотамії халдеї вважали місячне затемнення передвісником загибелі царя. Щоб уникнути біди, інколи навіть саджали «підставного царя», який мав «прийняти удар» від богів.

У Китаї затемнення тлумачили як напад небесного дракона на Місяць. Народ бив у барабани, стріляв у небо зі стріл, щоб «врятувати» світило.

Інки вірили, що затемнення — це напад ягуара на Місяць. Майя та ацтеки вважали затемнення загрозою світопорядку. Під час таких подій проводили жертвоприношення.

У середньовічній Європі затемнення часто тлумачили як знак великих потрясінь – війни, голоду чи смерті короля.

Місячні затемнення відбуваються коли Земля опиняється перед своїм супутником, закриваючи собою Сонце. Коли Місяць повністю заходить у тінь нашої планети, виникає повне затемнення, яке також називають «кривавим».

Місячні затемнення впливали не тільки на уяву людей, а й на реальні історичні рішення та події.

Пропоную читачам добірку місячних затемнень, які реально вплинули на перебіг історії — або через вірування людей, або завдяки знанням астрономії.

Хронологія місячних затемнень

413 р. до н.е. – Сицилійська експедиція Афін: під час облоги Сиракуз сталося місячне затемнення. Афінський полководець Нікій, сприйнявши це як поганий знак, відмовився від відступу. Це рішення завершилося катастрофою для афінян.

331 до н.е. — Перед битвою при Гавгамелах (Олександр Македонський проти Дарія III) відбулося місячне затемнення. Воїни сприйняли це як знак перемоги Олександра. Моральний дух македонців піднявся, а перемога забезпечила Олександру шлях до створення величезної імперії.

29 серпня 376 р. Затемнення перед битвою готів і римлян. Сприйняте як погане знамення для Риму.

29 травня 1453 р. – падіння Константинополя. За кілька днів до захоплення міста османами відбулося місячне затемнення. Жителі Візантії сприйняли його як підтвердження пророцтв про близький кінець імперії. Це підірвало бойовий дух оборонців. Падіння Константинополя стало кінцем Східної Римської імперії й початком нової епохи — Османської.

1504 р. – Христофор Колумб на Ямайці: коли його команда опинилася без харчів і місцеві жителі відмовлялися допомагати, Колумб, знаючи з астрономічних таблиць про майбутнє місячне затемнення, «передбачив», що боги розгніваються і приховають Місяць. Коли затемнення справді настало, індіанці злякалися й відновили постачання.

6 вересня 1520 р. Затемнення в Мексиці перед поразкою ацтеків від іспанців Кортеса. Ацтеки сприйняли його як знак близького краху держави. Це підірвало їхній дух і сприяло перемозі конкістадорів.

19 березня 1848 р. Затемнення під час революційних подій у Європі. Сприймалося як підтвердження «кінця старого порядку».

16 липня 2000 р. «Велике затемнення» – одне з найдовших у ХХ ст. (1 год. 47 хв.). Викликало великий інтерес у світі, пов’язували з «початком нового тисячоліття».

Місячне затемнення у Київській Русі

В українському фольклорі Місячне затемнення іноді пояснювали «вовком, що ковтає Місяць», або «нечистою силою, яка його краде». Люди намагалися «відбити» світило криками, шумом чи обрядами.

Хоча більше згадок є про Сонячні затемнення (наприклад, у «Слові о полку Ігоревім»), Місячні затемнення також фіксувалися в літописах як знаки небесного гніву або передвісники змін. У хроніках згадується, що затемнення супроводжували важливі політичні події або смерті князів.

Місячні затемнення у літописах Київської Русі

1113 р. – у «Повісті минулих літ» згадується затемнення Місяця, яке пов’язали зі смертю князя Святополка Ізяславича та початком повстання в Києві.

1185 р. – перед походом князя Ігоря Святославича на половців (описаним у «Слові о полку Ігоревім») літописці відзначили затемнення. Це сприймали як поганий знак, але князь не зупинився — і зазнав поразки.

1230 р. – за Іпатіївським літописом, у цей рік відбулося затемнення Місяця, яке вважалося передвістям голоду і мору.

1237–1240 рр. – під час монгольської навали на Русь літописці кілька разів згадують затемнення Місяця як знаки Божого гніву перед розоренням міст.

У Київській Русі Місячні затемнення сприймалися не просто як астрономічне явище — вони були знаменням, знаком небес, що міг передвіщати війни, голод, смерть князя або зміну влади. Вони мали велике символічне значення, впливали на психологію князів та воїнів і відображалися в літописах як важливі події.