Резиденція митрополитів Буковини і Далмації — модель Єрусалима.

Резиденція митрополитів Буковини і Далмації – архітектурна перлина та історичний символ, невід’ємна частина культурного спадку України, пам’ятка національного значення.

Резиденція буковинських митрополитів була збудована у 1864-1882 роках за проектом видатного чеського архітектора Йозефа Главки. Він отримав замовлення від митрополита Євгенія (Гакмана), який бажав створити центр духовного і культурного життя Буковини.

Після входження частини Буковини до складу Габсбурзької монархії (1775) було утворено Буковинську єпархію з центром у місті Чернівці. Буковинські архієреї та консисторії швидко збудували «Єпископську резиденцію». Місце під будівництво обрали на одному з місцевих пагорбів під назвою «Домнік» або «Панська гора». З 1882 року пагорб отримав назву «Габсбурзька гора».

У 1849 році було утворено герцогство Буковина. Єпископ Євгеній (Гакман) тоді не допустив приєднання місцевої православної церкви до Трансільванської митрополії. Натомість він використав свій вплив і авторитет для створення окремої митрополії.

У лютому 1861 року владика Євгеній особисто передав відповідну петицію, ухвалену єпархіальними зборами, цісарю. Одночасно, він просив монарха санкціонувати будівництво нової православної архієрейської резиденції у Чернівцях, яка б відповідала статусу столиці коронного краю. Франц Йосиф I своїм указом від 20 серпня 1863 року затвердив план будівництва майбутнього архітектурного шедевру, пообіцявши в майбутньому прийняти позитивне рішення щодо питання Буковинської митрополії.

За своїм масштабом будівництво резиденції не мало аналогів на Буковині і коштувало величезну, за тогочасними мірками, суму — 1 мільйон 750 тисяч гульденів. Фінансування в основному здійснювалося за рахунок Буковинського православного релігійного фонду. Як знак добросусідства, свої пожертви зробили місцеві німецька та польська католицькі громади, а також юдеї. Значну допомогу надало Міністерство культів і освіти Австро-Угорщини.

Масштаб робіт був грандіозним: спеціально для будівництва було створено ряд спеціальних кар’єрів на Буковині, в місті запрацювало два цегельних та один керамічний заводи, а також школа для будівничих. Австро-Угорщина ще не бачила нічого подібного! Майже 18 років Главка творив свій шедевр.

Резиденція є втіленням еклектики, поєднуючи в собі елементи візантійського, готичного та романського стилів. Ансамбль Митрополичої резиденції складається з трьох монументальних споруд — корпусів: Митрополичого, Семінарського та Монастирського.

«Митрополичий корпус» є центральною будівлею комплексу, що вражає своєю величністю та деталями. Внутрішні приміщення палацу прикрашені розкішними фресками, мозаїками та різьбленими дерев’яними елементами. По суті це будинок резиденції митрополита Буковини.

Палац буковинських митрополитів є домінантою всього комплексу. Серед головних приміщень палацу — великий, з масивними колонами, вестибюль на першому поверсі, та Мармурова, Червона, Зелена і Блакитна зали на другому. Своєю красою вражають навіть коридори, вистелені мозаїкою з мармуру, зі стелями у формі куполів.

Мармурова (Синодальна зала) вражає своєю величчю. Зала була заввишки 20 м, на 2 метра вище сучасної. Стеля — мальовнича, дубова, різьблена з куполами, й багатою орнаментикою, звідки звисали кришталеві срібні люстри. Підлога була із чорно-білих мармурових плит у вигляді гуцульського килима. Два бокових входи і центральний з балконом з’єднували дві мармурові білі доріжки, на перетині яких знаходилось позолочене крісло-трон митрополита. Хоча після реставрації в 1963 році Мармурова зала змінила свій вигляд, проте й нині вражає своєю неповторною красою.

Червона зала (Зал засідань Священного Синоду), інтер’єр її зберігся у первісному вигляді. Приміщення нагадує надзвичайної краси дерев’яну шкатулку. Стіни оздоблені китайським шовком, стеля декорована орнаментом, що нагадує колекцію писанок, а підлога встелена паркетом з червоного бука, дуба та зеленої липи. На одній зі стін висять величезні венеційські дзеркала, створені за старовинною технологією — вони нараховують аж п’ять шарів срібла.

Зелена зала була робочим кабінетом митрополита. З другої половини XX ст. тут розміщено кабінет ректора Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

У Блакитній залі в минулому  знаходилась бібліотека митрополита. Сьогодні тут зал для прийому важливих гостей. У цьому ж приміщенні відведено місце для вшанування Йозефа Главки — у спеціальній ніші встановлено бюст зодчого та його портрет.

Семінарський корпус служив місцем навчання для духовенства. Він відзначається своїми просторими аудиторіями та бібліотекою, яка містить рідкісні книги та манускрипти.

Церква Трьох Святителів є справжньою перлиною комплексу. Вона вражає своєю архітектурою та інтер’єром, прикрашеним унікальними іконами та фресками.

Комплекс ретельно спланований і лаконічний, своєю сукупністю нагадує середньовічний замок. Двір оточений з трьох сторін корпусами, що нагадує бароковий церемоніальний двір.

Архітектурний ансамбль привертає увагу своїм незвичайним виглядом. Вражають практично всі архітектурні елементи: високі цегляні стіни, оздоблені червоною теракотою і різьбленим каменем; стрункі вежі, торці будівель і виступи, завершені високими зубцями; круті схили дахів, вкритих поливаною черепицею з узорами білого, голубого, зеленого і коричневого кольорів; витончені ажурні ковані решітки…

Резиденція митрополитів Буковини і Далмації – це місце, що поєднує в собі духовність, історію та архітектурну велич.

Тут трапляються речі, здавалося б, не поєднані: купол на вежі Дяківської школи оздоблений… зірками Давида. Таким чином увіковічнили пам’ять про фінансову допомогу, яку надала буковинській православній митрополії єврейська громада міста. Зі схожої причини на шпилі домашньої митрополичої церкви встановлено унікальний об’ємний хрест, який вказує католикам на захід, а православним на схід.

Вкрай рідко на християнських храмах можна побачити годинник, бо в храмі час не вимірюється. Що хотів сказати цим годинником архітектор Главка? Можливо, тимчасовість і швидкоплинність усього земного. Є дуже цікаве припущення архітектора Коротун І.В. Вона вважає, що за задумом Главки резиденція митрополитів — це модель в мініатюрі Святого міста Єрусалима. Семінарський корпус і церква — це аналог храму Соломона. А навпроти — будівля сучасного геофаку — аналог Римської преторії.

І годинник на цій будівлі означають марність саме МИРСЬКОЇ влади.

У 2011 році архітектурний ансамбль резиденції був включений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Наразі будівлі Резиденція митрополитів Буковини і Далмації  використовує Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.