Святий Грааль – легенди, міфи, таємниці…
Що таке Святий Грааль? Починаючи з XII століття, версій з його приводу було безліч: чаша, кубок, блюдо, котел, камінь, жінка… і навіть… ключ? Сучасне англійське слово grail прийшло зі старофранцузького, де graal означало кубок чи чашу, виготовлену з дерева, металу чи глини. У європейських середньовічних романах Грааль трактується не як чаша, а як камінь чи якась дорогоцінна реліквія.
У середньовічних кельтських і нормандських легендах Святий Грааль — одне з знарядь Страстей Христових — чаша, з якої Ісус Христос причащався на Таємній вечері і в яку Йосиф Арімафейський зібрав кров із ран розп’ятого на хресті Спасителя.
За іншою легендою, після розп’яття Христа чаша була привезена Святим Петром до Риму, де і зберігалася протягом багатьох століть правління перших 23 пап.
Той, хто випив з чаші Грааля, отримував прощення гріхів і вічне життя. У деяких версіях навіть близьке споглядання магічного предмета дає безсмертя. Мабуть, тому легендарні лицарі Круглого столу проводили своє життя в безплідних пошуках Святого Грааля.
Пошуки справжнього значення слова «Грааль» породили безліч міфів, пов’язаних з Теорією змови. Найбільшої популярності набули варіанти, озвучені в романі Ден Брауна «Код да Вінчі».
За одним із міфів, Грааль — це кров нащадків Ісуса, «sang raal» — «королівська кров», вірними хранителями якої були тамплієри, що походили від Пріората Сіону.
У IX столітті в Європі починають «полювати» за реліквіями, пов’язаними з життям Христа. Свого апогею цей процес досяг у XIII столітті, коли в 1239 році король Людовік Святий привіз до Парижа з розграбованого хрестоносцями Константинополя і помістив у побудованій для цієї мети Святій Капелі ряд знарядь Страстей, справжність яких мало у кого в ті часи викликала сумнів.
Однак серед знарядь Страстей, які виставлялися в різних храмах Європи, була відсутня чаша, з якої з якої Ісус Христос причащався на Таємній вечері. Ця обставина спонукала чутки та перекази про її місцезнаходження.
У 1191 р. ченці Гластонберійського абатства оголосили про знайдення ними саркофагів з іменами короля Артура та його дружини Гвіневри. З того часу Грааль нерозривно пов’язаний із Гластонбері.
Англія, якій тоді належала частина території сучасної Франції, підтримувала легенди артурівського циклу, за якими Грааль перебував на Британських островах — в абатстві Гластонбері, куди нібито привіз чашу Йосиф Арімафейський. Суперництво Франції та Англії, виражене як на політичному, а й у релігійному рівні, зрештою вилилося у Сторічну війну. Можна сказати, що воювали славетні лицарі навіть за Грааль.
У фільмі «Індіана Джонс і останній хрестовий похід» головний герой повинен був пізнати Грааль серед кількох десятків найрізноманітніших чаш. Доктор Джонс вірно розсудив, що посудина, з якої Ісус пив на Тайній Вечері, має бути кубком простого тесляра, а не багато прикрашеним посудом з дорогоцінних металів.
Проте всі «Граалі», які спливали в різні часи людської історії, були далекі від такого аскетизму. До наших днів дійшли два (що цікаво, обидва визнані католицькою церквою як «той самий Грааль»).
У кафедральному соборі Сан-Лоренцо в Генуї зберігається восьмигранна чаша — глибока тарілка із зеленого скла, яке до XIX століття вважалося смарагдом, поки посудину не забрав до Парижа Наполеон і вона не повернулася пошкодженою.
Цю чашу чи то привезли з Першого хрестового походу, чи відвоювали десь в Іспанії під час війни проти маврів, де генуезці допомагали королю Альфонсо VII.
У 1908 році на території Туреччини, в Антіохії, було знайдено так званий Антіохійський скарб, у складі якого була майстерно виконана срібна чаша, прикрашена карбуванням.
Антіохія була одним із центрів раннього християнства — мабуть, через це чашу охрестили Святим Граалем і під цим ім’ям експонували у музеї Метрополітен у Нью-Йорку.
Пізніше фахівці датували чашу VI століттям нашої ери, але вона встигла породити нову хвилю інтересу до легенди про Грааль.
У Валенсійському кафедральному соборі зберігається чаша, виготовлена з агату. Її знайшли в монастирі в Каталонії, туди її ніби привіз Святий Лаврентій, а йому нібито вручив папа Сікст II.
На думку іспанського археолога Антоніо Бельтрана, який досліджував реліквію у 1960 році, її було виготовлено на Близькому Сході десь між II століттям до н.е. і I століттям н.е.
Валенсійський Священний Грааль – реліквія, чия справжність офіційно визнана Ватиканом.
На початку 2014 року в Іспанії вийшла книга істориків Маргарити Торрес та Хосе Ортегі де Ріо «Королі Грааля». Вчені стверджують, що справжній Грааль був привезений в XI столітті в іспанське місто Леон арабами і подарований іспанському королю Фернандо I на знак укладання миру мусульман з християнами.
До Єгипту Грааль нібито потрапив разом із сім’ями перших християн, які рятувалися від переслідувань.
Зараз знаменита реліквія відома під назвою «Чаша доньї Урраки» і зберігається в базиліці Сан-Ісідоро.
Ця оніксова чаша з дорогоцінною оправою теж не дуже схожа на «кубок простого тесляра» — втім, оправа могла з’явитися на ній набагато пізніше.
У французькій історії Святий Грааль пов’язаний з ім’ям Жанни Тулузької — учасниці Восьмого хрестового походу на чолі з королем Людовіком IX.
За легендою, остання з роду Сен-Жиль — графиня Жанна Тулузька була однією зі хранительок Святого Грааля. Графині Жанні – спадкоємиці королівського дому Франції нібито розкрили таємницю священної реліквії та були довірені містичні знання про Святий Грааль.
Наприкінці XII на початку XIII століття Раймунд VI Тулузький правив великою територією півдня Франції, куди входив замок Монсегюр. «Прокляте місце на святій горі», так кажуть народні перекази про п’ятикутний замок Монсегюр. Південний захід Франції, де він розташований, рясніє величними руїнами, легендами та оповідями про кубок Святого Грааля.
І зараз у Піренеях можна почути таку легенду:
Коли мури Монсегюра ще стояли, катари охороняли Священний Грааль. Але Монсегюр був у небезпеці. Рати Люцифера розташувалися під його мурами. Їм потрібен був Грааль, щоб знову укласти його в корону їхнього володаря, з якої він випав, коли занепалий ангел був повалений з небес на землю. У момент найвищої для Монсегюра небезпеки з неба з’явився голуб і своїм дзьобом розщепив гору Табор. Хранителька Грааля кинула цінну реліквію у надра гори. Гора зімкнулась, і Грааль було врятовано.
Ось так можна побудувати просторово-часову павутину подій, пов’язаних зі Святим Граалем: від Раймунда Сен-Жильского (Раймунда IV) – героя Першого хрестового походу – до Жанни Тулузької – учасниці Восьмого хрестового походу на чолі з Людовіком IX – до правнука Раймунда Сен-Жильського — Раймунда VI Тулузького – власника замку Монсегюр, де у давні віки нібито зберігався Святий Грааль.
І подібних просторово-часових павутин подій можна побудувати безліч… 
