Храм Мінакші – веселка, висічена у камені. Індія
Шива — одне з головних божеств тріади тримурті (разом із Вішну та Брахмою). Він є верховним богом у шиваїзмі, та одним із центральних персонажів у пантеоні індуїстських божеств. У якийсь час, у минулому Шива одружився з богиною Парваті, і разом вони стали уособлювати чоловічий та жіночий аспекти творчої енергії.
Згідно з переказами, їхнє весілля відбулося в особливому місці, яке дуже шанують індуїсти і шиваїти — індійський храм Мінакші, який знаходиться в південній частині Індостану у місті Мадурай на території штату Тамілнад.
Храм Мінакші — неймовірної краси архітектурний ансамбль, історія якого налічує понад два тисячоліття (остання споруда була зведена тут приблизно 400 років тому). Мінакші — «Рибоока» — одна з аватар дружини бога Шиви — індуїстської богині Парваті.
Перші згадки про святилище можна знайти в тамільських літературних творах раннього періоду — в Silappatikaram — «Повісті про браслет для ніг», датованої V-VI століттями, а історії його створення присвячена красива легенда.
Згідно з легендою, цар Пандев Малаядхваджі не мав дітей. Але після поклоніння лінгаму він отримав благословення від Шиви. В результаті на світ з’явилася Мінакші, чиє народження було містичним: вона не народилася з лона матері, а була знайдена Малаядхваджі на березі океану. Мінакші мала три груди і риб ‘ячі очі. РішіНарада передбачив, що треті груди у Мінакші зникнуть після того, як вона зустріне свого майбутнього чоловіка.
Після смерті Малаядхваджі, Мінакші зійшла на престол і вміло керувала царством. Під час одного з військових походів Мінакші відвідала Гімалаї, і біля священної гори Кайлас зустрілася з Шивою. При вигляді Шиви її треті груди зникли.
Безліч богів і богинь прийшли на Землю для того, щоб взяти участь у весільній церемонії Мінакші і Шиви. На весільному бенкеті всі присутні боги відмовилися скуштувати вишукані страви до тих пір, поки Шива не станцює свій космічний танок — Ананда Тандава («танець радості» Шиви), що має важливий сакральний зміст.
Танець Ананда Тандава складається із 108 рухів, у яких закладено інформацію про закони буття. Всі ці рухи зображені на барельєфах індійського храму у Чідамбарамі.
Згідно з легендами, як перший, так і останній танець Шива також має станцювати у Чідамбарамі. Але це означатиме кінець Всесвіту. А щоби цей кінець не настав, танець Шиви постійно охороняють дикшитари — особлива каста брамінів, які живуть на території комплексу багато століть і ведуть замкнутий спосіб життя, служачи своєму храму неба.
До речі, співробітники CERN обрали своїм талісманом Шіву. 2-метрову статую індійського бога Шиви у його найсильнішому образі Натараджі («короля танцю») подарувало CERN міністерство ядерної енергетики Індії. Статую Шиви Натараджі встановлено на подвір’ї CERN.
Для сучасних фізиків танець Шиви – це танець субатомної матерії, основа всього існування та всіх природних явищ.
На честь весільної церемонії Мінакші і Шиви і був побудований храм Мінакші. Храм настільки величезний, що оглянути його можна лише з висоти Західних Гат. Він займає площу 6 га. Храм виконаний у формі ромба, витягнутого від східної частини до західної та увінчаного 14 надбрамними вежами — гопурамами, що досягають 50 метрів у висоту. Всі вежі прикрашають строкаті статуї та багата ліпнина, і на них немає жодного порожнього місця.
Західна вежа вважається найоригінальнішою, її стіни прикрашають 730 мініатюрних барвистих скульптур, жодна з яких не повторюється. Східна вежа цікава тим, що в її холі стоять скульптурні композиції, що зображують 64 дива, створені Шивою в Мадураї.
«Серцем» храму вважається «Зал 1000 колон бога Шиви», що підтримується 985 колонами. На колонах немає жодного декору, що повторюється, а огляд кожної з них зайняв би не один місяць. Також у залі знаходиться величезна кількість статуй багатоликих богинь, різних іпостасей Шиви, танцівниць та музикантів, небесних створінь, демонів та священних тварин.
Багато тисяч фігур, жодна не схожа на іншу. У сукупності вони наочно відображають багатство та різноманітність міфології індуїзму.
Святилище Мінакші оточене величезним «Ставком Золотого Лотосу», призначеним для обряду обмивання, який наповнюється водою лише на час святкування церемонії одруження Шиви та Мінакші.
За повір’ям, вода із «Ставка Золотого Лотосу» очищає душі грішників. Тут дуже оригінально визначали художній рівень літературного твору: рукопис кидали у водойму, і якщо твір був «якісним», то летів над водою, а «бездарні» тонули.
На весільній брамі — одному з входів на територію храму зображено весілля Шиви та Мінакші. Навіть сьогодні кожну ніч жреці переносять до храму Мінакші статую Шиви і укладають її спати на подружньому ліжку. А в дні релігійних свят вулицями міста до храму слідує запряжена слонами колісниця, в якій сидять Шива та Мінакші.
Храм Мінакші називають восьмим дивом світу, щодня його відвідують до 25 тисяч людей. Це не лише один із найбільших центрів індуїзму в країні, але ще й один із найбагатших. Мільйони паломників, які прибувають до храму, щоб висловити повагу Мінакші та Шиві, привозять багаті подарунки, зокрема золото.
Храм Мінакші – райдужне диво – пам’ятник кохання Мінакші та Шиви.
