Таємниці історії України. Китаївська пустинь – Китаєво.
Багато таємниць Києво-Печерської лаври — одного із перших за часом заснування монастирів Київської Русі, все ще не розгадані. Часто неосяжні наукою процеси ми зводимо в ранг найбільших таємниць і загадок, а численні домисли лише заважають побачити реальність. Безліч чуток дотепер розповсюджується про печери Києво-Печерської лаври.
Ось вже багато століть нетлінні мощі, що зберігаються там, залишаються загадкою для дослідників і предметом поклоніння для віруючих. Розповсюджувалися чутки, нібито взуття на ногах святих виявлялося стертим, що мощі святих дотепер мають дуже сильне біоенергетичне поле, а окремі черепи — «мироточиві голови» виділяють запашну рідину — миро, яке має витончений квітковий аромат.
Закриті ходи лаврських печер огорнуті містичною таємничістю. Ченці не заперечують присутність надприродного та потойбічного в печерах Лаври. Про печери мандрівники XVI ст. говорили, що по ним можна дістатися до Чернігова.
Існує декілька припущень про те, коли саме преподобний Антоній оселився в одній, з так званих Варязьких печер. Офіційний відлік часу їх виникнення ведеться від знаменитої «Повісті минулих літ», де йдеться про те, що в літо 6559-е (1051 від Різдва Христового) ченець Антоній, що повернувся з Афона, оселився в маленькій печерці.
За переказами, на Київських пагорбах колись жили розбійники-нормани — вікінги, які грабували купецькі судна, що пропливали Дніпром. У цих місцях проходив знаменитий торговий шлях «З варягів у греки». Якщо вірити легенді, вікінги-варяги ховали в печерах награбоване добро. Багато хто намагався відтоді знайти ці скарби. Але безуспішно. Можливо, печери Києво-Печерської лаври і донині таять у собі незліченні скарби варяг?
Китаєво
На південній околиці Києва розташована таємнича місцевість – Китаєво. Загадка криється вже у назві. Справа в тому, що жодного відношення до Піднебесної ця місцевість не має.
Найімовірніше, «Китаєво» походить від тюркського слова «китай» – «стіна, фортеця». За часів Київської Русі тут розташовувалося городище, обнесене стіною, яка охороняла від кочівників. Є й інше пояснення. Згідно з старовинною легендою, у XII столітті на цьому місці стояв Китай-город Андрія Боголюбського — сина Юрія Довгорукого на прізвисько «Китай».
На думку археологів та істориків, у VIII-IХ століттях біля підніжжя Китай-гори було засновано слов’янське поселення. У середині Х століття тут виникло Китаєве городище. Фрагменти поселення та могильного кургану X-XIII століть збереглися тут і досі.
У XIV століття у Китаєві було створено печерний монастир, підпорядкований з XVII століття Києво-Печерському монастирю. Монастир назвали — Китаївська пустинь. На середину XVIII століття Китаївська пустинь стала «Київським Афоном».
В останні десятиліття обитель відродилася, старовинна Троїцька церква (1763–1768) була реставрована. Сьогодні тут бувають екскурсії і гіди додають до фольклорних переказів свої різноманітні фантазії. Доводилося, зокрема, чути, що нібито своєю назвою Китаїв зобов’язаний тибетським монахам, котрі влаштували тут для себе притулок і передавали надприродні здібності українським козакам… Як би там не було, але таємничий Китаїв досі залишається одним із найдивовижніших куточків Києва.
Свято-Троїцький Китаївський монастир — Китаївська пустинь є справжнім духовним джерелом на київських пагорбах обабіч Дніпра. На території пустині знаходиться сам монастир, старі цвинтарі та печери, в яких колись жили ченці. Відомий монастир і сподвижницьким життям Преподобної Досифеї Києво-Китаївської.
Сучасна Китаївська пустинь – це цілий комплекс монастирських будівель та угідь. Однак головним храмом і досі залишається Свято-Троїцька церква. На території пустині функціонує храм Дванадцяти апостолів.
Китаєво — магічне місце, що обросло легендами і вкрите немалою кількістю таємниць та загадок. Все тут овіяне серпанком таємниці: багаторівневі підземні галереї, чернечі печери, чудотворні ікони, купальні та мальовничі ставки. Тут панує містична енергетика.
Знахідки археологів датуються XVII століттям, однак детальна карта підземних ходів, їхня загадкова топографія все ще мало вивчені. Печери могли з’явитися і в дохристиянські часи — галереї мають багаторівневу систему, яка частково пошкоджена часом, втручанням людини, зсувами.
Дані про це місце є загадкою. Цілком ймовірно, що вони виникли ще у добатиївський період. Відомо, що кілька століть тому тут було чотири «поверхи» рукотворних печер. В них знаходилися келії, у яких монахи усамітнювалися від мирської метушні. За часів військових конфліктів підземелля слугувало притулком від ворогів.
В печерний комплекс, через дамбу китаївських ставків, ведуть сходи, споруджені послушниками. Біля входу в печери споруджена каплиця.
Розташування храмів, печер і курганів посеред лісової гущавини породжувало численні чутки про китаївські таємниці. Навколо незвичних споруд виникали дивовижні, романтичні легенди.
По одній з легенд, у лісових хащах Китаєво разом із матір’ю-лісничихою жила дівчина Горпина. Молодиця без пам’яті закохалася у пригожого шляхтича, а той, спочатку запаморочивши їй голову, насміявся над нею. Після цього Горпина безслідно зникла. Засмучена мати з відчаю звернулася до старого чаклуна, і той відкрив їй спосіб побачити дівчину, котра стала русалкою та оселилася на дні Дніпра…
Кажуть, що Китаївська пустинь з каскадом озер і старовинними печерам має магічну силу, здатну очистити і облагородити думки.
Зелені пагорби, синє безхмарне небо, переспіви пташок, свіжість від природного озера, легкий прозорий дзвін, що кличе вірян на службу. Монастирське подвір’я — тут затишно, метушня великого міста всього за десяток кілометрів звідси. А тут вже зовсім інший світ. Троянди усюди… Забуваєш про все… Тут справді панує вічність…
