Нефертарі – прекрасна супутниця Рамсеса II.

Абу-Сімбел – ключова пам’ятка південного Єгипту та одне з найвідоміших та найкрасивіших місць країни. Два величезні давньоєгипетські храми, висічені в «священній горі», гідні виснажливої багатогодинної поїздки до суданського кордону. Це схоже на зустріч із вічністю — вражає та запам’ятовується на все життя.

Наша подорож у жовтні 2014 року до Абу-Сімбелу була дуже вражаючою. Ми проїхали Єгиптом близько 2 тис. км, від Хургади до Асуанського водосховища, практично до кордону з Суданом, відвідавши Асуан, Едфу, Абу-Сімбел. Найбільше захоплення безперечно викликав храм Рамсеса II, що за величчю і значимістю стоїть на другому місці після пірамід у Гізі.

Абу-Сімбел включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Ансамбль Абу-Сімбел утворюють дві споруди: Великий храм, присвячений фараонові Рамсесу II і трьом богам: Амону, Ра-Хорахті і Птаху, і Малий храм, споруджений на честь дружини Рамсеса II — Нефертарі Меренмут, представленої в образі богині Хатор.

Два рази на рік у Великому храмі Абу-Сімбел відбувається «сонячне диво» — одне з найкрасивіших і унікальних явищ, коли о 6 годині ранку перші сонячні промені проникають у храм, висвітлює коридор довжиною 65 метрів, що веде до культової ніші святилища, і яскраво висвітлює обличчя Рамсеса ІІ. Унікальне явище триває 24 хвилини і відбувається лише двічі на рік: 22 лютого в день народження фараона Рамсеса ІІ та 22 жовтня — в день його коронації.

Знамениті на весь світ колоси Абу-Сімбел, по дві з кожної сторони від входу до Великого храму, заввишки 20 метрів, зображають Рамсеса ІІ, що сидить. Це найбільші колос, які коли-небудь бачив світ. Передати справжнє враження від краси та величі цих величезних колосів неможливо… їх треба побачити.

По обидва боки колосів і між ними знаходяться статуї першої дружини Рамсеса ІІ — Нефертарі, його матері цариці Туї та кількох його дітей.

Усередині храму розташовані чотири зали, які послідовно зменшуються. У найдальшому з них, куди за життя міг входити тільки сам фараон, знаходяться чотири статуї: тріада богів, які захищали війська фараона — Амон-Ра, Ра-Хорахте і Птах, а також статуя Рамсеса II.

Вражає алея квадратних колон з осіричними статуями, що досягають стелі. Статуї є скульптурними зображеннями Рамсеса II. Стіни внутрішніх залів вкриті рельєфами, що до цих пір зберегли яскравість фарб.

Рамсес II Великий — третій фараон XIX династії, син фараона Сеті I та його дружини Туї, правив 66 років, з яких половину воював. Епоха найбільшого з фараонів — Рамсеса (Рамзеса) II Великого була епохою небувалого розквіту Єгипту. Рамсес, який прожив 92 роки, здійснив похід проти могутніх на той час хетів і прославився у великій битві на колісницях при Кадеші, в якій брали участь дресовані леви. За Рамсеса II Єгипет досяг своїх максимальних кордонів.

Рамсес II увійшов в історію і як єдиний фараон Стародавнього Єгипту, який збудував величезний храм на честь своєї коханої дружини Нефертарі. Ні до, ні після смерті фараона жодна цариця не була удостоєна такої честі. Малий храм — храм Нефертарі — другий храм Абу-Сімбел, стоїть практично поряд із храмом Рамсеса II.

Нефертарі Меренмут — (Нефертарі означає «Прекрасна супутниця», «Меренмут»— Кохана (богині) Мут) — перша дружина Рамсеса II, яка вважалася головною царицею вже на першому році самостійного правління фараона.

Біля входу до Малого храму знаходяться шість статуй-колосів, дві з трьох з кожної із сторін зображують Рамсеса II, третя – постать цариці Нефертарі, встановлена між статуями чоловіка. Статуї стоять у нішах, висічених у скелі, площина скелі, що знаходиться між нішами, покрита написами. З двох сторін від колосів стоять статуї царських дітей, по двоє у кожного колосу, царевичі поряд із царем, царівни поряд із царицею. Крім незліченних наложниць гарему єгиптологам відомі 4 законні дружини Рамсеса II, 111 синів та 67 дочок.

Єгипет явив світові Нефертарі у 1290 до н.е. Про походження цариці майже нічого не відомо. Батьки Нефертарі походили з Фів, а богиня Мут (чиє ім’я у складі імені цариці Меренмут) шанувалася у Фівах поруч із Амоном та його сином Хонсу (фіванська тріада). Ім’я Нефертарі, а також головний убір («корона Амона», яка складається з двох високих страусових пір’їн, біля основи яких знаходиться сонячний диск — шуті) цариця могла отримати при дворі на честь єгипетської цариці XVIII династії Яхмос-Нефертарі.

Судячи з картуші фараона Ейє на ручці з блакитного фаянсу із гробниці Нефертарі, вона могла належати до його сім’ї. Цей факт, певне, ховався, оскільки споріднений зв’язок із найближчим оточенням фараона-реформатора Ехнатона міг би скомпрометувати царицю.

Нефертарі мала кілька титулів:

• Та, якій належить краса;
• Велика дружина фараона;
• Господиня Нижнього та Верхнього Єгипту;
• Умиротворююча богів;
• Та для кого сяє Сонце (записано на фасаді малого храму Абу-Сімбел)… та ін.

Про мудру красуню Нефертарі ходило багато легенд: вона звела косметику в культ і створила з неї мистецтво, ввела моду на пахощі та напівпрозорі тканини.

У 1255 році до н. е., на святі на честь завершення будівництва двох храмів в Абу-Сімбел, старша дочка Рамсеса II і Нефертарі — царівна Мерітамон замінила мати, що вже хворіла, — царицю Нефертарі, яка померла в тому ж році.

У Малому храмі Абу-Сімбел — «храмі вічності», Нефертарі постає як богині Хатхор — уособленням любові, жіночності, ніжності і світла небесних зірок. Розписи в Малому храмі підкреслюють особливий статус Нефертарі, тільки вона, єдина з усіх дружин, зображена одного зросту з Рамсесом II. Стіни розкішного храму розписані сюжетами, що розповідають про життя та красу Нефертарі. За цей унікальний живопис нащадки назвуть храм Нефертарі єгипетською Сікстинською капелою. Як кажуть історики, на його стінах залишилися Життя, Любов та Безсмертя.

Напис на храмі в Абу-Сімбел:

«Рамсес, він спорудив храм, висічений в горі на вічно, заради Великої дружини царської Нефертарі, Улюбленої Мут, в Нубії, у вічності і нескінченності … для Нефертарі, яка задовольнила богів, тієї, заради якої світить Сонце».

Фотографувати у храмах Абу-Сімбел заборонено (як і в гробницях Долини цариць). За цим пильно стежить охорона. Але на виході із храму Нефертарі мені таки вдалося зробити кілька фото.

У 60-х роках минулого століття було проведено унікальну інженерно-археологічну операцію – скельні храми в Абу-Сімбел були акуратно розпиляні на блоки вагою до 30-ти тонн і перенесені на нове, вище місце. Нині вони стоять на 64 м вище та на 180 м далі від берега, інакше їх поглинуло б водосховище, створене зі зведенням Асуанської греблі.

Гробниця Нефертарі — QV66 була виявлена в 1904 році Ернесто Скіапареллі в скелях Долини цариць і є найкрасивішим пам’ятником цього некрополя. Її розписані рельєфи, що займають площу 520 м2, по праву вважають одними з кращих творів мистецтва всієї епохи Нового царства.

Розписи гробниці ілюструють деякі розділи Книги Мертвих і показують шлях цариці, веденої богами в потойбічне царство на суд Осіріса. Усипальницю пограбували ще в давнину. Розбита кришка гранітного саркофага, очеретяні сандалії, фрагмент золотого браслета і кілька амулетів зберігаються в Єгипетському музеї в Турині.

Абу-Сімбел – це пам’ять про військові перемоги Рамсеса II і велику любов до цариці Нефертарі.