Володимирська гірка – «місце сили» Києва.

Київ, з його багатою історією та природною красою, приховує в собі чимало місць, які споконвіку вважалися сакральними та енергетично потужними. Від давніх пагорбів, які зберегли в собі силу язичницьких богів, до сучасних місць, які мають особливу енергетику. Одне з них — Володимирська гірка.

Володимирська гірка – чарівний зелений парк у центральній частині Києва, розташований на правому березі Дніпра, що має площу понад 10 гектарів. Він є справжньою прикрасою столиці і одним із найулюбленіших місць для прогулянок киян та гостей столиці.

Історія Володимирської гірки розпочалась в середині ХІХ ст., коли тут почали масово висаджувати дерева та кущі, щоб зміцнити схили від зсувів.

Володимирівська гірка розташована на верхній і середній терасах Михайлівської гори. Верхня частина цієї гори була зайнята спорудами міста Ізяслава та Михайлівського Золотоверхого монастиря. Назва «Михайлівська гора» існує з XII століття і походить від Михайлівського Золотоверхого собору й однойменного монастиря, споруджених в 1108–1113 роках за правління онука Ярослава Мудрого, київського князя Святополка Ізяславича.

Свою теперішню назву парк отримав у 1853 році, коли на Володимирівській гірці було споруджено пам’ятник князеві Володимиру, який став головним атрибутом цієї місцини. За легендою, саме на цій горі стояв рівноапостольний князь, споглядаючи, як у водах Дніпра хрестили киян у 988 році.

Статуя князя височіє над містом на восьмигранному п’єдесталі, виготовленому з цегли й чавуну, який нагадує каплицю. Горельєф відтворює сцену хрещення Русі і має одну цікаву особливість – немає навкруги місця, з якого можна розгледіти обличчя Володимира без спеціальної техніки. У лівій руці князь тримає княжу шапку, а у правій – хрест, який світиться вночі, стаючи своєрідним орієнтиром для перехожих в темну пору доби.

У 1905 році у північній частині Володимирської гірки було споруджено електричний підйомник – фунікулер, який став важливою частиною транспортної системи Києва, адже був найкоротшим шляхом, який з’єднував Верхнє місто та Поділ. Він незмінно працює вже понад століття та є єдиним фунікулером в Україні.

Також у парку є 2 металеві альтанки, які мають власну цікаву історію. Їх називають «кокорівськими» – на честь купця Василя Кокорєва, котрий приїхав до Києва з комерційними справами і насолоджувався краєвидом зі сходів Андріївської церкви. Панорама Дніпра викликала у нього захват, і купець пожертвував Києву 1000 рублів на будівництво оглядової альтанки дещо нижче Андріївської церкви. Це було у 1863 р., коли парк «Володимирська гірка» лише будувався. Управителі міста кошти взяли, поклали у банк і забули. Згадали про них лише через 33 роки. За цей час на цю суму накопичились відсотки, і вони вирішили побудувати дві альтанки. Одну – там, де заповідав Кокорєв, біля Андріївської церкви, а другу – неподалік від пам’ятника Володимиру на Володимирській гірці.

На верхній терасі Володимирської гірки розташований Михайлівський Золотоверхий собор – окраса Києва. Святиня має довгу та бентежну історію, вивчаючи яку, починаєш краще розуміти історію Києва і України. Декілька разів храм опинявся на межі існування, але щоразу відроджувався.

Під час монгольської навали в 1240-х роках монастир зазнав відчутних втрат. Монголи пошкодили собор та зняли його позолочені бані. 1496 року монастир відроджено. Після численних відбудов та розширень впродовж XVI ст. монастир став одним з найбільших та найбагатших монастирів України.

У радянські часи, в 1922 році Михайлівський монастир було ліквідовано. В 1934 році, коли столицю УСРС перенесли в Київ, постало питання будівництва урядового кварталу. На конкурсі архітектурних проектів розглядалися варіанти, які мали на увазі знесення Михайлівського собору. Рішення було ухвалене, а підрив собору «приурочили» святу Маковія – трагедія сталася 14 серпня 1937 року.

Про відродження унікального пам’ятника архітектури заговорили вже за часів Незалежності. В 1998 році відбудували дзвіницю, а в 2000-му на мапі Києва знову з’явився Михайлівський Золотоверхий собор, ставши символом духовності та культурної спадщини України. Його відновлення відзначило початок нової ери для Володимирської гірки, яка стала важливим духовним центром країни та символом її національного відродження.

За легендою, під Володимирською гіркою існує мережа підземних ходів, які є частиною широкої гілки лабіринтів, побудованих ще в великокнязівську епоху, вони колись з’єднували Михайлівський монастир з іншими важливими місцями міста.

Володимирська гірка є одним з найстаріших «місць сили» в Україні. Чудотворну силу цього місця помітили давно. Це місце зберегло свою енергетику з дохристиянських часів, коли тут розташовувався пантеон язичницьких богів.

Езотерики вважають, що Володимирська гірка — особлива зона Києва під знаком Змієносця — символу зв’язку з космосом, енергетика Володимирської гірки позитивна, і саме на Володимирській гірці є енергетичний тунель, що гармонізує емоційний стан та відновлює сили.

Володимирська гірка — одне з найдавніших сакральних місць у Києві, яке приваблює не лише туристів, а й тих, хто шукає духовного збагачення та позитивної енергетики, це місце, де можна відчути гармонію та єднання з природою.

Старий Київ — це місто, де час застиг у камені і легендах, вплітаючи минуле у тканину сучасного буття. Тут, під золотими куполами Михайлівського собору переплітаються історія і духовність. Старий Київ — це не просто географічна точка, це метафізичний простір, де зустрічаються минуле й майбутнє…