Звіринець. Таємниці, трагедії, загадки Княжого двору.

Звіринець — історична місцевість Києва між Печерськом, Видубичами, Теличкою і Чорною Горою. Звіринець розташований на півдні від Києво-Печерської лаври. Свою назву він отримав на честь угідь, де у старовині київські князі вели полювання на звірів, а можливо і від спеціального звіринця, де утримувалися ведмеді, соколи та інші рідкісні тварини на яких полювали князі.

На території сучасного Національного ботанічного саду імені Миколи Гришка знаходиться знаменитий Княжий (Красний) двір, де за літописними свідченнями розміщувалася одна з резиденцій князя Всеволода Ярославовича:

«Двір Красний… поставив благовірний князь Всеволод на пагорбі, який є над Видобичем…», — згадується у літописі.

Княжа резиденція була спалена ханом Боняком, коли у 1096 році Київ потерпав від нападу половців. Згодом палац відновили і він перетворився на резиденцію князя Юрія Долгорукого, який у 1149—1151 і 1155—1157 роках правив на київському престолі.

Вважається, що у 1157 році, після його отруєння, повсталі кияни ліквідували поставлену ним владу суздальців та знищили княже майно, розграбувавши також і «двір його Красний». Тож після XII сторіччя ця княжа резиденція занепала і в подальших історичних джерелах вже не згадувалася.

У 1971 році на території Княжого двору були проведені археологічні дослідження, під час яких експерти виявили залишки різних археологічних культур. Найдавнішими серед виявлених артефактів стали уламки кераміки, крем’яний шкребок, глиняні грузила та інші матеріали трипільської культури (III тисячоліття до н. е.).

Найдавніші поховання, які виявили у цій місцевості датуються приблизно XI-XIII століттям. Згодом у XVIII столітті на Звіринці діяли одразу декілька міських кладовищ. У 1840-х роках усі поховання були ліквідовані у зв’язку з будівництвом Нової Печерської фортеці.

Чорним днем для Звіринця стало 6 червня 1918 року, коли місцевість здригалася від потужних вибухів, спричинених детонацією 2 мільйонів боєприпасів військових складів Звіринецького форту, який розташовувався у цій місцевості.

Густий чорний дим охопив майже всю центральну частину Києва, а дощ зі шрапнелі та уламків снарядів накрили весь Печерськ. За свідченнями краєзнавців, вибухи тривали близько 7 годин. Були знищені форт, більше тисячі житлових та 1,2 тис. господарських будівель. Був повністю зруйнований Троїцький Іонинський монастир, уціліла лише недобудована дзвіниця. Тоді загинуло близько 200 осіб, зазнало травм 8300 осіб.

Одразу після катастрофи гетьман Павло Скоропадський виявив намір перенести на Звіринець Урядовий центр. Восени 1935 року було затверджено рішення про будівництво ботанічного саду і відведення ділянки землі для цієї мети площею в 117 га на Звіринці, на місці знищеного вибухом у червні 1918 року звіринецького порохового складу.

Після Другої світової війни зрили значну частину земляних укріплень, від яких збереглися рештки Видубицького, Печерського бастіонів, а також люнетів і равеліну. На валах люнету в районі Гірського саду сьогодні міститься оглядовий майданчик.

На Звіринецькій горі, неподалік княжої резиденції розміщувався і старовинний печерний комплекс монастиря, який за припущеннями деяких археологів міг бути побудований раніше за знамениті печери Києво-Печерської Лаври.

Печери монастиря було знайдено навесні 1882 року після ґрунтового зсуву, але вхід, що відкрився, було зарито. В 1911 році внаслідок сильного ґрунтового зрушення мимоволі відкрилися входи ще до двох печерних галерей.

Розкопки розпочалися тільки у серпні 1912 року. За декілька подальших років було розкопано більше 200 чернечих поховань. 1913 року монастир був частково відновлений й освячений як монастир Різдва Богородиці скиту Києво-Печерської Лаври на Звіринецьких печерах.

Після радянського періоду запустіння, зусиллями Музею історії Києва та братією Свято-Троїцького Іонинського монастиря Звіринецькі печери були знову розчищені. 2009 року на базі Звіринецького скиту засновано Архангело-Михайлівський монастир.

Особливістю сучасних наземних храмів обителі є те, що вони збудовані у стилі греко-візантійської стилістики з використанням мотивів святинь Афону.

Археологи вважають, що печерний комплекс на Звіринці виник у XI столітті. За історичними відомостями, в Звіринецьких печерах жили візантійські місіонери. За однією з версій в печерах скиту могла зберігатися легендарна «Бібліотека Ярослава Мудрого».

Перлиною Звіринця є Національний ботанічний сад України імені Миколи Гришка НАН України, який вже понад півстоліття по праву вважається одним із найулюбленіших місць для прогулянок та відпочинку киян та гостей міста.

Сьогодні ботанічний сад охоплює територію майже 130 га, і за різноманітністю колекцій живих рослин, масштабами території та рівнем наукових досліджень посідає одне з провідних місць серед найбільших ботанічних садів Європи.

Окрасою колекції є знаменитий Сад бузків (Сирінгарій), площею 2,45 га. Його колекція складає  21 вид бузків (з 28 існуючих в природі), 90 сортів, близько 1500 кущів.

Сирінгарій за видовим і сортовим багатством колекції є другим у світі, проте є неперевершеним у світі за витонченістю планування, за пишністю кущів та надзвичайно рясним щорічним квітуванням і красою пейзажів…