Таємниці абатства Сакра-ді-Сан-Мікеле. «Ім’я рози» і меч Михаїла.
У культовому романі Умберто Еко «Ім’я рози» дія відбувається у середньовічному монастирі «десь на півночі Італії, у передгір’ях Альп». Монастир стоїть самотньо, на вершині крутої гори — що й обумовлює окремі перипетії сюжету. Мало хто знає, що цей монастир, описаний досить докладно, існує насправді. Це — Абатство святого Михаїла чи Сакра-ді-Сан-Мікеле.
Західну Європу, з півночі на схід, перетинає невидима лінія, що з’єднує три святині, розташовані на одній лінії на відстані 1000 км один від одного та присвячені архангелу Михаїлу. Перше — на півночі Франції — знаменитий Мон-Сен-Мішель. Третій – в Апулії (Італія), на горі Гаргано. І, нарешті, той, що був обраний Умберто Еко декорацією та німим учасником роману «Ім’я рози» — Sacra di San Michele на горі Піркіріано, у П’ємонті, поблизу Турина.
У часи Римської Імперії гора Піркіріано була потужним форпостом для відображення набігів варварів. Не випадково легіонери ще за часів Августа звели тут, на місці кельтських капищ, перші укріплення, які згодом стали фундаментом для фортеці, побудованої лангобардами в епоху Карла Великого.
Карл Великий, перемігши лангобардів, перетворив фортецю на свій форпост, який після смерті короля, перейшов до його заклятих ворогів — сарацинів. І лише через 300 років гора Піркіріано повернулася у володіння християн — у Х столітті, на місці напівзруйнованої фортеці, було засновано абатство Сакра-ді-Сан-Мікеле.
В епоху Стародавнього Риму на місці нинішнього абатства розташовувався військовий бастіон, який контролював головну дорогу, що поєднувала Італію з Францією. Наприкінці Х століття на цю гору прийшли перші ченці найбагатшого чернечого ордена Середньовіччя — бенидиктинці, з діяльністю яких пов’язаний найвищий розквіт абатства, описаний у романі Умберто Еко.
За легендою, ця будівля була зведена пустельником Джованні Вінченцо, якому з’явився архангел Михаїл. Та ж легенда свідчить, що матеріали для будівництва крипти, зібрані самітником, за одну ніч чудовим чином опинилися на вершині гори. Інші джерела згадують, що перший монастир тут був збудований графом Гуго де Монбуассьє. Розквіт абатства припав на XI-XIII століття. Це був важливий центр паломництва, а також місце зберігання найбагатшої бібліотеки, яка, на жаль, згодом була втрачена.
Потім були релігійні війни, пожежі, що також знайшло своє відображення у романі «Ім’я рози». В абатстві ховалися під час гонінь тамплієри, які нібито і сховали тут частину своїх нечуваних багатств.
Абатство Святого Михаїла — один із найбільших релігійних архітектурних комплексів романської епохи в Європі. Замок кидає виклик принципам фізики, домінуючи над долиною, на вершині гори Монте Піркіріано на висоті 960 метрів над рівнем моря.
Історію Сакра-ді-Сан-Мікеле можна розповідати нескінченно… Прекрасне та духовне місце вражає своєю красою, викликаючи захоплення, та зберігає таємницю, яка оточує його з моменту будівництва – між 983 та 987 роками н.е.
Похмура велич Sacra di San Michele, крутий гірський серпантин, суворі «сходи мертвих» із зеленого каменю, обрамлені арками, нішами та могилами ченців… породили безліч таємниць та легенд. В одній з історій про заснування Сакра-ді-Сан-Мікеле розповідається, що він був побудований за допомогою ангелів.
У 1622 році Папа Григорій XV скасував монастир, в якому на той час проживало лише троє ченців. Спочатку абатство було досить багатим та сильним. Йому належали численні великі території у Франції, Іспанії, Савойї, П’ємонті, Ломбардії, Апулії. 1697 року ще залишалися у його володінні 176 територій.
Протягом понад 200 років абатство залишалося безлюдним. У 1835 році король Карл Альберт звернувся до священика та філософа Антоніо Росміні, з проханням відреставрувати абатство. І нині Сакра-ді-Сан-Мікеле належить релігійній конгрегації отців-росманіанців (Інститут милосердя), які є його хранителями… Ніні абатство Сакра-ді-Сан-Мікеле довірено управлінню отців-росманіанців
У 1994 році абатство Святого Михаїла було оголошено пам’яткою історії та символом італійського регіону П’ємонт.
За своєю архітектурою Сакра-ді-Сан-Мікеле більше схоже на замок, ніж на обитель церкви. Найстаріша і його частина — храм Сан-Мікеле. Тут можна побачити унікальні середньовічні фрески, більшість із яких зображують середньовічні релігійні та міфологічні сцени.
Сакра-ді-Сан-Мікеле знаходиться в центрі паломницького маршруту протяжністю понад 2 тисячі кілометрів, який з’єднує майже всю Західну Європу від Мон-Сен-Мішель до Монте-Сант-Анджело.
З майданчика Sacra di San Michele відкриваються чудові краєвиди: з одного боку, за пишними долинами, лежить Італія, з іншого, ховаючись у синяві далеких гір, Франція, з третього — Швейцарія.
МІФОЛОГІЯ
Сакра-ді-Сан-Мікеле один із 7 монастирів, присвячених архангелу Михаїлу, зведених рівновіддалено за умовною лінією, що символізує меч, за допомогою якого він знищив Люцифера.
«Меч святого Михаїла» (або «Священна лінія архангела Михаїла») — це містична уявна пряма лінія, яка з’єднує сім християнських святилищ в Європі та на Близькому Сході.
Таємнича уявна лінія об’єднує сім монастирів від Ірландії до Ізраїлю. Лінія починається в Південній Ірландії — Скеллінг Майкл (це місце впізнають шанувальники останніх «Зоряних війн») і закінчується в монастирі кармелітів, розташований на схилах гори Кармель в Хайфі (Ізраїль).
Сім святилищ на «Мечі Михаїла»
- Скеллінг Майкл (Ірландія)
- Гора святого Михаїла (Корнуолл, Англія)
- Мон-Сен-Мішель (Нормандія, Франція)
- Сакра-ді-Сан-Мікеле (П’ємонт, Італія)
- Святилище Монте-Сант-Анджело (Апулія, Італія)
- Монастир Панормітіс (острів Сімі, Греція)
- Монастир «Стелла Маріс» на горі Кармель (Хайфа, Ізраїль).
