Золоте місто Джайсалмер — цитадель раджпутів.
Форт Джайсалмер розташований на заході штату Раджастхан у пустелі Тар («Обитель смерті»), що розкинулася на території 800 км завдовжки і 320 км завширшки. Протягом століть вона була природним бар’єром між долиною Інду та родючими рівнинами Північної Індії.
Назва міста Джайсалмер здається загадковою і таємничою, досі через нього проходять каравани верблюдів і його, як і раніше, називають «Золотим містом» через золоті піски пустелі Тар і різьблені будівлі з жовтого пісковика. Це місто вважається одним із найкрасивіших в Індії.
Джайсалмер – місто з арабської казки. Будинки, збудовані з місцевого різновиду жовтого пісковика, сяють золотом у вечірньому світлі.
Форт входить до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі групи «Форти Раджастхану», що включає такі яскраві зразки древньої фортифікації, як Чітторгарх, Амбер, Кумбалгарх і Рантхамбор.
Місто Джайсалмер, що в перекладі означає «Гірська фортеця Джайсала», заснував у 1156 р. махараджа Равал Джайсал з раджпутського клану Бхатті (правив 1155-1167), який переніс сюди столицю з менш захищеного міста Лодхурва. Висота фортечних стін, що захищають місто з вузькими звивистими вуличками, становить 9,1 метра.
За легендою, брахман розповів раджі, що бог Крішна, який колись відвідав це місце, передбачив будівництво форту біля гори Трикута («Три вершини»).
Колись фантастично багатий, Джайсалмер стояв на знаменитому Великому шовковому шляху, оточений фортечними стінами з 99 бастіонами, які були маяком і укриттям для караванів з Індії до Єгипту, Аравії, Персії та Європи.
Каравани купців і торговців зі Сходу, навантажені рулонами шовку, дорогоцінним камінням, спеціями, чаєм та опіумом, зупинялися в маленьких готелях Джайсалмера, потребуючи води, їжі та відпочинку. Місцева влада добре заробляла на гостях. Багаті міські купці будували особняки, готелі та храми.
Заступництво Великих Моголів сприяло стабільності у князівстві та залучило до міста джайнські купецькі сім’ї. У XVII ст. Джайсалмер вже був відомий як квітучий торговий центр.
Джайсалмер отримав найбільшу популярність і славу в XVI-XVII століттях, під час панування імперії Великих Моголів, які правили на більшій частині всієї північної Індії з початку XVI століття до середини XVIII століття, коли країна була завойована британцями.
Історія міста Джайсалмера проглядається у кожному камені його дивовижних пам’яток. Навіть Делі, багатовікова столиця незліченної кількості королів та імператорів не може блиснути таким щедрим архітектурним і культурним багатством, яке залишилося в Джайсалмері від золотого віку Великих Моголів.
Однак слава Джайсалмера згасла, коли Бомбей перетворився на порт і морський торговельний шлях, замінивши традиційні наземні маршрути. Поділ Індії у 1947 р. призвів до закриття всіх торгових шляхів на індо-пакистанському кордоні.
Про колишню велич Джайсалмера нагадують: чудовий форт, палаци, храми, хавели (кам’яні та дерев’яні особняки), бруківки. Кожна будівля тут прикрашена витонченим різьбленням. Крім палацу, всередині фортечних стін розташовані старовинні джайнські храми, а також сховище санскритських та пракритських рукописів.
Головна пам’ятка міста — єдиний форт, що діє в Раджастхані. Близько чверті населення міста, що складається з 40 тисяч людей, мешкають у межах його стін. Цікаво, що стіни форту, розташованого на висоті 80 метрів, повторюють контури пагорба. Вимощені бруківкою доріжки ведуть через ворота до королівського палацу. Круті вигини та повороти роблять цей форт практично неприступним.
Однією з визначних пам’яток Джайсалмера є штучне озеро Гадісар — озеро з дощовою водою, прикрашене склепінчастими воротами. Навколо озера розташовано безліч маленьких храмів та святилищ. До озера веде кілька доріг, але головний вхід колись окупували куртизанки, полюючи багатих клієнтів.
Дізнавшись про це, Махараджа наказав знести ці ворота з розважальними кімнатами. Однак куртизанки найняли майстрів і надбудували ворота невеликим храмом. А ось храм уже зносити ніхто не може, навіть сам махараджа. Так і лишилися ворота стояти, а ось королівській родині довелося користуватися іншим входом, щоб не проходити крізь місце гріха.
Форт містить у собі п’ять палаців, що сполучаються між собою, які прикрашені віконницями «джаалі» і витонченими «джарокхами» (навісними різьбленими балконами) – шедеврами джайсалмерських ремісників. Також усередині форту знаходиться група із семи джайнських храмів, збудованих багатими торговцями з 1470 по 1536 роки.
Завдяки їхній щедрості, тут можна побачити чудові художні роботи, у тому числі хитромудрі люстри, вирізані з цілого каменю, витончені арки на церемоніальній брамі, прикрашені скульптурами граціозних танцівниць. Кожен куточок вузеньких звивистих вуличок Джайсалмеру дихає історією.
Цитадель Джайсалмер – щось більше, ніж історична та архітектурна пам’ятка. 800 років минуло з моменту її будівництва, але й донині нащадки перших мешканців все ще живуть у ній у кількості від 2 до 4 тисяч осіб. Вони не платять за оренду, тому що ця земля була подарована їхнім предкам місцевим правителем за вірну службу.
Сьогодні Джайсалмер – це не тільки остання стародавня фортеця в Індії, але також жива пам’ятка: серед вузьких доріжок і багатолюдних двориків життя тут тече так само, як і в XII столітті.
У 2013 році Форти Раджастхана були включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
