Аскольд – перший «хреститель Русі», нащадок династії князя Кия.
У літописах говориться, що князь Аскольд правив Києвом у другій половині IX століття. Він був воїном, але й першим серед князів, хто прийняв християнство. Його ім’я пов’язане з раннім хрещенням Русі, і тому він увійшов у пам’ять як князь-християнин.
Аскольд згадується в «Повісті минулих літ». Припускають, що він мав варязьке походження. За однією із версій правив разом із Діром. У 860 році Аскольд очолив перший задокументований похід Русі на Константинополь — столицю Візантії.
Облога Константинополя тривала цілий тиждень і завершилася мирною угодою. Штурм Царгорода мав величезний резонанс у світі. Частиною угоди з Візантією стало хрещення Аскольда і частини його воїнів (близько 867 року). За візантійськими джерелами, князь Аскольд прийняв хрещення під ім’ям Микола ще до офіційного хрещення Русі.
Михайло Грушевський вважав, що Аскольд міг бути нащадком династії князя Кия — легендарного засновника Києва.
Доля Аскольда була сувора. У 882 році до Києва прийшов Олег — воєвода з Новгорода, що мав під опікою юного князя Ігоря. Олег прагнув об’єднати землі під своєю владою й зробити Київ «матір’ю міст руських». За літописними свідченнями Олег хитрістю виманив Аскольда і Діра за місто, нібито для переговорів, де вони були убиті у районі Угорського урочища (сучасний Печерськ, Аскольдова могила).
Аскольд постає як мученик, що загинув за віру й справедливість. Його смерть символізує кінець однієї епохи й початок нової — християнської.
Олег Віщий увійшов у легенди як мудрий і грізний правитель, що знав майбутнє й мав дар пророцтва. Його називали «віщим» за здатність передбачати долю. Найвідоміша легенда про Олега розповідає, що волхви напророкували йому смерть від коня. Олег відмовився від свого бойового коня й жив довго. Та коли він прийшов подивитися на кістки, його вкусила змія, що виповзла з черепа коня. Так збулося пророцтво.
У цих легендах — боротьба старого й нового, язичництва і християнства, сили й віри. Аскольд — образ жертви, що відкрив шлях християнству. Олег — образ завойовника й пророка, що заклав основу державності Русі.
Історія Аскольда і Олега — це не лише літописна подія, а й міф про зміну епох, про те, як Київ став серцем нової держави.
Аскольдова могила у Києві — це не лише історичне місце поховання князя Аскольда (882 р.), а й осередок легенд, міфів та культурних нашарувань, що поєднують дохристиянські вірування, раннє християнство та романтичні переосмислення XIX–XX ст.
За літописом, Аскольда поховано саме на цьому місці. Згідно з переказами, ще княгиня Ольга збудувала тут у X ст. дерев’яну церкву Св. Миколи. У 971 році церкву було зруйновано сином Ольги — Святославом, правління якого пов’язане із жорстокою язичницькою реакцією, переслідуванням християн і нищенням церков.
Лише у 990 році князь Володимир відновив раніше зруйнований храм. У 1036 році при церкві було засновано жіночий монастир, пізніше — Микільський Пустинний монастир, що існував до XVIII ст. У 1810 р. архітектор Андрій Меленський звів церкву-ротонду Св. Миколи, яка зберіглася й нині.
У XIX ст. під час ремонтних робіт під схилами відкрили печери з написами XI–XII ст., але їхній вхід засипали, і місце втрачено. Археологи знаходили тут скарби арабських монет VIII–X ст., що є свідченнями масштабної торгівлі доби Середньовіччя. Вони масово потрапляли на землі України з Арабського Халіфату через Великий шовковий шлях та річкові маршрути варягів, слугуючи головною валютою Київської Русі до карбування власних грошей.
На території Аскольдової могили поховані не лише князь Аскольд, а й інші історичні постаті, зокрема половецький хан Тугоркан (XII ст.) — тесть київського князя Святополка Ізяславича.
У ХХ ст. територія Аскольдової могили стала парком, нині тут встановлено меморіали жертвам Голодомору та Героям бою під Крутами.
Церква на Аскольдовій могилі була першою з усіх в Україні, яку відвідав Папа Римський Іван Павло II під час свого візиту влітку 2001 року. На честь цієї події на фасаді Миколаївського храму встановлено мармурову меморіальну дошку.
Аскольдова могила — це місце перетину історії та легенди, де Київ постає як місто-посередник між язичництвом і християнством, між реальністю та міфом. Вона символізує не лише трагедію князя Аскольда, а й народження нової духовної традиції, що визначила майбутнє Русі.
Аскольдова могила — це своєрідний портал: тут переплітаються язичницькі міфи, християнські молитви, романтичні легенди й сучасні меморіали.
