Тель-ель-Амарна. Ехнатон. Нефертіті

В 1996 році, в Болгарії, незадовго до моєї першої подорожі до Єгипту, я купила книги Міка Валтарі «Єгиптянин» — чудовий історичний роман про життя Стародавнього Єгипту, який відкриває маловідомі сторінки історії правління фараона Аменхотепа IV Ехнатона, якого вважають першим монотеїстичним правителем у світі.
З того часу я побувала у Єгипті 18 разів. Мої подорожі до Каїра, Луксора, Дендери, Абідоса, Абу-Сімбел, Асуана, Едфу… відкрили для мене загадкову країну фараонів, містики, міфів і таємниць…

У Тель-ель-Амарні – столиці Ехнатона, на жаль, побувати мені не вдалося, тому події історичного роману Міка Валтарі «Єгиптянин», які відбувалися в давній столиці фараона-реформатора, довелося візуалізувати під час написання цієї статті.

Тель-ель-Амарна – столиця Стародавнього Єгипту за часів фараона Ехнатона, місто з білого каменю, куди Ехнатон переніс столицю зі стародавніх Фів.
Ехнатон — Аменхотеп IV, син Аменхотепа III і цариці Тії — видатний політик, знаменитий релігійний реформатор, під час правління якого відбулися значні зміни у політиці та релігії Єгипту. Ехнатон відомий тим, що за своє недовге життя здійснив релігійну реформу, підійшовши до утвердження єдинобожжя.
Аменхотеп IV вступив у гострий конфлікт із жрецями Амона, провів релігійну реформу, проголосивши Атона єдиним державним богом, а себе — його пророком. Зведення фараоном храму Атона у Фівах призвело до повного розриву з культом Амона та жрецями. Він заборонив поклоніння Ра, розпустив жрецтво, закрив усі храми і переніс столицю з Фів до пустельної місцевості на північ — у Тель-ель-Амарну.
Аменхотеп IV змінив своє тронне ім’я – «Амон задоволений» на Ехнатон — «Блиск Атона», знищив ім’я «Аменхотеп» на пам’ятниках свого батька і зруйнував пов’язані з ним скульптури сфінксів.

Єдиний бог отримав ім’я Атон. Цю монотеїстичну реформу, що не має аналогів у давнину, багато істориків пояснюють прагненням фараона позбутися могутності фіванських жреців, які стали настільки сильними, що диктували свою волю навіть фараонам. Про могутність жреців можна судити по руїнах знаменитого храмового комплексу в Карнаці — гігантські споруди з храмом сонячному богу Ра вражають уяву і сьогодні.

На новому місці, за 300 км вище Нілу від Фів, всього за кілька місяців у мертвій пустелі розквітло дивовижне місто. Не просто місто – місто бога Атона, рай на Землі. За плануванням, будівництвом та окрасою нової столиці, що отримала назву Ахетатон — «місце влади Атона», Ехнатон стежив особисто.

Амарнський період вважається найвищою формою давньоєгипетського мистецтва. Епоха Амарни стала часом створення дивовижних шедеврів єгипетського мистецтва, серед яких скульптурні портрети Ехнатона та Нефертіті із майстерні скульптора Тутмоса Молодшого в Ахетатоні.

Дружиною Ехнатона була красуня Нефертіті, його двоюрідна сестра. Нефертіті мала величезну владу і повноваження, вона грала важливу роль у релігійному житті Єгипту того часу. Нефертіті була однією з найшанованіших давньоєгипетських цариць. У храмах бога Атона у Фівах їй підносили молитви, жодна з храмових дійств не могла відбуватися без неї — запоруки родючості та процвітання всієї країни.

Пробувши при владі близько 17 років, Ехнатон помер у досить молодому віці, поступившись престолом цареві Сменхкара, який був чоловіком старшої дочки Ехнатона і Нефертіті — принцеси Мерітатон. Через два роки престол перейшов до Тутанхатона, який за однією з гіпотез, був сином Нефертіті та скульптора Тутмоса Молодшого.

Під впливом високопоставлених сановників та жрецтва Тутанхатон відмовляється від культу бога Сонця Атона, приймає ім’я Тутанхамон і переносить двір у Мемфіс.
Ахетатон був поступово покинутий і став руйнуватися, а з початком XIX династії був проклятий і перетворився на каменоломню. Ім’я його творця також було прокляте та вилучено з офіційної документації, в якій Ехнатона згадували лише як «відступника з Амарни».
Розкопки в районі Амарни були започатковані в 1891 році Ф. Пітрі, потім припинені, і в 1907 році продовжені Німецьким східним суспільством під керівництвом Людвіга Борхардта, який відкрив світові знаменитий бюст Нефертіті.
Понад 30 століть Ехнатон та Нефертіті не згадувалися навіть у легендах. Їхні імена були стерті з монументів, їхні статуї втратили обличчя, їхнє місто зрівняли із землею. Але розшифровуючи стародавні манускрипти, вчені знайшли згадки про фараона — пророка та королеву, чию красу неможливо було описати.

Ехнатон називав свою дружину «насолодою свого серця». До наших днів дійшов лист Ехнатона, написаний фараоном своїй дружині:
«Любов моя, Королева Півдня і Півночі, Люба моя, Нефертіті, я хотів би, щоб ти жила вічно…»
Після смерті дочки царського подружжя — принцеси Макетатон, Нефертіті таємниче зникає, її місце посідає другорядна цариця з жіночого будинку Ехнатона — Кійа, а пізніше — старша дочка Нефертіті — Мерітатон.

Піски, залишки фундаментів стародавніх споруд та зелень пальмових гаїв — так виглядає зараз колись розкішне давньоєгипетське місто Ахетатон. У 1912 році в скульптурній майстерні Тутмоса в Тель-Ель-Амарні Людвігом Борхардтом було знайдено унікальне погруддя цариці Нефертіті, яка з того часу стала одним із символів краси та вишуканості давньоєгипетської культури. У своєму щоденнику Борхардт зробив знаменний напис: «Описувати безцільно, — дивитися!»

Гробниця і мумія Нефертіті досі не знайдені, багато загадок, пов’язаних із життям Нефертіті, ще не розкрито. Невідомо, звідки «прекрасна прийшла», невідомо коли і куди вона пішла.

Як сказав стародавній філософ:
«Одні приходять і йдуть, інші також приходять і залишають слід».

